Глобальні оголошення!



Стреси! Техніки роботи з стресами!

Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 09:48

МИНИ-ПРАКТИКи ДЛЯ ДЕТОК И ВЗРОСЛЫХ ДЛЯ ТРАНСФОРМАЦИИ НАПРЯЖЕНИЯ, ТРЕВОГИ, ПРИ ПЕРЕЕЗДАХ..И ПРОСТО ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ.Автор- Светлана Ройз

| +
15 МИНИ-ПРАКТИК ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме
Нашим деткам поддержка нужна чаще, чем мы можем себе представить. В любое сложное время ребенок ищет опоры в родителях, если сами родители в дисбалансе, он либо становится "потеряшкой", уходя в более детское, более инфантильное состояние, либо сам становится опорой для своих родителей - очень быстро взрослея. И в первом и во втором случае не разряженное напряжение и нагрузка может разрядиться непредсказуемо в болезнь, в эмоциональной вспышке, в бурной реакции на что- то незначительное с нашей точки зрения.При любой травматизации (больница, операция, ссора родителей, столкновение с опытом, который ребенку не по силам выдержать и событиями, в которых он не может активно реагировать) ребенок может терять контакт с какой- то из своих "частей" - не чувствовать границ тела, переживать резкие эмоциональные скачки, "зависать" в реакциях. Может бояться кого- то или чего- то, что раньше не вызывало тревоги.У нас может появиться ощущение, что ребенок потерял свою идентификацию.

1. Простой способ безопасно возвращаться "в себя" - обрисовывание ладошек и любые игры с ладошками. Отпечаток ладони - это первая идентификация малыша. Первые отпечатки грязной манюньковой ладошки на обоях - это первое "Я есть в мире". Отпечатки в тесте, глине, песке, любой крупе, отпечатки на бумаге. Вырезание, разрисовывание ладошки - это ощущение и заполнение внутренней территории. Ладошка - как мандала, возвращающая и укрепляющая "Я".Ладошка - олицетворение всего тела ребенка. А затем, и его самости. Когда нам нужно помочь ребенку вернуть возможность границ и одновременно безопасного контакта - мы для него придумываем игры, где ладошки разных деток могли бы сталкиваться, хлопать, прикасаться друг к другу. Где пальчики могли бы здороваться, где они прикасались бы друг к другу ребром, тыльной стороной, всей поверхностью. (Тут чудесная идея Предрага Скакича
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!


2. Детки, пережившие травматический опыт, могут не допускать прикосновений, бояться физического контакта.С ними можно и нужно - нарисовать "пряничного человечка" и его разрисовывать. Иногда с подростками мы обрисовываем контуры тела на обоях, можно купить промышленные игрушки, на которых можно рисовать и затем смывать нарисованное.

3. С ними обязательно лепить - из глины, теста, хуже - пластики и пластилина. Лепка трансформирует напряжение, снимает зажимы, дает ощущение контроля (что важно для тех, кто потерял контроль над ситуацией, жизнью, реальностью), лепка полезна при любых психосоматических болезнях.

4. Каждый раз, когда мы что- то "сотворяем" - мы сотворяем - творим, возвращаем себя. Куколки из ниток, простые мотанки, человечки из поролона (или из губок для мытья посуды), вылепливание куколок и фигурок из теста- глины - все это оч действенная терапия.

5. В случае, если ребенок начал вести себя как дите более младшего возраста (так подсознание пытается вернуть безопасность). Если в руках у ребенка окажется что- то, что "меньше" его, что- то, что воспринималось бы как детеныш более младшего возраста - куколка, маленькая машинка, игрушечный звереныш, даже клубок ниток- сам ребенок автоматически перемещается в более взрослую позицию.

6. Детки, пережившие травматизацию, часто перестают чувствовать контакт ножек с землей (теряют опору, заземленность). С ними хорошо играть (рисовать, лепить, протанцовывать) цветы и деревья - уделяя внимание корням и крепкому стволу. Иногда мы играем в "выращивание великанских ног " - представляя, что ноги становятся огромными и крепко удерживают в равновесии, не давая раскачиваться от ветра (ветер - это метафора изменений, событий, на которые мы повлиять не можем), чем ярче мы представим (нарисуем, промассируем) эти великанские ноги, тем сильнее эффект. Спать лучше укладывать таких деток тоже, давая опору ножкам (например, положим под ноги скрученное в валик полотенце).

7. дети, пережившие травматизацию, пытаются все контролировать. С ними важно говорить о планах, составлять расписания, делать коллажи мечты и проч. Важно помнить, что в практиках они не закрывают глазки, боясь ослабить контроль. Многих взрослых раздражает, что они все время что-то вертят в руках (роняя и ломая . Для того, чтобы снять напряжение в ручках, одновременно ослабить контроль и вернуть безопасность - нужно дать детям в руки массажное колечко, эспандер, хлебный мякиш, шарики, наполненные мукой (крахмалом).

8. Для того, чтобы аккуратно прикоснуться к теме страха, дать ребенку отдых и контроль над страшными воспоминаниями и снами:Можно соорудить (нарисовать, вылепить, сделать из коробки) сейф для страшных воспоминаний. Не называя воспоминания - дать мтафору - просто смять бумагу, или взять темные листы бумаги, камни, шишки и сложить их в сейф. Ключ от которого будет либо у взрослого, либо у самого ребенка.Сделать из спичек и разноцветных ниток "ловцов снов" или вырезать ажурную снежинку - которая, как фильтр, впитывала бы страшные образы, не подпуская их к ребенку.

9. Вырезать из бумаги ангела. "если я столкнулся с опытом, в котором родители, другие взрослые не могут меня защитить - я ищу опоры в чем- то бОльшем, чем человеческие возможности". Например, универсальный символ - ангел. Которого можно назвать (делая его более одушевленным и личным) повесить над кроваткой, на стене...сделать гирлянду из ангелов. (Я оч люблю Ангела Фаворского
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!


10. Детка ищет убежища в "изначально безопасном месте" - матке. С ребенком полезно делать халабуды, домики, играть в прятки, такой ребенок любит перекрываться одеялом или простынкой. Мне оч нравится телесная практика - "колыбелька", которая и возвращает контур безопасности и дает ресурс - взрослый сидит на полу, обнимая сидящего перед ним ребенка за спинку (обхватывая ногами и руками), чуть покачиваясь и шепча что- то теплое в ушко.

11. Любое рисование и делание домиков возвращает ощущение границ (но оч аккуратно - если известно, что дом ребенка был разрушен)

12. Телесная игра - кнопка радости. Для безопасного возвращения контакта с телом. Ребенок, не говоря партнеру, придумывает звук (песенку- шумелку). Задумывает место на теле - кнопку, которая бы, если к ней прикоснуться, включала бы этот звук. Партнер по игре, мягко прикасаясь к телу, должен найти эту кнопку. Потом ребенок ищет кнопку, которую загадал партнер.

13. Крыло ангела. (Во взрослой версии - рука друга) Когда ребенку нужно почувствовать безопасность, отстраниться от большого количества людей, почувствовать поддержку - можно положить правую руку на левое плечо. (Так обозначается личная территория и возникает ощущение прикосновения друга к плечу)

14. Грустное деревце. Детки часто не могут попросить о поддержке и объяснить, что их беспокоит. Если ребенка "превратить" в деревце, которое обижено, повреждено, грустит - и спросить, что для него сделать - поставить опору- палочку (себя), подвязать веточку (погладить по ручке), полить (погладить сверху вниз), поставить забор (стать вокруг) - ребенок получит необходимый ресурс.

15. Детки в состоянии тревоги могут бояться рисовать что- то на "свободную тему". Им можно давать раскраски с четкими "жирными" границами. Можно с ними рисовать внутри бумажной тарелки, рисовать нестандартными "кисточками" - спонжиками, ватными палочками, зубными щетками. Следующий этап - капать акварельной краской на влажную бумагу. Затем, обводить высохшую форму, придумывая, на что эта форма похожа.
Мы принимаем версию, что наше подсознание стремиться к исцелению, ищет способ гармонизировться.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 09:52

Частина 2. Світлана Ройз
Мова символів та метафор
| +
Предлагая "здоровую" метафору - мы даем толчок к этой волшебной исцеляющей работе. Практики в этой части чуть более сложные. Для них особенно важно гармоничное состояние взрослого, кот будет их проводить, и временнОй ресурс.

