КАЗКИ і повчальні історії для дорослих-відкрито для записів

[mari]

Ця замітка в стилі книги "Очарование женственности".
Але щось в цьому є...як плюс так і мінус.
Пропоную знайти для себе те, що вам подобається.

"Я не знаю, за що боролися феміністки, які, за чутками, так і не перемогли, але мені все це не потрібно, адже я - жінка! Тільки жінка. У мене тонкі зап'ястя, вузькі щиколотки, велика різниця між талією і стегнами, вже не кажу - грудьми ... Її, цю різницю, видно очима, Що ж можна від мене вимагати?

У мене все так, як придумала природа для жінок: де треба - вузько, де треба - широко, тут - западина, там - горбочок ... Це - для чоловіка, це - для дитини ... Я - частина пазлу. Все підігнано. Тільки не вимагайте від мене інших функцій! Дивіться, як красиво, коли я заколюю волосся нагору, а одне пасмо вибивається ... На мені парфуми пахнуть краще, ніж вони замислювалися автором. На мені браслети дзвенять, як обіцянка радості, - і це обіцянка виконується ...
І не потрібна мені зарплата така ж, як у чоловіків! Я взагалі не хочу працювати. Я хочу бути вдома стільки, скільки мені потрібно, і щоб був час приготувати вечерю і подивитися у вікно і знайти час для себе ...
У мене шовкова шкіра, волосся і душа. З цього котрий рік не виходить нічого залізного. Все це тільки горить добре. Горить, але не загартовується, не стає твердіше. Потріщить, охолоне, наросте нове і знову прагне не рівних прав, а шовкових простирадл ...
Ну, немає в мені таких матеріалів і речовин, з яких можна кувати твердий характер і створювати життя, повне звершень!
Я не можу бути сама по собі. Я зроблена для когось. З ребра, з ключиці ... не знаю, не важливо! І я відчуваю себе так, ніби в мені менше кісток, ніж треба, щоб твердо стояти, швидко ходити, високо стрибати і махати руками:
«Я! Я! »Краще я піду поцілую дитину. Або обійму коханого чоловіка ...

Чому там вчили в Смольному? Танців, мовам і варення варити? Я хочу варити варення. Іноді мовчати, іноді говорити ... Навіщо мені треба стільки всього знати, щоб жити?! Навіщо мені ці вчені ступені? Чому не досить тонко відчувати, вірно любити, бути тим м'яким, у що можна сховатися? Просто бути ...

І не хочу я говорити ні собі, ні іншим: «Я впораюся, я розберуся!» Я хочу дозволити собі впадати в паніку, в непритомність, відключатися, щоб прокинутися, і щоб мені говорили: «Вам не можна хвилюватися! Вам потрібно відпочивати ... »Тому що мені й правда потрібно відпочивати.

І взагалі, горизонтально мені комфортніше ... І не треба мені просування! А потрібен новий мереживний ліфчик на тоненьких бретельках. І панчохи зі швом ...
А всі ці конференції, всі ці доповіді про те, як важко бути жінкою в сучасному світі ... Ну, що за нісенітниця!
Неважко бути жінкою, якщо не соромишся нею бути!
Хтось мене зневажить, скаже, що я зовсім .... Так, я зовсім! Я більше не хочу бути жінкою в сучасному світі, де треба бути сильною, боротися, працювати ліктями, де треба освоювати грандіозні можливості, відбиті у світу чоловіків. Де треба кусатися, пропонувати себе, просувати себе, піаритися ... А по ходу ще вміти підчепити чоловіка, щоб потім утримувати його, битися за нього, дзвонити суперницям, інтригувати ... Вигравати у тендерах, конкурувати, пред'являючи свої переваги.
А потім пред'являти його, як символ свого успіху і знак того, що ти відбулася ... і в цьому теж!
Я відбулася тільки в одному. Я вмію його любити. Я вмію бути дружиною і матір'ю. Для щастя мені досить, щоб мене любили. І мені достатньо тільки однієї можливості - спати ночами у тій виїмці у нього на плечі, яка теж частина пазлу ..."
(Автор невідомий) )

[mari]

Чому Карлосон не живе у Львові?
Інколи, я думаю, що до мого помешкання міг би залетіти та сісти на підвіконня Карлосон. З усіх боків мене оточують дахи та комини сусідніх будинків. Одні з них є ближче, інші трохи далі від моїх вікон. І це дуже гарно. Прокидаючись влітку я маю задоволення від того, що ловлю відблиски сонячних зайчиків з сусіднього даху. Взимку, можна до безконечності спостерігати як дахи поволі засипає сніг. Коли ж дощить, настає фантастичний момент несамовитої психологічної релаксації. Під шурхіт дощу добре пишеться. І завжди сняться кольорові сни. Мені подобається романтика львівських дахів.

Проте, більшість з дахів старого міста перебувають в жахливому стані. «Польська» бляха доживає свої останні дні і все гірше дає собі раду з раптовими зливами чи вагою снігопадів. Багато коминів нагадують стариганів, котрі перевантажені власною історією от-от розпадуться в різні боки. Все це будь якої миті може розсипатись поховавши перед собою власників та самі будинки.

