Перлинка » 13 грудня 2010, 12:38
Дівчата,от вже на другому форумі читаю,правда там не на одну сторінку а десь на 20,якщо не більше,що багато хто хотів би всиновити,має таке в планах,але 99% таки того не робить.Ну наприклад на Чіко,то всеукраїнський форум де зареєстровано майже 35000 чоловік,але ніхто не відписався що вже когсь усиновив,хоч не факт звичайно що серед них є такі люди,просто цього не афішують.
Як ви думаєте чому таки в результаті з тих хто бажає всиновити роблять це одиниці?
У мене також був випадок малій було більше рочку і по телевізору показали дівчинку,яка потрапила з мамою під машину,маму на смерть,особа не встановлена,а дівчинка 1,5 рочки побита але вижила,така руденька пампулька гарнесенька,я тоді вже була вдруге вагітна,також плакала кілька днів,вже про неї думала,як про свою,телефонувала їм,виясняла чи можна ту дівчинку вдочерити.але про то ше було рано говорити,бо шукали родичів дівчинки.Хотіла чимось допомогти,телефонувала в лікарню,то сказали що після передачі їй нанесли всього,що нема вже де складати.Я попросила передзвонити мені,якщо питання про всиновлення буде відкрите ,час минув,я заспокоїлась,якось призабулось,ніхто мені так і не дзвонив,а десь через пів року показали,що родичів знайшли,але вони були не проти,щоб дівчинку вдочерили,тому її віддали хорошій сімї.Ще сказали,що на ту дівчинку була величезна черга,але для неї обрали кращих з кращих.Якось чесно кажучи після тієї передачі відлягло,рада що все в тієї дитинки добре,і чомусь була рада,що все обійшлось без мене.
У нас є ще двоє дорослих дітей чоловіка від першого шлюбу,які з 11 -12 років часто з нами жили,приходили на вихідні,їздили на море,один з них,молодший другий рік постійно з нами живе.Їм вже відповідно 17 та 18,5 років.
Правда в них є мама жива здорова та успішна,на роль якої я ніколи не претендувала.Тобто не лізла зі своєю любовю,але піклувалась як могла,коли були маленькі.Жили в нас по 2 неділі,іноді ціле літо,зранку коли йшли в школу вставала з ними,готувала сніданки,робила з собою бутерброди.Прала,прасувала,слідкувала,щоб були чисті вуха,обрізані нігті (ще мене хотіли присадити робити з ними уроки,я відморозилась,ну там як самій було цікаво,щось намалювати твір написати,чи карту по географії,історію,але все решту сказала мастіть собі голову,мені ніхто домашні завдання не робив).
Так от ,якби викладалась,відносилась як до рідних,хоч тоді в нас самих грошей не було,і одяг їм купувала як бачила щось гарненьке і чоловіка все просила давай їм те купимо чи те.
тільки ніхто цього не цінував ні вони,ні тим більше їх мама.відносились до мене як до безкоштовної няньки чи домробітниці.Ніби то за положняк так має бути,що я маю по три рази на день біля плити стояти все літо.За 6 років мені навіть квіточку не подарували ні на ДН ні на 8 березня,хоч на словах правда вітали.
Я якось розізлилась,плюнула і досі пальцем не ворушу.Є що їсти чи нема,як прийде з коледжу,байдуже,в шафціі завжди є макарони ,картопля,яйця,можна щось приготувати,вже не маленький.
От я просто думаю,що якби свої діти були такі невдячні,то якось би може не помітив,бо для своїх робиться з любові,безкорисно,ні за що а просто так.А чужому і стерпіти не хочеться і хочеться щоб цінував.
Я чесно кажучи боюсь,що з усиновленою дитиною зможу забути,що вона не моя,і що не чекатиму від неї вдячності,за те що роблю для неї.Вона ж то наприклад думатиме,що я рідна мама і буде себе поводити як і інші рідні діти,тобто сприйматеме все за має бути.Поки що вважаю це для себе проблемою.
Ну і є ще кілька,які можу перерахувати потім,просто вже часу нема,біжу.
«Спасай взятых на смерть, и неужели откажешься от обреченных на убиение? Скажешь ли: "вот, мы не знали этого"? А Испытующий сердца разве не знает? Наблюдающий над душею твоею знает это, и воздаст человеку по делам его». (Притч.24:11-12)
.