17 практик

1. Используем метафору растения, пускающего корни в новом месте. Сочиняем сказку, рисуем картинку, лепим из пластилина- глины, используем природные материалы и "оживляем" их наклейками- глазками или рисунками: о Зернышке, Цветке или Деревце, которое пересаживают в другой горшок - его переносит ветер, перевозят родные за собой, чтобы ухаживать и заботиться. Или семечко само отправилось путешествовать. Сказка о том, как деревце присматривается к новой "почве", разглядывает, кто рядом растет, пускает корни. Приживается. И со временем начинает цвести, к нему прилетают друзья- птицы, прибегают звери... Если дерево, по словам ребенка, чувствует себя неуютно и небезопасно, спрашиваем - что бы ему помогло, возможно, забор, возможно, ангел или фея деревьев, возможно, взрослый друг.(Можно после практики подойти к реальному дереву, повязать ленточку, обнять его, погладить)

2. Детки, перенесшие стресс, капсулируются в прошлых травматических событиях. Они, как будто бы отделены от реальности. Возвращаем их в "настоящее" игрой - "линия жизни". Эту практику можно делать только тогда, когда у взрослого есть запас времени и ресурса. ниточкой или длинной лентой выкладываем ровную линию. (Идеально использовать гирлянду со светящимися огоньками). В зависимости от того, сколько ребенку лет - ставим на линии яркие предметы (можно обувь) - через несколько шагов друг от друга. Количество отметок по количеству лет + 1 (через год от реального возраста) +1 через 5 лет от реального возраста. Линия из ниток должна быть намного длиннее, чем отметки возраста. Ребенок становится на первую "зарубку" - мы ему напоминаем, что эта точка, где ему всего годик. там малыш только начинает ходить (ребенок может присесть, попроситься на ручки, обязательно обнимаем его, если он попросит. Можно даже дать попить воды из трубочки)... По мере продвижения по линии, ребенок распрямляется. На каждой остановке - говорим искренние слова. "о! еще один годик! как я тебе рад. в этом году ты стала/а ...(говорим какое- то достижение)". Обязательно чуть дольше постоять на отметке реального возраста... А потом ребенок делает шаг в "будущее" - родитель говорит - "о! ты будешь таким счастливым взрослым". Возможно, подхватывает на руки и "летает" над ниткой....для читающих деток можно раскладывать на отметках лет бумажки с написанными пожеланиями или ресурсными словами. Более простой вариант - нарисованные мелом "классики". Ребенок прыгает в клеточку возраста. В этой ячейке его ждет перевернутый листок с рисунком, словами, сердечком, сюрпризом, который нужно открыть. Последняя ячейка - нарисованы радостные символы. (еще секрет - это чудная игра для Дня Рождения)

3. На лице человека любого возраста, перенесшего травматизацию, может застывать маска. (Постоянное безучастное или застывшее в одной сложно- определимой эмоции выражение лица). Будут полезны любые "пластические" игры.
А.Можно начать с разминания настоящего кусочка пластилина. Затем, "превращаем" ребенка в пластилин. Из его мордочки "вылепливаем" разные формы (теребим щечки, просим надуть щеку...)
Б. Играем в конкурс "кривлялок". Корчим вместе с ребенком всевозможные рожицы.
В. Маски. Используем готовые, вырезаем, раскрашиваем. Ребенок выбирает маску своей "силы" - ходит, говорит, жестикулирует из этой роли. Затем, одевает маску "слабости" (например, страха). Говорит от имени этой маски. Затем, снимает маску. В конце работы мы спрашиваем, а когда бы тебе пригодилась первая маска? как она может помочь второй маске?
Г. Становимся актерами и делаем маленькую постановку любой сказки. Самая простая - репка, рукавичка...

4. У человека, перенесшего тяжелый опыт, часто возникает ощущение - невозможности радости в будущем и "предательства" перед тяжелым событием или другими пострадавшими людьми, оргомная вина и сопротивление, если позволить себе даже немного удовольствия. Нам важно помочь деткам опять позволить себе радость. Не испытывая вины перед прошлым или теми людьми, кому сложнее. Делаем сюрпризы близким. Фокусируем внимание на достижениях (записываем, рисуем их), отмечаем, что было хорошего за день. Придумываем праздники. Например, праздник застилания постели. Праздник взбивания подушки, праздник мыльной пены на щеках, праздник умывания зубной щетки. специально делаю акцент на "телесности". Часто травмированные дети либо начинают оч тщательно мыться, либо избегают темы мытья, чистоты, прикосновений к телу.

5. Ребенок часто "зависает" в прошлом, переставая обращать внимание на текущий день. и опыт тяжелого прошлого переносит в реальность. его взгляд, как будето бы обращен внутрь. Показываем ребенку "течение времени" и фиксируемся на каждом дне, оживляем чувства. Например, каждому дню дается определенный цвет. Предположим, среда - красная. На протяжении дня, ищем красные предметы, кушаем красные продукты, сами используем красный цвет в одежде, аксессуарах.

6. Для фиксации на настоящем часто играем в игру "ты где?". Задаем неожиданно, в любое время дня вопрос - "ты где?". Ответ должен начинаться со слов "я здесь!" И дальше несколько предложений об этом " здесь", с описанием разных модальностей - аромат, слух, телесность, вкус ... (я здесь. В комнате, сижу на мягкой подушке с компьютером на коленях, ем сладкую ягоду)

7. Для стабилизации состояния, для возвращения опоры, для снятия тревоги ребенку нужно больше информации и внешняя "предсказуемость". Т.е.достаточно четкий распорядок дня. И любая структура. То, что можно запланировать - планируем. Обязательно предупреждаем об изменениях в планах. Сделать вместе расписание, украсить его, поручить ребенку следить за выполнением задуманного - уже хорошая практика.

8. многие детки нуждаются в бОльшем общении, но избегают контакта. Эта маленькая практика хороша и для застенчивых детей и для адаптации к новой группе. Вырезаем из бумаги гирлянду-человечков, держащихся за руки. Можно нарисовать мордочки, можно написать имена друзей, родственников, детей из группы. так мы создаем метафору соединенности - " мы вместе"

9. Для снятия напряжения, расслабления, трансформации фиксации на одном переживании, состоянии, событии. Капаем акварельной краской в воду, рассматриваем узоры на воде, наблюдаем за тем, как растворяется краска. будет здорово, если потом с ребенком протанцевать, прожить пластикой тела движение краски в воде. пусть ребенок своим телом покажет движение волн акврельки.

10. Еще одна оч простая экологично "оживляющая" техника, помогает снять запрет на фантазию и чувствования. Травмированные люди замораживают чувстительность - если я позволю себе чувствовать, вместе с радостью проявится страх, боль и злость. А также создать метафору "многовариантности" . (Еще эта техника помогает в работе с невротическими запорами). ОТПЕЧАТКИ. Окунаем пальчик в краску или свекольный сок. Ставим на лист несколько отпечатков пальчика. Спрашиваем, а что нужно дорисовать, чтобы получился поросенок, заяц, лебедь, рыбка...

11. Рисуем на темной или черной бумаге. Мелками, пастелью, гуашью. Любые темы. (Этот метод помогает в трансформации тревоги, выводит "на поверхность" закапсулированный страх. Из темноты неизвестного, прошлого, страшного, выступает что- то новое- красочное. Метафора - Из темноты ночи рождается новая жизнь- день)

12. Пошлый опыт сложно отпустить. человек, переживший травму или потерю - может начинать "цепляться" за то, что считает важным и дорогим. нам нужна метафора "отпускания с радостью" - ШАРИКИ. отпускаем в небо шарики, пускаем кораблики по реке...

