Оптимальний вік для материнства

Я вважаю що вік до бажання жінки стати мамою і взяти на себе відповідальність- відношення не має!

Старшого сина народила у 24 роки, молодшого - у 34. Отже маю можливість порівняти. Серед однозначних плюсів: досвід, впевненість, спокій та врівноваженість. Серед мінусів- важче відновлювалася фізіологічно після пологів, хоча вагітність протікала легше ніж першого разу. А загалом, вік значення не має. Основне - любити і чекати своє дитятко.

Старша доця в нас народилася, коли мені було 20. вагітність була запланована, очікувана і бажана... На той час я ще не дуже розуміла всі труднощі материнства, а, здебільшого, уявляла все в рожевих тонах (гарненькі повзунята та сорочечки, кольорова коляска, прогулянки по праку з усмішкою на обличчі і т.д.) А, після народження доці, побачила як кардинально міняється життя, як багато незапланованих проблем та труднощів звалюється на голову.... Чудом все обійшлось без депресії... Хоча я і безмежно щаслива як подружжям так і материнством і щодня дякую Богові за мою сім"ю, проте, часом, з"являється відчуття, що я поспішила, що ще не нагулялась, не набайдикувалась.... :oops: Тому, схиляюсь до думки, що краще материнство в 25-30 років.

В залежності від того, за якими параметрами визначати цю оптимальність. Якщо дивитися на фізіологічні можливості організму жінки, її здоров'я, і на можливість легше розуміти, дружити із своєю дитиною - то біля 20, а якщо дивитися на матеріальний стан, психологічну готовність до материнства і відповідальності - то біля 25 років. Тому кожна жінка для себе вибирає свій час.
Я, наприклад, довго не була готова до такої великої відповідальності, не наважувалася завагітніти, а от коли вже морально і матеріально я підготувалася - то підвело здоров'я. Тому пережили багацько неприємних моментів, і з огляду на це можу сказати, що все таки не варто вагітність відкладати на дуже пізній вік.

Я відповіла 20-25, хоча мені і більше. Не можу сказати що я страшенно хотіла стати мамою в якийсь певний період часу (якось так мене не зовсім правильно виховали в тому плані). Якби не сталося так як сталося я б ще наважувалася і наважувалася.
В кожного воно звичайно по різному і в кожній ситуації є плюси і мінуси. До 20 - то ти ще сама дитина (я принаймні гуляти хотіла), а після 30 - здоровя не те...(хоча навряд чи друга ляля встигне народитися до моїх 30) Як Бог дасть

Я завагітніла в 26 років, тепер мені 27. Чесно кажучи, шкодую за тим роком, що ми з чоловіком жили для себе Треба було відразу вагітніти Вже б мали ляльку :D

Дарма шкодуєте... я, часом, шкодую що ще не пожили для себе...ще так всього багато хотілося зробити і, наївно, думала, що материнство не стане тому на заваді...ага... :flag:

Я була готовою ще до 20р (хоча й жінкою ще не була), але гідного кандидата на звання "батька" не зустріла :)
Думаю, що найкраще 20-25р. Але найправильніше - коли жінка відчуває себе готовоюю
Запамятались слова одного з викладачів: пізні діти - це ранні сироти :( Сумно :(

Я відповіла 20-25, мені здається, що в цьому віці жінка вже і морально і фізично готова стати мамою. Хоча це дуже індивідуально, тому що є дівчата,які в 18 прекрасно справляються з материнськими обов"язками, а є жінки, які і в 30 не готові "обтяжувати" себе вихованням дитини.

а я проголосувала за 25-30...

звичайно в кожного індивідуально, але я в 24 ще виявилася трохи неготовою до дитини, розгубленою, спонтанною. тобто все наче добре, коханий чоловік від якого хочу народити і до діток вже почала приглядатися, але можна було б ще почекати для моральної готовності (от тільки як було б з фізіологією - не знати)
ліпша коліжанка моя завагітніла роком раніше, в 23 - то взагалі нила, шо ше не нагулялася :grin: і то в багатьох випадках правда. багато хто вже потім розуміє, що ще б подорожував автостопом, відривався на рок-концертах чи в диско-клубах, а вже важко таке організувати...

а двоюрідна сестричка в Києві родила в 31 і вона вже дійсно чекала ту дитину з нетерпінням, належно приготувалася і повністю віддає себе материнству.