Емоційний дискомфорт – це психологічний стан, що характеризується душевним розладом, який виникає тоді, коли відсутня гармонія у внутрішньому психологічному і зовнішньому соціальному житті.
Стан емоційного дискомфорту спричиняє неспокій, тривогу, невдоволення, страх, образу, сором та їнші негативні почуття і емоції, які істотно гальмують загальний розвиток дитини.
Показниками перебування дитини у стані емоційного дискомфорту може бути поява таких симптомів:
• підвищена вразливість;
• дратівливість;
• невпевненість у собі та у власних силах;
• неадекватна самооінка;
• очікування неприємностей;
• пасивність та (або) агрестивність;
• поява стійких страхів, тривожність;
• відсутність зовнішніх проявів почуттів;
• немотивовані зміни настрою, іпохондричний синдром (перебільшені скарги на самопочуття).
У найважчі періоди життя дитини (розлучення батьків, зміна місця проживання, поява нового члена сім’ї тощо) можуть з’являтися ще й інші симптоми:
• порушення сну;
• анорексія (відсутність апетиту);
• депресія;
• заїкування;
• мутизм (виключення активного мовлення);
• енурез;
• ссання пальців, обкусування нігтів (прояви аутоагресії);
• прояви впертосі, агресивності.
Всі ці стани свідчать, що дитина перебуває у стані емоційного дискомфорту і потребує особливої уваги батьків і вихователя.
Причинами виникнення стану емоційного дискомфорту і окремих його симптомів (за О.Л. Кононко (3)) є:
1. Надмірні шумові подразники.
2. Скупченість багатьох людей на невеликій території
3. Неможливість певний час побути насамоті.
4. Дефіцит нових вражень.
5. Гіперопікування.
6. Обмеження рухової активності дитини.
7. Емоційна неврівноваженість дорослих, різка зміна їх настроїв та вимог (дитині важко виробити схему бажаної поведінки).
8. Відсутність едності вимог у вихованні.
9. Зловживання негативними оцінками особистості і діяльності дитини.
10. Зниження рівня уваги до дитини.
11. Дефіцит спілкування та батьківської любові.
12. Розлучення батьків, поява мачухи або вітчима.
13. Сімейні конфлікти.
14. Хвороба або смерть близької людини.
15. Вступ до дитячого садка або школи, поява няні, вихователя.
16. Систематичне порівнювання досягнень дитини з успіхами однолітків.
17. Відторгнення дитини колективом однолітків, припинення спілкування з ними.
Росс Кемпбелл(2), Ю.Б.Гіппенрейтер(1), А.М.Кочубей(4), О.Л.Новікова(4) до цього списку додають:
1. Умовність батьківської любові.
2. Емоційне відторгнення, негативне ставлення батьків.
Всі вказані чинники і ситуації негативно впливають на ще незрілу психіку дитини
Окрім роботи з психологом і консультацій лікаря невролога, в арсеналі призначень можуть бути нотта, а також нервохель, дормікінд, кіндінорм (останні 3 гомеопатичні), гліцин, заспокійливі ванни з травами, а саме головне- ЛЮБОВ ВІД БАТЬКІВ! І розуміння дитини!