13. Возвращаем идентификацию. Работа с именем. Ресурс. - Пишем в столбик буквы имени. На каждую букву имени вспоминаем какое- то ресурсное качество. Например ВАНЯ - Внимательный, Аккуратный, Нежный, Яркий

14. Часто ребенок, переживший сложный опыт, сталкивающийся с повышенной заботой и вниманием, с тем, что взрослые за него многое делают. такой ребенок становится более инфантильным, пассивным. Важно не провоцировать в ребенке "выученную беспомощность". Каждое сделанное именно им действие дает ресурс для его будущего. Не делаем за ребенка то, что он может делать сам! Когда ребенок говорит - "не могу! не получится! помоги!" когда ноет и уклоняется от действия - играем в игру - Превращаемся в суперменов. "Сейчас я тебя, а ты меня превращаешь в супермена. Нужно только съесть (конфету, ягоду, витаминку, выпить сое, морс....). "У тебя будут какие сверхспособности? У меня - переносить предметы. Смотри - я переношу эту корзину с бельем в ванную. А у тебя - давай - скорость. И ты быстро сможешь идти? (Встать с кровати, одеться, покушать...)"

15. Часто подсознание детей переносит их в тот возраст, когда они были счастливы и жили в ощущении безопасности. они начинают себя вести, как малыши, сюсюкать, проситься на ручки. Мы играем с ребенком в "малыша", даем энергии-сил его детской части. а потом "превращаем" его во взрослого. Даем ребенку возможность командовать - сколько шагов идти (игра "великаны- лилипуты"), становимся у него "поваренком" на кухне, даем ему возможность выбирать маршрут прогулки (можно даже дать руль- крышку от кастрюли в руки)

16. закономерный этап -
Агрессия - ищем способы экологичного проживания - щелкать пузырьками упаковки, драться подушками, сбивать кегли, забивать "гвозди"
боязнь громких звуков - игры с аплодисментами, музыкальные инструменты
страх прикосновений - представляем, что идет дождик. вначале он стучит по ладошкам ребенка (подушками пальцев стучим по ладошкам), затем, по всему телу...дождик может быть разной силы...

17. Прыжки. Тревожные детки интуитивно выбирают для себя игры с прыжками. Им важно прыгать на батуте (вместо батута они все равно выберут кровать :-). Прыжки снимают напряжение, дают возможность почувствовать опору на стопу, "невесомость" при прыгании воздействует на стволовые структуры мозга. Вместо запрета прыгать, можно создать "специальные места для прыгания". Например - "тут можно прыгать на одной ноге, тут на двух.."...

Нужно учитывать, что детка будет просить играть или читать то, что ему важно и целительно, по несколько раз. Взрослый терпеливо и радостно играет и читает :-) ребенок не будет играть в игру, вызывающую у него эмоции, с которыми он не готов справиться. Относимся к этому с уважением и не настаиваем.

Всего доброго. Стабильности и здоровья деткам и взрослым.

Светлана Ройз, детский- семейный психолог.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:02

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ЕКСТРЕНИХ СИТУАЦІЙ
| +
1.Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.

2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси на
йближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті.

Маленьких дітей навчіть чітко пам’ятати своє прізвище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час є потрібною.

3. Домовтеся з дітьми та іншими членами сім’ї про місце, де у разі небезпеки ви будете чекати один на одного (тут звірятися із даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).

4. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте. Зважайте на те як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Чим менша дитина, тим більше ігрового моменту (напр.., імітація гри в хованки). У розмові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.

5. Якщо є пряма загроза військових дій, разом з дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов’язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.

6. Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас із своїми страхами, переживаннями, тривогами будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина задає питання на які у вас немає відповіді або правда не однозначна, не обманюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробите все, щоб максимально вберегти себе і рідних.

7. Пам’ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає, що ви відповідальний дорослий, який має ресурс, щоб справитися із складною ситуацією.

8. У разі виникнення небезпеки дитина також має мати певні обов’язки, звісно відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тваринку, вимкнути телевізор чи ін.). Таким чином ми підкреслюємо її важливість для сім’ї, а також у потрібний момент скеруємо увагу на звичні речі і дії, що у свою чергу підвищить впевненість.

9. Будьте готові повторювати свої пояснення про те, як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе – вселяйте впевненість і відчуття безпеки.

Наше, батьківське, завдання – привнести в ситуацію багато усвідомлення що і як робити, надати їй чіткості, а відтак і розуміння як діяти. Це допоможе зняти зайвий стрес і надасть впевненості.

Практичний психолог Тетяна Кітчак
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:07

«Поміж весною та війною залишатись собою».

Сьогодні я про теперішнє. Добре бути тут і зараз. Іти маленькими кроками, коли складно. Не здаватись і не впадати у відчай. Робити прості речі, і відчувати їх. Зварити суп. Витерти пил. Чути ранковий спів пташок, вдихати пряний запах весняних квітів, дивуватись краплям дощу та насолоджуватись ходінням босоніж по мякій росяній траві. Неспішно виконати десятки інших потрібних завдань. Робити те, що подобається і утримує стабільність дня у колі друзів, сім’ї - разом снідати і вечеряти, розмовляючи. Протягом дня зізвонюватись просто так, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Віддаючи теплий, щирий дотик один до одного, турбуючись, спілкуючись, розповідаючи про свої відчуття - розуміти як це важливо. Це повертає до здорових процесів реальності.

Дозволяти собі відчувати радість кожного дня, помічати кожен чудовий прояв Божої любові, радіти за кожен шкільний успіх дитини. Мріяти. Вірити, Любити. Не втрачати надії. Зупинити потік тривоги і занепокоєння - на собі ,якби би складно це не було. Не піддаватись хандрі, допомагати тим, чим можеш іншим- це і є мудрість і зона роботи. Це додає усвідомленості у вчинках, виборах і дає результати. Це підтримка живого в житті і самого життя.

Поміж весною та війною залишатись собою.
Марія Хомів
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:14

Як бути в ситуації відчаю та безнадії?

-
| +
Як собі допомогти, а можливо, і іншим, якщо в певний момент свого життя відчуваєш розчарування?

Такі запитання кожен з нас задавав якщо не комусь, то сам собі, хоча б раз у житті. В такі моменти здається, що все, що відбувається, вже не має змісту, все якесь безцільне та беззмістовне. Здається, що ні на що не маємо впливу.

В ситуації безвихідності часто можна попасти під тиском проблем, які не можемо вирішити, при тому, відчуваючи свою співпричетність до всього, що відбувається. Виникає такий собі конфлікт між світом та особистістю. Між об’єктивними обставинами та суб’єктивним баченням і сприйняттям. Між бажаним та дійсним, фантазіями та реальністю. На той час здається, що нема виходу, або цей вихід не дасть бажаних результатів. Часто зявляється страх або тривога. В психології є так звана екзистенційна тривога, яка зявляється в ситуації невідомості і є цілком нормальною емоцією. Також памятайте про те, що як правило, 90% страхів не справджуються, вони існують тільки в нашій уяві.

Якщо людина перебуває в такому стані на протязі довгого часу, тоді зявляється депресивний стан, який може проявлятись ще і тілесними проявами (болями, безсонням та іншими симптомами).



Як допомогти собі в таких ситуаціях?

Прийміть ситуацію яка відбувається, якою б складною вона не здавалась. Подивіться на це ще з іншого боку. Іншим поглядом. Спробуйте знайти щось хорошого в усьому цьому.
Визначте, які саме почуття переповнюють Вас на даний момент – злість, сум, агресія, страх, тривога…якщо будете знати, що відчуваєте, тоді легше буде зрозуміти, що з цим робити.
Дайте вихід емоціям. Конструктивний вихід. Для початку, хоча б на папері, – напишіть все, що відчуваєте в даний момент. Папір витримає все, а Вам стане легше. Ідеально ж звичайно, знайти людину, яка зможе Вас вислухати. Не бійтесь просити про допомогу. Не бійтесь конструктивно виразити свої емоції.
Задайте собі запитання: Що в цій ситуації залежить від мене? Що я вже робив і що б міг зробити ще? Тут корисно буде пригадати вислів: «Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, почни робити те, чого ніколи не робив».
Робіть щось важливе і корисне, що можете і вмієте робити. Але пам’ятайте, що людина не всесильна, і що в житті є те, що залежить від нас і є те, що від нас не залежить. Тут добре допомагають духовні цінності та молитва.
Пригадайте випадки з свого життя, коли Вам було важко і як Ви тоді з цим справлялись, що допомагало? Або ж згадайте когось, хто міг би бути прикладом для Вас в ситуації яка склалася. Прикладом для наслідування можуть бути живі, знайомі, або ж ті, кого вже нема з нами, але є прикладом мужності чи витримки для багатьох людей.
Якщо знаходитесь в ситуації небезпеки, то відшукайте для себе опору — для початку відчуйте, що під ногами є опора, Ви маєте на що опертися. Зробіть декілька глибоких вдохів та видохів. Це принесе полегшення.
Відшукайте те, ради чого варто і потрібно рухатись вперед не дивлячись ні на що. Згадайте ради чого все те, що зараз з Вами відбувається. Колись В.Франкл перефразував відому фразу і звучить вона так: «Той, хто знає, ДЛЯ ЧОГО ЖИТИ, той зможе витримати майже будь-яке ЯК»

