Партнерські пологи

[mari]

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

Писала без помилок, а в статті вони є. :grin:

[olgakr]

Я хотіла перший раз народжувати з чоловіком, але він тоді дуже невчасно застудився. На другі пологи я його вже не брала свідомо.Сильного бажання він не проявляв, а заставляти не хотіла.

[okcana]

Привіт усім!Я також хочу поділитися своїми враженнями. Народжувала я на Замковій. Коли мене завезли в лікарню то чоловіка не було в місті. Мені було якось страшно. А коли прийшов чоловік - якось і болі менше стала відчувати, і спокійніше стало на душі. Тепер, якщо надумаю другий раз народжувати - то обовязково тільки з чоловіком. Та й після пологів ми якось більше стали розуміти один одного, зблизились.

[irinka]

Як тільки я завагітніла, ми з чоловіком знали, що будемо народжувати разом. І в школу материснтва на лекцію про партнерські пологи теж пару раз ходили. Я незнаю, чи змогла б стільки витерпіти якби чоловік не був присутній на пологах, :istereka: тим більше, я родила вночі, а там поки когось докличешся то дійсно родити можна!!!! Чоловік на пологах багато це в першу чергу підтримка :emphaty: я дуже задоволена тим, що ми разом народжували бо ні масаж, ні дихання( в цей момент коли починаються схватки) так не допоможуть як слова чоловіка: "потерпи ще трошки, все буде добре, я з тобою" :гуд: :)

[flower]

мій чоловік не хотів бути присутнім на пологах (хоча він в мене абсолютно не трус, но боявся), то ми домовились шо на схватках він буде зі мною, а потім виходить, але вийшло все зовсім по іншому. Він був від самісінького початку до кінця, бо зрозумів шо мені він дуже потрібен, шо мене болить... ну дуже сильно і друся я постінах, то треба таки мене притримати :grin: Спочатку виходив коли лікарка провіряла розкриття, а потім ні. Коли почала родити, то вийшов, хвилинине минуло як зайшов, сказав шо то ше гірше і шо він мене навіть із закритими вухами чує :) Я дуже рада шо він був, побачив все як є. Багато хто каже, шо стидаються шоб чоловік те все бачив, шо в чоловіка бажання може пропасти і т.д. Брехня це все, то просто відмазки. Дівчата тут нема нічого такого шоб встидатись, та й тим більше вам буде потім явно не до встидань. Мій чоловік не раз мені дякував за донечку, бо бачив чого мені то коштувало і як мені було. На мою думку спільні пологи ще більше зміцнили нашу сім'ю :family: ! Я вдячна чоловіку безмежно за підтримку і пишаюсь ним!

[Liza]

Багато хто каже, шо стидаються шоб чоловік те все бачив, шо в чоловіка бажання може пропасти і т.д. Брехня це все, то просто відмазки. Дівчата тут нема нічого такого шоб встидатись,

але слід не забувати, що чоловіки бувають різні. твій чоловік зробив правильний висновок, мозги в нього правильні, але не у всіх так.

[flower]

Та так вийнятки є, але багато хто прикривається тим. головне звичайно не заставляти якшо не хоче іти, а просто пояснити шо це важливо для вас.

[олеся]

Коли я родила першого то дуже хотіла щоб чоловік був зі мною, але трошки по іншому склалися обставини і я народжувала сама. Чоловік з мамою і свекрухою чекали в приймальній.
А коли я завагітніла вдруге, то не задумувалася чи хочу щоб чоловік був на родах. Коли мене привезли в пологовий, то ще треба було якусь заяву писати тому що я родила не за пропискою. То лікарка залишила чоловіка писати ту заяву. Поки він написав то все то лікарка каже до мене зараз почнуться потуги. При наступній схватці вже будемо родити. Я в шоці, що так скоро і питає чи кликати чоловіка, я кажу що ні (я не хотіла щоб був присутній при самих потугах). Я родила і як тільки все прибрали його відразу привели. Для мене це був ідеальний варіант :family: , бо то ще його напевне прийшлося б відкачувати.
Але чоловікова сестра народжувала разом з мамою, вона родила десь 20год. То в такому випадку обовязково щоб хтось збоку був чи лікаря покликати, чи так чимось допомогти. Не обовязково щоб то був чоловік, а може бути людина якій ви довіряєте

[Lusik]

Ми теж народжували разом, і я також тривалий час не підіймала тему партнерських пологів, але потім я просто запитала чи він піде зі мною і так декілька разів було і він сміявся у відповідь, але потім просто сам сказав, що піде-то він так тримав інтригу.

Дівчата, а в мене таке от питання виникло до тих, хто пишуть шо якби не чоловік, то вони б не справилися. Ви що реально так вважаєте???

Я звичайно, що народила би сама, але спогади про той день в мене були б ще печальніші. Чоловік сам сказав, що набагато легше йому було тоді коли він мене бачив, ніж там за дверима, а ще гірше було б якби він був на низу з батьками, які просто сходили з розуму від невідомості. І я знала, що раптом щось гірше могло б статися - він поряд.
Особисто для мене допомога чоловіка під час першого періоду пологів була безцінною, він масажував поперек, подавав воду і допомагав лягти, встати і загалом приводив мене у свідомий стан, бо вже коли перейми були часті, то просто відключалася між ними, так дві майже безсонні ночі вимучили мене добряче.
І лікарям допомагав переводити мене з передпологової до родзалу і назад. Звісно, що набагато важче йому було стояти під операційною в кінці кінців і чекати як заплаче дитина і чи зі мною все буде гаразд. Тому він не шкодує , що був біля нас навіть при тому, що йому прийшлось багато чого побачити на що він не очікував. І усі сім днів після роботи він був біля нас. І я йому безмежно вдячна за ту підтримку і допомогу , і також відважність та сміливість!!!!!!!!!!!

[mather]

Ми спочатку домовлялись, що чоловік буде лише під час схваток, а потім вийде (я так хотіла). Але коли прийшов час, він не захотів лишати мене саму, а мені тоді вже було все одно!!!Чоловік на пологах - це дуже велика підтримка і фізична і моральна. Але це якщо за повної згоди і власного бажання , а не з примусу.