Старе місто давно і дуже хворе. Це особливо помітно коли спинаєшся на оглядовий майданчик Ратуші. Іржаві дахи перемішуються з дивними латками з огидної цинкованою бляхи. Поряд з старою дахівкою, що розсипається ультрасучасними кольорами виблискують різнокольові варіанти металочерепиці. А ще є огидний, важкий та дуже небезпечний шифер. І ці дроти, антени, дроти та антени. Кабелі. А ще, смола котра топиться та смердить влітку.

Якщо б я був Карлосоном мені було б дуже важко оселитись у Львові. По перше, я мав би отримати згоду всіх мешканців цього будинку. А у Львові це не реально. По друге, я б не зміг тут жити, бо стан даху є аварійним і він щомиті міг би мене розчавити. І ніхто у цьому місті не знає як зробити так щоб колір та якість даху свідчили про оптимізм мешканців котрі живуть у будинках Старого Міста. Чи змогли б це змінити романтичні скандинавські Карлсони?

ihor_lylo

[mari]

Уроки від різних типів особистості

Урок від «єдиної» дитини: будь організованим. Це означає, що потрібно призначати термін виконання будь-якої справи. Ти будеш працювати краще, якщо будеш знати, скільки у тебе залишається часу.

Урок від «першого»: прислухайся до думок інших людей. Ти не можеш осягнути неосяжне. Уміння слухати інших надасть тобі неоціненну допомогу.

Урок від «другого»: приділяй увагу деталям. Замість того, щоб лякатися великої роботи, почни з дрібниць. Коли ти дізнаєшся подробиці, то зрозумієш, що повинен зробити.

Урок від «третього»: порівнюй. Порівнюй все, що тебе оточує, з чимось ще. Ці порівняння дадуть тобі їжу для нових ідей.

Урок від «четвертого»: аналізуй. Вирішуючи проблему, задавай собі питання «а що, якщо ...», щоб розширити межі можливого. Такі питання будуть стимулювати твою підсвідомість, і нові рішення зможуть прийти до тебе в будь-який час.

С. Ройз

[mari]

Такі люди ще є!

Він засновник Duty Free. Йому 81 рік, він нажив стан в 7,5 мільярда доларів. При цьому не має машини, літає економ-класом, живе в орендованій квартирі. Чак Фіні носить електронний годинник за 15 баксів і простий одяг. На історичній батьківщині, в Ірландії, його запросто приймуть за американського туриста. Він користується метро або таксі, одягається в непомітних магазинчиках і їсть звичайну нересторанну їжу.

Можна було б назвати його скупердяєм, якби не той факт, що за останні 30 років він віддав на благодійність понад 6 мільярдів доларів. Ці гроші були витрачені на освіту, охорону здоров'я, науку, утримання будинків престарілих в США, В'єтнамі, Австралії, Південній Африці, в Ірландії, на Бермудських островах. Він не має наміру зупинятися і планує до 2016 року віддати на благі справи всі гроші які у нього залишились.
Причому, цього екстравагантного багатія не цікавлять не тільки гроші, але і слава: роздаючи свої мільярди, він намагався залишитися в тіні, і перші 15 років проробляв це досить успішно, тому що ніхто не здогадувався про його благодійну діяльність. Потім послідувало «викриття», хоча і після цього Фіні поводився дуже скромно. Наприклад, відомо, що аж до 2012 року він дав не більше 5 інтерв'ю.

Чак Фіні - дивовижна людина. Почавши свій бізнес з самих низів, він зміг за кілька років сколотити компанію з 200 співробітників в 27 країнах. Його прибутки збільшувалися з величезною швидкістю, хоча більша їх частина тут же йшла його благодійному фонду The Atlantic Philanthropies.

«Я переконався, що куди більше задоволення отримуєш, коли віддаєш гроші і бачиш, як завдяки їм щось з'являється, наприклад госпіталь. І ці люди можуть там вилікуватись, не помирати в муках і не закінчувати своє життя на вулицях голодні і босі. Це ж логічно - вкладати гроші в добрі справи, а не класти на рахунок у банку і дозволяти накопичуватися і накопичуватися », - розповідає Фіні.

Білл Гейтс назвав Чака ідеальним зразком для наслідування, зазначивши, що він є найкращим прикладом того, як слід творити добро за життя.

[svetla]

Може не в тему. Але не можу втриматись від коментаря.
Я думала,що таких людей,як Чак Фіні серед багатіїв не має.
Як бачу по телевізору про якогось багатія, і розказують шо в нього є і скільки що коштує і т.д. Завжди виникає питання чому не поділитися грошима,витраченими на непорібну чергову дурничку,з тими,хо їх справді потребує???
Браво Чак Фіні !!!
Дай Бог,щоб таких людей було більше

[mari]

...Нам всім потрібно, щоб на нас хтось дивився. Нас можна було б розділити на чотири категорії згідно тому, під яким поглядом ми хочемо жити.