Памятайте, якщо закриті одні двері, то є ще багато інших дверей, про які Ви, в даний час, можливо, не знаєте, але саме за цими «дверима» може бути відповідь чи вихід з кризової ситуації. Часто для того, щоб «вирости» необхідно пройти через душевний біль, через відчай, через здібність приймати і переживати труднощі. Як відомо, «сильний не той, хто не має проблем, а той, хто навчився з ними справлятись». Все минає і відчай та безнадія теж мине. Ніщо погане не триває безкінечно. Через деякий час все зміниться. І буде зовсім по-іншому. Можливо, навіть, Вам сподобається розвиток подій.

З вірою в кожного з Вас, Ростислава Пекарюк
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:16

У кожного на протязі життя відбувається своє побачення із втратами.
| +
Я часто задумувалась над певною «несправедливістю втрат і силами, які даються людині щоб нести свої хрести». Переживання людиною втрати тісно пов'язане з глибиною і гостротою усвідомлення кризового стану, з рівнем особистісної зрілості, із здатністю її до рефлексії (осмисленні як окремої дії, вчинку, змісту).
Це часто пов’язане з переживаннями і усвідомленням (хоча б частковим) не тільки дійсної життєвої ситуації, але і тих наслідків, які найчастіше вже не можна виправити, які тягнуть за собою деяку подію (зміну Я, зміну відносин з оточуючими, зміну всього способу життя і ін.). Наприклад, образ Я змінюється не тільки при втраті сенсу життя, але і при серйозній травмі. Емпіричні дані показують, що при катастрофах і екстремальних ситуаціях може розпочинатися розпад найголовніших форм ідентичності і процес психологічної реабілітації доводиться розпочинати з їх відновлення.
Саме тому людині в стані втрати потрібно багато підтримки, прийняття. Створити такі стосунки, щоб людина змогла виказати, проплакати і полегшити свою біль, відчуття, обговорити їх, прогорювати. Стати для людини підтримкою в цей нелегкий час і воротами спільного пошуку сенсів і шляхів балансу в житті. Щоб клієнт міг зустрітись з своїми почуттями, пройти їх і відпустити, щоб заповнити місце чимось хорошим у житті. «Допомогти заповнити відчуття беззмістовності на відчуття змістовної наповненості». Н.Пезешкіан.
Велике значення має крос-культуральний досвід і власний досвід, в тому числі й духовність психотерапевта, які можуть стати відправними точками для клієнта в усвідомлення його не самотності і шляхів виходу з цієї кризи.

Розрізняють 2 типи криз: кризи змін (особистісні, сімейні, суспільні, професійні; вікові, любі зміни які приводять до екзистенціальної кризи) і травматичні кризи (втрати які неможливо замінити , які часто приводять до пост травматичного стресового розладу).

Я часто стикаюся з тим, що в діалозі, людям дуже складно говорити про смерть, тому що ця тема табуйована - говорити про це не прийнято, страшно, навіть заборонено. Але відкритий рух у напрямку усвідомлення і головне- прийняття страху смерті, завжди знижує рівень тривоги і дозволяє наближатися до інших тем внутрішнього світу клієнта, які були просто блоковані цією тривогою.

Відома своїми роботами в галузі психології горя доктор Елізабет Кюблер-Росс багато чого зробила для того, щоб смерть перестала бути забороненою темою. Багато годин вона провела близько вмираючих хворих, і, узагальнивши свій досвід, систематизувала їх переживання довівши послідовність переживає п'ять основних етапів, так звану «Петлю втрати»: заперечення, гнів, депресія, торг (угода) і прийняття.
У кожної культури свої відносини з втратами і кризами. Інколи робота з такими клієнтами і робота клієнта з своїми відчуттями- це лише єдина можливість зрозуміти що таке любов. Для віруючих людей розуміння Бога пом’якшує екзистенціальні страхи. Ідея смерті дарує нам спасіння.

Є 3 обставини які дають можливість зрозуміти:
- кожна втрата викликає сум;
- кожна втрата викликає згадки про минуле;
- кожна втрата , якщо вона пережита дає поштовх для оновлення.

"Найчастіше психотерапевт зустрічається з роздумами про смерть і смертність. Чи задумувались ми раніше над тим, що смерті насамперед боїться той, хто дуже боїться жити? Що таке смерть? Прощання, вивільнення, щезнення. Коли чіпляєшся за щось, жертвуєш свободою, відмовляєшся прощатись, опираєшся смерті. Життя постійно рухається, тече, все минає в ньому. То може ми боїмося смерті через свої прив’язаності? Втратити свою мірю, людину чи річ. Неочікувано побачити цю втрату. Біль і горе видають наші прив’язаності, чи не так? Ми просто ніколи не задумувались що все змінюється. Проходить і минає. Щоб жити- слід дивитись реальності в лице. Завжди бути готовими проживати кожну мить життя." (Ентоні де Мелло).

Усвідомлення своєї смертності переслідувало людину з давніх давен. Про страх своєї смерті говорив герой вавілонського епосу Гільгамеш. Епікур настоював, що філософія повинна полегшити страждання, коренем яких визнавав страх смерті. Жити усвідомлюючи власну смертність нелегко. «Це те ж, що намагатись вдивлятись в сонце, що можливо лише до певного моменту».(І. Ялом).
Від загального стурбування і до справжнього жаху у деяких людей від думок про смерть. Циклічно і в залежності від віку. Люди роками шукали філософський камінь щоб бути безсмертними. Народжують дітей щоб продовжити себе в них, стають відомими , але найвищий прояв усвідомлення- усвідомлення того, що ти смертний - великe джерело мудрості. Це заставляє людину нарешті поглянути на світ широко розплющеними очима. Зосередитись на диві буття як такого і захоплюватись що світ, життя, речі існують як такі. Скупий старий із «Гімну Різдва» Чарльза Діккенса відчув на собі екзистенціальну шокову терапію (пробуджуюче переживання по І.Ялому), після того як його відвідав Привид Майбутнього і показав йому його смерть. Багато розповідей людей які мають невиліковні хвороби, доводять що інколи втрати, хвороби, зустріч з смертю просинає людину до життя. Бо деякі живі люди, насправді не живуть. Важка хвороба своя або близької людини , переживання ситуацій з прямою загрозою для життя призводять до зіткнення з переживанням страху за власне життя , страху , який є глибинним , і часто стає пусковим механізмом тривожних , депресивних розладів або ж змін сенсу свого існування. Заслуги на зустріч з Богом.
При цьому, не менш важливо, щоб у психотерапевта були пропрацьовані свої вікові кризи, травматичні ситуації, сформувалось своє особисте відношення до екзистенційних питань.

«Життя і смерть взаємозалежні: фізично смерть знищує, але ідея смерті рятує нас». (І.Ялом).
А віра в майбутнє і Христа додагає наснаги та відваги перед лицем смерті.

