Книжка написана не просто на досвіді, вона дослідила питання грунтовно - використала статистичні дані, спілкувалася з спеціалістами в різних галузях. Але основне - досвід народження і виховання 3-х дітей.
американок вона описує як помішаних на всьому природному і заглиблених в найпотаємніші фібри дитячої психологої. Французи - добре мамі - добре дитині. Більшість (90%) француженок народжують під анестезією,і це вважається "природнім". Така сама кількість перестає годувати після виписки з пологового. ГВ на людях вважається не культурним, воно не пропагується державою. Скоріше навпаки - француженкам створені всі умови, щоб, від нього відмовитись - пільги на нянь, яслі з найменшого віку, різноманітні статистичні дані і дослідження психологів, які кардинально різняться від наших
. саме материнство авторки, те, як вона його описує - схоже на пекло. а навколо французький рай - діти які з річного віку чемно їдять, слухають батьків і з всіма вітаються, сплять всю ніч майже від народження....
мені манера написання не сподобалася.надто велика ідеалізація навколишніх французьких мамів, і надто стражденно подане її особисте життя.
з іншого боку, багато !французьких" методів мені близькі і вони природно створилися в нашій сімї. дещо з прочитаного захотілося запозичити.
якщо в загальному про ідею виховання, то те - що батьки діти мають жити на взаємних компромісах, але в будь якому випадку батьки - головні, і за ними останнє слово. В вихованні дітей використовують чіткі рамки (правила), які порушувати - зась (майже завжди), але в самих рамках - повна свобода. Ну менше "американських" заморочок, типу - "а, чи мій рух не пригнітив його творчого розвитку".
Загалом книжку рекомендую для прочитання вісім мамам. Цікаво попитати враження інших мамів
в неті є російською - французские дети не плюются едой
