Ми теж народжували разом, і я також тривалий час не підіймала тему партнерських пологів, але потім я просто запитала чи він піде зі мною і так декілька разів було і він сміявся у відповідь, але потім просто сам сказав, що піде-то він так тримав інтригу.
Дівчата, а в мене таке от питання виникло до тих, хто пишуть шо якби не чоловік, то вони б не справилися. Ви що реально так вважаєте???
Я звичайно, що народила би сама, але спогади про той день в мене були б ще печальніші. Чоловік сам сказав, що набагато легше йому було тоді коли він мене бачив, ніж там за дверима, а ще гірше було б якби він був на низу з батьками, які просто сходили з розуму від невідомості. І я знала, що раптом щось гірше могло б статися - він поряд.
Особисто для мене допомога чоловіка під час першого періоду пологів була безцінною, він масажував поперек, подавав воду і допомагав лягти, встати і загалом приводив мене у свідомий стан, бо вже коли перейми були часті, то просто відключалася між ними, так дві майже безсонні ночі вимучили мене добряче.
І лікарям допомагав переводити мене з передпологової до родзалу і назад. Звісно, що набагато важче йому було стояти під операційною в кінці кінців і чекати як заплаче дитина і чи зі мною все буде гаразд. Тому він не шкодує , що був біля нас навіть при тому, що йому прийшлось багато чого побачити на що він не очікував. І усі сім днів після роботи він був біля нас. І я йому безмежно вдячна за ту підтримку і допомогу , і також відважність та сміливість!!!!!!!!!!!