Життя - то найвищий дар, який дається людині як вияв Божої любові. Він є Той, хто все звідав і знає, і дні кожного вже пораховані, а призначення записане в книзі життя (пор. Пc.139,13-16)

Марія Хомів, лікар-психотерапевт, ТМКЛ №2
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:17

Що сталося з людьми після подій останнього часу в Україні
| +
5 квітня 2014 р.
з лекції Дітті Марчер (Данія) «Як запобігти наслідкам шокової травми і розвитку посттравматичного стресового розладу на рівні соціуму (місто, країна)» для Психологічної служби Майдану.
Потрібно розуміти, що на кожну людину, яка безпосередньо відчуває те, що називають «terror shock» - «шок терору» (тобто людина безпосередньо особисто пережила травму, беручи участь в травмуючих подіях, ставши об'єктом насильства тощо), приходить принаймні десять людей, які відчувають при цьому «horror shock » або «шок жаху» (це люди, які самі не зазнали цього, але які приходять в шоковий стан від жаху, що відбувся).
І відновити людину, що пережила шок терору ЛЕГШЕ, ніж людину, яка пережила шок жаху.
Найбільша проблема, і на жаль я бачу таку тенденцію в Україні, не наполягаю на цьому, але така моя думка, це те, що у людей навіть немає часу перейти в стадію посттравматичного синдрому, бо не встигають вони вийти з кризового стану після першого шоку, настає новий шок і нова криза.
Це дуже небезпечне становище речей. Країна, в якій люди стільки разів переживали новий шок відразу після кризи, а потім новий шок і знову новий шок, це, наприклад, Сомалі.
В результаті люди там на даний момент взагалі не живуть як люди, а діють тільки на рівні інстинктів. І там відбуваються жахливі речі. Звичайно, ситуація в Україні не така, але тенденція до переживання постійного шоку простежується.
Зараз я скажу щось, що може бути важко переварити. Країни, які жадають перемоги справедливості, насправді хочуть помсти. Хочуть не зцілення суспільства, а покарання винних. Кожен раз, коли ми вимагаємо покарання, а не зцілення, ми відтворюєм ненависть. Коли Нельсон Мандела вийшов з в'язниці, він сказав: «Мені не потрібно, щоб восторжествувала справедливість, я хочу зцілення для моєї країни».
Чи можемо ми трохи піднятися над жагою помсти (у своїх прагненнях)?
Для цього нам на рівні країни потрібно відчувати себе в більшій безпеці.

Одна справа виживати і зовсім інша справа – жити
Існує поняття переживання травми через 3-5 поколінь. Тому, говорячи про шокову травму, ми маємо справу з історією (скільки мільйонів саме цивільного населення загинуло в країні під час голоду, репресій і військових дій тільки з 30 -х до кінця 40 -х 20 сторіччя). Кожен раз коли в
стані шоку рівень моєї енергії зростає, в мені оживають мої прапрадіди і прапрабабусі і від цього моя енергія зростає ще більше.
В українців є величезний досвід виживання, а у данців є великий досвід життя. Я завжди кажу, що якщо мені потрібно буде виживати, я б хотіла щоб поруч були мої друзі українці, а якщо мені потрібно жити, то я хочу бачити поруч моїх друзів данців. І в цьому ми могли б чогось навчити один одного.
Зрозумійте мене правильно. Зробити революцію чи громадянську війну «просто», але для того, щоб відбулися справжні зміни, потрібно час. Зміни можуть не відбутися, якщо ми будемо потрапляти в пастки, пастки також виникають як певний наслідок шокової травми.
• Перша пастка - це страх.
Страх робить людей дурними ( віднімає здатність мислити ).
• Друга пастка - депресія.
Тоді ми стаємо млявими і говоримо - все одно все дарма, нічого ніколи не вийде, нічого не змінюється. Це відбувається, коли ми втрачаємо здатність помічати невеликі позитивні кроки і концентруємося тільки на тому, що не працює. Пам'ятайте, що зміни завжди відбуваються набагато повільніше, ніж революції.
• Третя пастка - полярне мислення.
Полярне мислення, це коли є тільки два варіанти - я правий, ти не правий, чорне і біле. У стані подвійності вікно можливостей дуже вузьке і в ньому є тільки два варіанти. У чорно-білому варіанті немає рішень, є тільки руйнування.
Справжні рішення завжди знаходяться посередині. Так само, як і переговори, компроміси, створення співтовариств теж можливі тільки посередині, а не там, де є тільки чорне і біле. Ми повинні тренувати людей, щоб допомогти їм піднятися над полярністю. І в першу чергу нам потрібно знизити рівень страху. Тому що саме так ми зможемо збільшити здатність мислити.
Що з нами відбувається
Коли відбуваються травматичні події, ми переживаємо шок. Від шоку наше Я розколюється і розбивається на шматочки. У шоці ми діємо на рівні інстинктів, щоб вижити.
Коли ми нарешті повертаємося (оговталися) зі стану, в якому ми повністю втратили зв'язок з собою, зі своїм тілом, повертаємося до того, що залишилося він нашого «я», починається криза.
Тому що все розпалося на шматки, нам залишився тільки маленький шматочок того, чим було наше «я» до шоку. Якщо у нас є час, щоб вийти з кризи, якщо у нас є допомога, підтримка і сприятливі умови, то ми можемо відновити себе. І може бути станемо ще сильнішими, ніж були до шоку і кризи. Але якщо підтримки, допомоги і часу, щоб відновити зв'язок зі своїм тілом,
"заземлитися" у нас немає, то ми стаємо жертвами посттравматичного стресового синдрому.
Робота з ветеранами, які брали участь у бойових діях в гарячих точках, показала, що внаслідок постійно пережитих травми і шоку в мозку відбуваються певні зміни (зменшення в розмірі певних ділянок мозку). Це можна відновити, але потрібно від 2 до 4 років на реабілітацію. Ті зміни в мозку, які ми спостерігали призводять до зменшення здатності до співчуття та співпереживання, і якщо немає реабілітації, то люди можуть вести себе як психопати ...
Що ми можемо зробити, щоб пережити кризу?
Потрібно створювати маленькі групи підтримки, в яких люди допомагають іншим людям (People to people organizations). Вам не потрібно бути професіоналом, щоб допомагати тим, хто переживає кризу після травми, досить просто володіти відкритим серцем. Дати людям можливість заземлитися і заспокоїтися. І що не обов'язково там обговорювати те, що сталося. Можна просто
готувати щось смачне, спілкуватися або мовчати, гуляти. Якщо ви підтримаєте людей під час їх кризи, то у них можливо навіть не буде посттравматичного синдрому.
Маленькі кроки у правильному напрямку дуже важливі. Нагадуйте собі про невеликі позитивні зміни, помічайте їх. Ми постійно оточені поганими новинами, всюди пишуть і говорять про погані новини. І так все життя стає поганою новиною. Тому ми самі повинні стати гарною новиною.
Нам треба привчати себе до цього, тому що погане дуже легко помічається, а хорошого немає. Погані новини не надихають, вони змушують нас здаватися. Для того, щоб розвиватися, нам потрібні добрі новини. Ми повинні вчитися цьому.
Намагайтеся дізнатися нові речі і знайти щонайменше три хороші новини кожен день.
Частіше обнімайтеся. Коли ми відчуваємо високий рівень стресу, такий контакт допомагає нам не втрачати зв'язок зі своїм власним тілом.
Травма, шок і посттравматичний синдром "заразні". Тому створюйте свої групи підтримки.
Створюйте команди, встановлюйте зв'язки, підтримуйте і відновлюйте один одного.
І останнє. У житті є речі надто серйозні, щоб ставитися до них серйозно. Зберігайте почуття гумору.
(c) з лекції Дітті Марчер (Данія) «Як запобігти наслідкам шокової травми і розвитку посттравматичного стресового розладу на рівні соціуму (місто, країна)» для Психологічної служби Майдану.
Дітті Марчер
(Данія) - громадський діяч, правозахисник, психотерапевт з багаторічним стажем, співавтор методики для роботи з шоковою травмою та посттравматичною стресовою реакцією, рекомендованої ООН для застосування у гарячих точках. Впродовж 20 років співпрацювала як психолог та спеціаліст з розв'язання конфліктів з миротворчими силами ООН, організацією "Лікарі без кордонів" на Близькому Сході, у країнах колишньої Югославії та Африки.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:20

ПРАКТИКИ -
Після втрат , стресу, негативних емоцій, складних подій- відразу приступайте до них, а ще краще зробіть це своєю щотижневою практикою!

| +
Нам важливо пам'ятати: емоція-сила, яка не спрямована в дію, переростає в тривогу, соматику, паніку.

Практики повинні бути для:

ментального рівня - раціональні установки (як мінімум - складати плани дій на кожен день, тиждень, місяць,з усвідомленням того, на що ми можемо вплинути,)
Див.вебінар № 1.