Перша категорія мріє про погляд незліченної кількості анонімних очей, іншими словами - про погляд публіки.

Другу категорію складають ті, кому життєво необхідні погляди багатьох знайомих очей. Це невтомні організатори коктейлів і вечірок. Вони щасливіші людей першої категорії, через те, що ті, коли втрачають публіку, переживають відчуття, наче в залі їхнього життя погасли лампи. Майже з кожним з них таке трапляється раніше чи пізніше. Люди другої категорії, навпаки, хоч який-небудь потрібний погляд зуміють знайти завжди.

Потім існує третя категорія: це ті, кому потрібно бути на очах коханої людини. Їхнє становище таке ж небезпечне, як і становище людей першої категорії. Одного разу очі коханої людини закриються, і в залі запанує темрява.

І є ще четверта, найбільш рідкісна категорія; ці живуть під уявними поглядами відсутніх людей. Це мрійники...

Мілан Кундера “Невиносима легкість буття”

[mari]

Про природу роздратування

"Якщо в джунглях на вашу стежку вийде тигр, ви можете відути будь-які почуття - від смертельного страху до приливу відваги, - все що завгодно, тільки не роздратування. Тигри не дратують. Вони викликають стрес.

Але якщо ви прийшли втомлений з роботи, а трирічний хлопчик не перестаючи б'є в глухий барабан, ви відчуваєте роздратування.

Стрес - негативна реакція на те, що сильніше нас.

Роздратування - негативна реакція на те, що слабше нас ".

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Liza]

Дуже цiкаво - про роздратування. Я прочитала за посиланням - без того картинка на цю тему складалася не так ясно. Враження залишилися не цiлком однозначнi, але дуже е над чим подумати. Можу рекомендувати.

[mari]

Якщо стоїть вибір між «так» чи «ні», то «так»! Зробіть це.
Поцілуйте, обійміть, наздоженіть, зустріньтесь, скажіть.
І нехай нічого не вийде, зате хоч спробували.

- Джонні Депп

[mari]

Брендон Гримшоу з доброї волі заслав себе на безлюдний острів і прожив там 50 років. В результаті зарослий шматок суші перетворився на райський куточок, який у Гримшоу намагалися купити за 50 мільйонів доларів. А він не продав. І ось чому ...

Коли англійцю Брендонові Гримшоу було під сорок, він кинув роботу газетного редактора і почав нове життя. За 13 тисяч доларів він купив крихітний безлюдний острів на Сейшелах і переїхав туди назавжди.

До цього часу на острів ось вже 50 років не ступала нога людини. Нові володіння Брендона так густо заросли травою, що падаючі з дерев кокоси не могли долетіти до землі. Перший час Гримшоу навіть не міг обійти острів - йому доводилося плавати до протилежного кінця на човні. Як і годиться справжньому Робінзону, Брендон знайшов собі компаньйона з числа аборигенів. Його П'ятницю звали Рене ЛАФОРТ. Разом з Рене Брендон почав облаштовувати свій новий будинок. У той час як Рене приїжджав на острів лише періодично, Брендон жив на ньому десятиліттями, нікуди не виїжджаючи. Поодинці.
За 39 років Гримшоу і ЛАФОРТ посадили своїми руками 16 тисяч дерев і вибудували майже 5 кілометрів стежок.

У 2007 році Рене ЛАФОРТ помер, і Брендон залишився на острові зовсім один. Йому був 81 рік. Він залучив на острів 2000 нових видів птахів і завів більше сотні гігантських черепах, які в іншому світі (включаючи Сейшели) вже були на межі вимирання. Завдяки зусиллям Гримшоу на колись пустельному острові зараз знаходиться дві третини фауни Сейшельських островів. Якийсь час Брендон навіть намагався шукав на острові золото - за чутками, пірати закопали там незліченні скарби. Так нічого і не знайшовши, він повернувся до того, що у нього виходило найкраще - піклуватися про природу.

Покинутий клаптик землі перетворився на справжній рай. Кілька років тому принц Саудівської Аравії запропонував Брендонові Гримшоу за острів 50 мільйонів доларів, але робінзон відмовився. «Не хочу, щоб у багатіїв острів став улюбленим місцем для проведення канікул. Краще нехай він буде національним парком, яким може насолоджуватися кожен ».
І домігся того, що в 2008 році острів дійсно оголосили національним парком. Гримшоу був радий будь-яким відвідувачам. Тільки повісив на всякий випадок табличку: "Поважайте черепах, є ймовірність, що вони старші за вас". На острів стали приїжджати журналісти - послухати дивовижні історії та взяти інтерв'ю, кілька людей навіть зняли про Брендона документальні фільми. Один з них вийшов напередодні смерті Брендона в серпні минулого року. Йому було 86 років.
В одному з пізніх інтерв'ю Гримшоу запитали, чи не почувався він коли-небудь самотнім. «Так, лише одного разу. Я тоді знімав кімнату в Лондоні », - відповів він.