Іриска написав:А чи не скаже мені ця дитинка навіщо я привела її в життя, якщо вона не потрібна татові? А що сказати старшій? Як то мама вагітна, а де тато? Від кого? Вона знає чоловіка, який був з нами і від якого я вагітна.
Я впевнена, що саме ваша дочка буде підтримкою, вона зрадіє сестричці чи братикові. Уявіть, якби ви абортували свою дочку, на вас не дивились би ці оченята, ці ручки не обнімали б вас.
У школі вчителька МСП розповідала нам як вона хотіла зробити аборт за третьою дитинкою, але за станом здоровя лікарі не взялися її оперувати. Вона народила хлопчика. Казала, що так ніхто в її житті не ставився з любовю до неї як рідний син, любив її більше ніж будь-то, враховуючи маму-тата та чоловіка. А потім вона знову завагітніла, хоча лікарі спочатку не діагностували правильно (за радянської власті), наговорили їй різних дурниць і вона вже збирала гроші собі на похорон. Виявилось, що цей діагноз - вагітність. Знову сльози, розпач, бо тоді багатодітна сімя вважалася неблагополучною, але аборт для неї означав, що сиротами залишаться троє дітей. Вона народила. Тепер всі її діти одружені, кожний здобув гарну освіту, кожний має родину і своє житло. ЇЇ висновком було, що це Бог благословив її дітей, бо вона не вбила діток, а попри всі складнощі народила і любила їх. Вона нам це розповідала в 11 класі, щоб ми, будучи незаміжніми школярками, ні в якому разі не робили аборти попри всі проблеми які вважаються для жінки у подібній з вами ситуації.
І ніколи не звертайте уваги на безгрішних фарисеїв, які тепер промивають вам мазкі. Це ваше життя, хай кожний буде такий безгрішний як про себе думає. Всі докори пропускайте повз вуха, ігноруючи весь негатив.
Не смію вам повчати, але ви вже мама. Хіба було щось краще від посмішки і запаху рідної дитинки? Чоловік може знову зникнути, зрадити, піти, а дитина любитиме вас завжди такою як ви є. Не відкидайте любов яка всередині вас. Прийміть її, у неї є тільки Ви.