Для емоційного (підійдуть техніки написані тут) , а також -годувати, відігрівати, вислуховувати, обіймати, любити. Плюс вияви жіночності - див.вебінар № 2, 3,4.

Для фізичного рівня - важливо робити фізично проявлені дії. Найкраще прибирання, спорт, душ, а також: спати, говорити, плакати, молитися, робити щось руками.

№1. Дуже сильна психотерапевтична техніка, незважаючи на її простоту. Вона має метафоричний контекст: "Все в моїх руках".

Для відреаговування своїх деструктивних емоцій я б запропонувала роботу з тістом, м'яким пластиліном або глиною. Найбільш оптимальний варіант - тісто. Доступно та просто.
Рецепт приготування тіста «Традиційний» в домашніх умовах:
Змішати 2 склянки борошна,
1 склянка солі,
1 склянку води,
2 ст. л. вирощує. масла,
добре вимісити до отримання пластичної однорідної маси.

Основні дії з матеріалом:
Перший етап.
15 хвилин я б наполягала тільки на «жмаканні» матеріалу, змішуванні кольорів, розкачування, розтягуванні, тикання в матеріал пальцем, відщипування, розподілі і знову з'єднанні, скочуванні, плющенні і т.д.. І тільки після закінчення цього часу, перейти до наступного етапу.
Етап другий.
Ось зараз вже можна дати собі можливість без обмеження часу надавати матеріалу форму, при бажанні знову і знову змінюючи її, поки результат не задовольнить.
Це може бути і ваша образа, злість чи інша емоція виявлена у цьому творінні, і конкретна річ, може бути частина чогось, що буде завгодно фізично втілити. Напевно, не варто говорити, що ЇСТИ матеріал не потрібно.
Наше занурення в роботу з матеріалом ідеально обома руками в моменті «тут і зараз», що припускає роботу з контрольними словами «що я зараз відчуваю», «що бачу перед собою», «які відчуття в тілі» і «які думки зараз в голові» ?
Третій етап, завершальний.
Після закінчення ліплення добре б поставити собі питання «який досвід зараз був придбаний», «що це мені дало», «яке зараз відчуття до себе по відношенню до початку практики»?
І не переживати, якщо на якісь з запитань не буде внутрішніх відповідей. Тілесний досвід, в даному випадку, важливіший.

№2. Чистимо

1. Закриваємо очі. На вдиху - вдихаємо в тіло світло. На видиху - видихаємо напругу.
2 Закриваємо очі -. Переглядаємо тіло - очищаючи увагою (кольором) те, що відчуваєте, потрібно почистити.
3 Візьміть губку . Уявіть, що губка, це тіло, що ввібрало в себе багато емоційної напруги. Губку промиваємо-вичавлюємо під проточною водою.
4 Станьте під душем -. Направляючи воду по черзі на кожну частину тіла "включаючи" її водою. - Важливо "оживляти" тіло.
4. Гарненько простукати, як килим, тіло.Сильно! Можна масажними кульками розтерти, особливо ноги.
5 Уявіть, що стоїте в промені прожектора - це коло - ваші кордони. Перегляньте, звідки б'є промінь - де і хто джерело Світла прожектора? За межами променя уявіть кулю світла. На видиху в нього видихайте те, що заважає, накопичилося в самому промені. Викидайте це з себе.
6 Закрийте очі і знайдіть всередині тіла те, що хворіє. Говорячи на самому початку - "Я тебе бачу Я повертаю тобі початкову силу, красу, чистоту. Я повертаю тобі твоє здорове місце".
7. За спиною уявіть образ свого досконалого тіла. Ваш двійник, кристально чисте тіло , наповнене, силою, здоров'ям, без досвіду травм і напруги. Коду будете готові, уявіть, що цей двійник робить крок вперед і зливається з вами. Ваші органи збігаються - ваше серце і його кристалічна-чисте-здорове, ваші нирки - і його, ваша печінка і його. Ви стаєте здоровим.

№ 3. Відкриваємось
Пригнічені почуття з нашого внутрішнього простору нікуди не діваються. Адже якщо запхати весь мотлох в комору, він все одно в квартирі залишиться - просто тепер буде зберігатися в іншому приміщенні ... До того ж розміри комори обмежені. Рано чи пізно вона перестане в себе вміщати чергові зламані лижі і шкільні зошити за другий клас. Більш того, з неї почнуть вивалюватися старі предмети ... Тобто наше Несвідоме, що містить у собі витісненні переживання, в якийсь момент перестає з цією функцією справлятися. І що ж тоді наступає? Саморуйнування ...

Автобіографія
Можна спробувати описати те, що з вами сталося протягом життя або в якійсь її найбільш травмуючий період. Пишіть, коли вас ніхто не буде відволікати. Пишіть все, що ви пам'ятаєте: що ви відчували? про що думали? чим займалися? Пишіть про себе від першої, другої чи третьої особи. Довіртеся паперові: чим більше ви зможете написати - тим краще. Додавайте якомога більше деталей, подій, людей. Можливо, вам захочеться поділитися з папером не тільки про те, що відбувалося з вами, але і з людьми, які вас оточували. Тим самим ви створите у своїй автобіографії особливу атмосферу, обставини і час.

Лист іншим
Іноді написати лист іншій людині легше, ніж зустрітися з ним. Такий лист - унікальний шанс відверто висловити все те, що ви думаєте і відчуваєте по відношенню до іншого. Лист може вийти занадто щирим, що витягає потаємні почуття і страхи, тому, після того як в листі поставлена остання крапка, його найкраще знищити.

Лист з майбутнього
Якщо ви відчуваєте себе у розгубленості і вже не вірите, що обставини коли-небудь зміняться на краще, напишіть собі послання з майбутнього. Хто вона, та людина, , якою ви станете через рік чи десять років? Де вона знаходиться? З ким? Чим займається? Нехай вам розкаже. Дозвольте вашому майбутньому «Я» підтримати вас і поділитися секретом, як впоралася з вашими нинішніми труднощами і прийшла до того, що у нього є.

Автоматичний лист
А ще захоплююче просто записувати все підряд! Наприклад, записувати все, що приходить до вас в голову протягом 10 хвилин. Дайте папері вкрасти у вас все випадкові слова, пропозиції та ідеї. Нічого не міняйте і не редагуйте. Просто пишіть. Парадоксально, але з такого безладного і хаотичного набору слів завжди можна згодом вивудити щось варте, про що слід подумати. Якщо ж «улов» не вдався, вам ніщо не заважає закинути невід в своє несвідоме ще разок, рано чи пізно золота рибка попадеться.

Блокнот під подушкою
Якщо у вас проблеми зі сном, то старий добрий блокнот буде якраз тим рятівним колом, який необхідний стражденним у водах безсоння. Туди, під світлом каганця, ви можете сміливо записувати все, що приходить вам в голову в 4:00 ранку і що не дає вам спати. Хто знає, може згодом саме ці думки допоможуть вам впоратися з вашим безсонням та тривогою.

Щоденник
Особистий щоденник - ідеальний друг, він готовий вислуховувати вас цілодобово)). Він приймає вас такими, якими ви є, неважливо, погано вам або добре, при цьому, ви завжди можете на нього покластися і розповісти те, що більше нікому ні за що не розповісьте.


№ 4. Раптовий стрес.

А) Зняти нервову напругу.
-Сісти в позу кучера (трохи нахилитися і покласти руки на коліна). Віддихатися.
-При повільному глибокому вдиху стиснути кулаки, а при швидкому сильному видиху розтиснути їх і розслабитися.
-Важливо зробити щось приємне для себе: включити улюблену музику, вигуляти собаку. Можна випити зайву чашку ароматної кави, з'їсти тістечко або шоколад.
Випити 3 чашки чаю щоб мати час заспокоїтись! Глюкоза, вчасно підкинута мозку, допоможе уникнути порушення в його роботі і переключитися.
-Корисно також зустрітися і поговорити з кимось чи виконати попередню вправу з писанням. Якщо самостійно позбавитися від тривожних думок не виходить, потрібно звернутися до фахівця.

