Якось раз до мудреця у Холодну гору прийшов хлопець.
- У моїй родині завжди є образа. Живемо добре, дружно, щасливо, але трапиться скандал, і все руйнується. Я так не можу! Допоможи зрозуміти, в чому справа?
Хмикнув старець і мовив:
- Принеси завтра глечик кислого вина і я покажу тобі, що є образою.
Як домовилися, приніс хлопець глечик вина під ранок. Дістав мудрець кілька чашок і мовив.
- Образа подібна прокисшого вина, терпіння ж подібно чаші. Переллється вино - чекай біди.
Кажу: Наповни чашу і випий. Здивувався хлопець, але зробив: скривився, але проковтнув кисле вино.
- Бачиш, чаша знову порожня, і немає образи. Так поступає любляча людина. Жити з таким приємно і безтурботно. Але чи багато вина ти зможеш випити?
- Боюся, навіть другу не витримаю. - Сумно відповів хлопець.
- Якщо ти підливав вино рясно, рано чи пізно людина відмовляється пити. Тепер наповни-но мені малу чашу.
Не встиг хлопець долити вино, як виплеснув мудрець чашу йому в обличчя. - Ось, знову порожньо. Деякі люди не проковтують образу.
Їм вистачає малої чашечки. Вдача у них запальна, але відхідлива.
Підливати таким собі дорожче. Зате й образи вони не тримають.
Далі дістав мудрець велику чашу, і як тільки хлопець наповнив, вилив тому на голову.
- Так чинять толерантні люди. Чаша у них велика, наповнити її непросто. Часом від неї сьорбають, але частіше змушують пити тебе ж. Переповниться чаша - чекай біди. Жити з такими складно, але і скандалів менше.
З тремтінням у руках наповнював хлопець останню величезну чашу. Заповнив до країв і сів в очікуванні. Мудрець ж підняв чашу за ручки, і закапало вино через тріщину на підлогу.
- Це сльози. Терпіння таких людей величезне. Випити кисле не дозволяє гордість, напоїти тебе - любов. Якщо не підливати, з часом чаша знову стане порожньою. Жити з такими приємно і безтурботно. Але якщо терпіння переповниться ...
Зажмурився хлопець в очікуванні кислого потоку, але мудрець лише прибрав чашу в сторону.
- ... Так втратиш людину. З часом вино витече, але доливати вже будеш не ти.
ВСТАВ хлопець і вклонився.
- Дякую, про наймудріший. Тепер мені все ясно.
- Що ж ти зрозумів?
- Або моя улюблена поміняє собі чашку ...
- Так.
- Або я знайду іншу, з більш кращою посудиною.
- Дурень. - Сумно зітхнув старець. - Для початку, заведи собі глечик поменше.