На переймах дихання мені дуууже помагало, але не повільно, а часто, носом короткий вдих-ротом довший видих, а на потугах також розгубилася, та й Ліза йшла не так,як мало би бути, то потуги були важкими, а потім я як взлилась, як почала тиснутись....мама мія!!!..))))) я вже дала собі волю, і кричала,і стогнала,мені було по-барабану,але Ліза скоренько почала виходити назовні...)))))))))
А ще до мене в Школі материнства мало доходило,як то "тиснутись низом", а дойшло,коли (вибачте) до мене всі хором кричали :"Какай,какай!.."
Ще раз вибачаюсь...До вас так не казали?