Б) Коли потрібно швидко і ефективно зняти психоемоційне напруження.
КОРИСНО НАВЧИТИ ЦЬОГО ДІТЕЙ
У цьому може допомогти серія вправ по довільній напрузі і розслабленню основних м'язових груп. Особливість цих вправ в тому, що необхідно чергувати сильне м'язове напруження і наступне за ним розслаблення. Протипоказаннями для виконання окремих вправ по розслабленню є патологія відповідних органів, хвороби кістково-м'язової системи. З метою зняття психоемоційного напруження і самостійного освоєння прийомів саморегуляції можна виконати ряд вправ, таких як «Бурулька», «Муха», «Лимон», «Повітряна куля» та інші.

Вправа «Муха»
Мета: зняття напруги з лицьової мускулатури. Сядьте зручно: руки вільно покладіть на коліна, плечі і голова опущені, очі закриті. Подумки уявіть, що на ваше обличчя намагається сісти муха. Вона сідає то на ніс, то на рот, то на лоб, то на очі. Ваша завдання: не відкриваючи очей, зігнати настирливу комаху.

Вправа «Лимон»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення. Сядьте зручно: руки вільно покладіть на коліна (долонями вгору), плечі і голова опущені, очі закриті. Подумки уявіть собі, що у вас в правій руці лежить лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили» весь сік. Розслабтеся. Запам'ятайте свої відчуття. Тепер уявіть собі, що лимон знаходиться в лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам'ятайте свої відчуття. Потім виконайте вправу одночасно двома руками. Розслабтеся. Насолоджуйтеся станом спокою.

Вправа «Бурулька» («Морозиво»)
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Встаньте, закрийте очі, руки підніміть вгору. Уявіть, що ви - бурулька або морозиво. Напружте всі м'язи вашого тіла. Запам'ятайте ці відчуття. Замріть в цій позі на 1-2 хвилини. Потім уявіть, що під дією сонячного тепла ви починаєте повільно танути. Розслабляйте поступово кисті рук, потім м'язи плечей, шиї, корпусу, ніг і т.д. Запам'ятайте відчуття в стані розслаблення. Виконуйте вправу до досягнення оптимального психоемоційного стану. Цю вправу можна виконувати лежачи на підлозі.

Вправа «Повітряна куля»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Встаньте, закрийте очі, руки підніміть вгору, наберіть повітря. Уявіть, що ви - велика повітряна куля, наповнена повітрям. Стійте в такій позі 1-2 хвилини, напружуючи всі м'язи тіла. Потім уявіть собі, що в кулі з'явився невеликий отвір. Повільно починайте випускати повітря, одночасно розслабляючи м'язи тіла: кисті рук, потім м'язи плечей, шиї, корпусу, ніг і т.д. Запам'ятайте відчуття в стані розслаблення. Виконуйте вправу до досягнення оптимального психоемоційного стану.

І нарешті, при сильному нервово-психічному напруженні ви можете виконати 20-30 присідань або 15-20 стрибків на місці. Даний метод зняття психоемоційного напруження широко використовується як спортсменами, так і артистами перед відповідальними виступами.

Вправа «Бійка»
Мета: управління станом м'язового напруження і розслаблення.
Іноді виникають ситуації, в яких важко зберегти самовладання. Згадайте такі ситуації. А тепер - вдих, наберіть в себе повітря. Ви дуже розсерджені, зуби стиснуті, пальці стиснуті в кулаки до болю. Копайте подушку. Бийте простір перед собою.
А може не варто битися? Відпустіть руки, видихніть. І ще раз. Що ви тепер відчувайте?
Вправа «ШТАНГА»
Варіант 1.
Мета: розслабити м'язи спини.
Уявіть що ви спортсмен-важкоатлет. Уявіть, що на підлозі лежить важка штанга. Зробіть вдих, відірвіть штангу від підлоги на витягнутих руках, підніміть її. Дуже важко. Видихніть, киньте штангу на підлогу, відпочиньте. Спробуйте ще раз.
Варіант 2.
Мета: розслабити м'язи рук, спини.
А тепер візьмемо штангу легшу і будемо піднімати її над головою. Зробили вдих, підняли штангу, зафіксували це положення. Важко так стояти, киньте штангу, видихніть. Розслабтеся. Ура! Ви всі чемпіони.

№5. Релаксація.
Вправа «Внутрішній промінь»
Мета: розслаблення, набуття нових сил.
Для того щоб виконати цю вправу потрібно прийняти зручну позу. Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який повільно і послідовно рухається зверху вниз і повільно, поступово освітлює обличчя, шию, плечі, руки теплим, рівним і розслаблюючим світлом. У міру руху променя розгладжуються зморшки, зникає напруга в області потилиці, послаблюється складка на лобі, опадають брови, «охолоджуються» очі, послаблюються шия і груди. Внутрішній промінь як би формує нову зовнішність спокійної, звільненої людини, задоволеної собою і своїм життям, Пропустіть промінь ще раз зверху вниз. А тепер скажіть собі: «Я стала новою людиною! Я стала молодим і сильним, спокійним і стабільним! Я все буду робити добре! Я ЗДОРОВА!»

№6 Читаємо:
Рекомендована література:

Віктор Франкл "Сказати життя Так"
Гіпенрейтер Ю. «Спілкуватися з дитиною: як / так» (2 книги)
Грег Мортенсон «Три чашки чаю»
Ліз Бурбо «П'ять травм, які заважають бути собою»
Луїза Хей «Сили всередині нас»,
Масару Ібука (дитяча психологія)
Осоріна «Секретний світ дітей в просторі світу дорослих»
Робін Скіннер «Сім'я і як у ній вціліти»
Робін Шарма «Монах, який продав свій Фераррі»
Ромен Гарі «Обіцянки на світанку»
Свіяш Олександр "Здоров'я в голові, а не в аптеці"
Гері Чепмен «П'ять мов любові»
Франсуаза Дольто "На боці дитини"
Ентоні де Мелло "Одна хвилина нонсенсу»
Потік
БІБЛІЯ!

6. Відвідуємо психотерапевта, вебінари, жіночі групи.
Чим краще вийде подбати про себе і близьких зараз, тим повніше буде зцілення, і травма не отруїть Вас на роки вперед.

Редаговано:
Марією Хомів, лікар психотерапевт, 0679998452, pozytyv.in.ua.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:23

ДЛЯ ЗАНЯТЬ З ДІТЬМИ-ЕМОЦІЇ
| +
Бажано мати картки з наклеєними різними проявами емоцій
Вчити дітей розпізнавати емоції (радість, смуток, страх, злість) по міміці та інтонації; зображати ці емоції, використовуючи жести, рухи, голос. Сприяти збагаченню емоційної сфери
Картотека ігор з розвитку емоційно-вольової сфери у дітей 5-6 років.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ДАВАЙТЕ ПРИВІТАЄМОСЬ» (з 5 років)
Мета: вправу продовжує знайомство, створює психологічно невимушену атмосферу.
На початку вправи йдеться про різні способи вітання, реально існуючі і жартівливі. Дітям пропонується привітатися плечем, спиною, рукою, носом, щокою, вигадати свій власний незвичайний спосіб вітання для сьогоднішнього заняття і привітатися їм. (Для кожного наступного заняття придумується новий, раніше не використаний спосіб вітання!)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ВСТАНЬТЕ ВСІ ТІ, ХТО ... »(з 5 років)
Мета: вправа спрямована на розвиток уваги, спостережливості, а також продовження групового знайомства.
Ведучий дає завдання: "Встаньте всі ті, хто ...
- Любить бігати, - радіє гарній погоді,
- Має молодшу сестру, - любить дарувати квіти і т.д.
При бажанні роль ведучого можуть виконувати діти.
Після завершення вправи дітям задаються питання, що підводять підсумки гри:
- Зараз ми подивимося, хто у нас в групі виявився самим уважним. Хто з хлопців запам'ятав, хто у нас в групі любить солодке? У кого є молодша сестра? і т.д.
Потім питання ускладнюються (включають в себе дві змінні):
- Хто у нас в групі любить солодке і має молодшу сестру? Кожне питання адресується конкретній дитині, якщо він не може відповісти сам - йому допомагає група »
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ОПИШІТЬ ОДНОГО» (з 5 років)
Мета: розвиток уважності та вміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.
Вправа виконується в парах (одночасно всіма учасниками). Діти, стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і обличчя свого партнера.
Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те,
наскільки дитина була точною.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ «ЩО ЗМІНИЛОСЯ» (з 5 років)
Мета: розвиток уваги і спостережливості, необхідних для ефективного спілкування.
Кожна дитина по черзі ставатиме ведучим. ВЕДУЧИЙ виходить з кімнати,за цей час в групі виробляється кілька змін в одязі, зачісці дітей, можна пересісти на інше місце (але не більше двох-трьох змін; всі зроблені зміни повинні бути видимі). Завдання ВЕДУЧОГО правильно підмітити, що сталися.


