В нас вже є цікава темка про домашні пологи, але хочу окремо поговорити про пологи соло. Для мене домашні пологи з акушеркою якоюсь мірою ближче до пологів в лікарні, ніж до пологів-соло.
Що таке соло-пологи? Це коли жінка народжує без присутності акушерки або кого-небудь з мед. персоналу. Якщо жінка народжує взагалі сама - це називають повне соло.
Про мої пологи:
Останні пів року ми живемо в селі. До останніх місяців вагітності я взагалі не знала, де буду народжувати (по-перше, не знала, де ми будемо жити, по-друге, думала, що ймовірно в селі мені буде тривожно, бо немає під боком пологового). Тому я себе позитиивно налаштовувала на будь-якій варіант. Але чим ближче до пологів, тим спокійніше я себе почувала в селі на відміну від Тернополя. Ще були проблеми зі вставанням на облік. Не хотіла вставати там, де попередній раз, бо та лікарка знала, де я можу народжувати , а мені зовсім не хотілося слухати її коментарі. Тому я вирішила стати на облік по фактичному місцю проживання. Прийшла туди, як чемна вагітна, в 29 тижнів, але, як тільки вони почули, що я відмовляюсь від УЗД і крісла, мене на облік ставити не захотіли, направили до головного акушер-гінеколога (якщо він дозволить - тоді візьмуть). І я до кінця вагітності намагалася до нього потрапити - так і не потрапила, вірніше потрапила, але це вже було не актуально А потім то майдан, то машини немає, в результаті до ЖК в Тернополі, все-таки до тої лікарки, до якої я не хотіла вставати, я добралася тільки на 41 тижні. Правда, щоб їх не шокувати, я сказала, що в мене 38-39 тижнів. (До лікарів ходила тільки з чоловіком). Зате стала на облік і здала всі необхідні аналізи за два дні і отримала обмінку.
І на вихідні поїхала в село. Ми дуже гарно провели вихідні, чоловік був вдома, все гарно поприбирали, з дітьми провели багато часу, вчасно лягли спати.
Взагалі в мене вже протягом місяця були досить сильні треновочні схватки. Декілька разів, я вже чоловіку казала, що народжую.
І ось в ніч з неділі на понеділок (десь в пів другої) я прокинулася, бо відчула схватки (одну чула крізь сон, другу вже чіткіше), відразу зрозуміла, що це не треновочні, але чоловіку не поспішала казати. Вийшла на зорі подивитися (в туалет). Ще з попередніх пологів дуже хотіла босою постояти на землі, тоді мені це не вдалося, бо треба було з друго поверха спускатись, а зараз просто тапочки зняти було потрібно.
Далі пішла розбудила чоловіка. Як не дивно, він відразу повірив, що вже все по-справжньому. В мене схватки йшли регулярні і досить сильні, але терпимі. Ми ще трошки поприбирали. Сумнівів і хвилювань в мене не було зовсім. Чоловік, якщо і хвилювався, виду не показав. Тільки спитався, чи нам треба бус (бо наш бус якраз їздив в Карпати, і вже встиг вернутися в Тернопіль, але до села не доїхав). Вирішили, що потреби в ньому немає, тільки зайві відволікання, якщо хтось серед ночі приїде.
А далі схватки все частіші і сильніші. Вже чоловік став мені заважати і я попросила його бути в іншій кімнаті. Правда, на одній з вже досить болючих схваток, він прийшов і почав ритись в холодильнику прям наді мною , бо дуже зголоднів А так в принципі не заважав, діти спали, світло дуже приглушене, мені було досить комфортно. Потім стала відчувати, що після кожної схватки підтужує, відійшли води, було дуже приємно, і схватки стали менш болючі. А тужило кожний раз по-різному, причому, що дуже цікаво, ще під час схватки я здогадувалася, що потуга після неї буде чимось особлива. Потужний період був набагато довше ніж в пологовому, а може просто по-іншому відчувалося. Було досить боляче і важко, але я відчувала, що ще можу трошки потерпіти. Але була якась лінь, я відчувала, що вже майже все, але треба ще трошки потрудитися, а так не хотілося. Але процес йшов своїм ходом, через якісь час народилася головка, я думала, що на наступній потузі нардиться вся дитинка, але одна потуга пройшла, друга ... я зрозуміла, що певно треба мені трошки більше постаратися-потужитися, і справді відразу повністю народилася дитина. (Було половина шостої). Коли виходила головка і тіло, пекло дуже сильно, але мене це не лякало і я зовсім не напружувалася. Потім точно знала, що в мене немає розривів. Як і в попередніх пологах, я не памятаю, як дитина опинилася в мене в руках, пару секунд - провал в памяті. А потім малеча заплакала, зайшов чоловік, подивився, хто в нас народився ))), допоміг мені народити плаценту, допоміг мені перейти на інше ліжко, відразу проснувся Марко і Яся. Ясю ми відправили в школу і заснули. Вже потім перерізав чоловік пуповину.
п.с. Це в мене перші пологі, коли я була не втомлена, виспана і не голодна. І бачу це має ДУЖЕ велике значення