____________________________________________________________________
«ЯК ТИ ПОЧУВАЄШСЯ?» (З 5 років)
Мета: розвиток уважності, емпатії, вміння відчувати настрій іншого.
Вправа виконується по колу.
Кожна дитина уважно дивиться на свого сусіда зліва і намагається здогадатися, як той себе почуває, розповідає про це.
Дитина, стан якого описується, слухає і потім погоджується зі сказаним або не погоджується, доповнює.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МІЙ НАСТРІЙ» (з 5 років)
Мета: розвиток уміння описувати свій настрій, розпізнавати настрої інших, розвиток емпатії.
Дітям пропонується розповісти іншим про свій настрій: його можна намалювати, можна порівняти з яким-небудь кольором, твариною, станом, можна показати його в русі - все залежить від фантазії і бажання дитини.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ПОДАРУНОК НА ВСІХ» (Чарівна маргаритка)(з 5 років)
Мета: розвиток почуття колективу, вміння дружити, робити правильний
вибір, співпрацювати з однолітками.
Дітям дається завдання: "Якби ти був чарівником і міг творити чудеса, то що б ти подарував зараз всім нам разом?" Або: "Якби у нас була чарівна маргаритка, яке б бажання ти загадав?" Кожна дитина загадує одне бажання, відірвавши від спільної квітки одну пелюстку.
Лети, лети, пелюсточка, через захід і на схід,
Через північ, через південь, повертайся на обід,
Як долетиш ти до гаю, бути по-моєму бажаю!
Бажаю, щоб ... Наприкінці можна провести конкурс на найкраще бажання для всіх.
«ЕТЮД НА РІЗНІ ПОЗИЦІЇ У СПІЛКУВАННІ» (з 5 років)
Мета: відчуття різних позицій в спілкуванні.
Дітям дається завдання розбитися на пари. Спілкування в парах проходить
в діалоговому режимі. Для спілкування пропонуються цікаві і
актуальні для дітей теми: "Моя улюблена тварина", "Мій самий
радісний день минулого місяця "і пр.
Спочатку ситуація спілкування організується, коли обидві дитини сидять
обличчям один до одного, потім одна дитина сидить на стільці, а інший стоїть
біля свого стільця (діти міняються місцями), потім діти, сидячи на стільці
спиною один до одного, продовжують розмову.
Після у дітей запитують про враження, настрої, що виникли у
процесі спілкування. Як більше сподобалося спілкуватися? Чому?
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------


«ПОРТРЕТ НАЙКРАЩОГО ДРУГА» (з 5 років)
Мета: розвиток аналізу та самоаналізу.
Дітям дається завдання намалювати портрет свого найкращого друга. Потім проводиться бесіда:
- Кого ти вважаєш своїм самим хорошим, найкращим другом? Якими якостями володіє ця людина? Чи хочете ви, щоб вас вважали хорошим другом? Що для цього треба робити, як себе вести?
У ході загального обговорень формулюються правила радісного спілкування, які малюють в доступній для дітей схематичній формі або ж записують їх на аркуші ватману друкованими літерами (якщо діти вже вміють читати). Наприклад:
- Допомагай друзям.
- Ділись з ними, вчися грати і займатися разом.
- Зупини друга, якщо він робить щось погане. Скажи йому, якщо він у чомусь не правий.
- Чи не сварися, що не сперечайся по дрібницях; грай з усіма дружно.
- Чи не заздри.
- Якщо вчинив погано, не бійся зізнатися в цьому, вибачся.
- Спокійно приймай поради та допомогу інших хлопців.
- Не радій, коли хтось програє. Якщо можеш, допоможи йому.
- Якщо програв сам, не будеш рвати злість на інших, може бути, ти виграєш наступного разу.
____________________________________________________________________

«РУКИ ЗНАЙОМЛЯТЬСЯ. РУКИ СВАРЯТЬСЯ. РУКИ МИРЯТЬСЯ.» (з 5 років)
Мета: співвідношення людини та її тактильного образу, зняття тілесних бар'єрів; розвиток уміння виражати свої почуття й розуміти почуття іншого через дотик.
Вправа виконується в парах із закритими очима, діти сидять навпроти один одного на відстані витягнутої руки. Дорослий дає завдання (кожне завдання виконується 2-3 хвилини): - Закрийте очі, простягніть назустріч один одному руки, познайомтеся одними руками. Постарайтеся трохи краще дізнатися свого сусіда. Опустіть руки »
- Знову витягніть руки вперед, знайдіть руки сусіда. Ваші руки сваряться. Опустіть руки.
- Ваші руки знову шукають один одного. Вони хочуть помиритися. Ваші руки миряться, вони просять прощення, ви розлучаєтеся друзями.
Обговоріть, як проходило вправу, які почуття виникали в ході вправи, що сподобалося більше?
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МАСКИ» (з 5 років)
Мета: сприяє розвитку розуміння мімічних виразів і виразу обличчя.
Керівник вивішує на дошці різні картинки, маски:
-Радість, - подив, - інтерес,
- Гнів, злість,-страх, - сором,
- Презирство,-огиду,
Завдання дітей визначити, яке почуття висловлює маска.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ЧАРІВНІ ЗДІБНОСТІ РОЗУМІННЯ» (з 5 років)
Вступна бесіда.
Мета: усвідомлення того, що можна допомогти людині, якій сумно, погано, що в силах кожного надати допомогу всім нужденним в ній, розуміння того, що конкретно для цього можна зробити.
- Що вам допомагає, коли вам важко, погано, коли ви завинили, коли вас образили?
- Що особливого вміють робити люди, з якими нам приємно спілкуватися, що їх відрізняє? (Усмішка, вміння слухати, контакт очей, добрий лагідний голос, м'які нерізкі жести, приємні дотики, ввічливі слова, вміння зрозуміти людину).
- Чому ці здібності розуміння ми можемо назвати "чарівними"?
- Чи можемо ми з вами застосовувати ці "чарівні" здібності, коли?
____________________________________________________________________
«ГРИМАСИ» (з 5 років)
Мета: вміння розрізняти міміку, самостійно свідомо користуватися мімікою для вираження своїх емоцій.
Кожному з учасників дається завдання - виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, здивування ... Решта учасників повинні визначити, що намагався зобразити учасник.
____________________________________________________________________
«РОЛЬОВЕ ПРОГРАВАННЯ СИТУАЦІЇ» (з 5 років)
Мета: вправа виконується в парах, воно спрямоване на конкретне опрацювання, застосування "чарівних" здібностей розуміння, розвиток емпатії, використання вже знайомих засобів розуміння.
Скориставшись "чарівними" здібностями розуміння, діти повинні допомогти:
1) якщо плаче дитина, загубила м'ячик;
2) мама прийшла з роботи, вона дуже втомилася;
3) товариш у класі сидить сумний, у нього захворіла мама;
4) ваш друг плаче, він отримав погану оцінку;
5) дівчинка-сусідка попросила тебе їй зробити аплікацію ... Необхідно підібрати стільки ситуацій, щоб кожна дитина змогла виконати завдання.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«МАЛЮВАННЯ» (з 5 років)
Мета: розвиток емпатії, творчої уяви.
Дітям дається завдання: "Намалюйте добу тварину і назвіть її ласкавим ім'ям, нагородіть її яким-небудь чарівним вмінням. "
Малювання проводиться під тиху спокійну музику, фарбами або яскравими крейдою, фломастерами на білих аркушах.
Потім влаштовується конкурс на найдобрішу тварину. Переможцювручається грамота.


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ХУДОЖНИК СЛОВА» (з 5 років)
Мета: розвиток здатності описувати спостережуване, вміння виділяти суттєві для опису деталі, використання прийнятних, необразливих слів, розширення активного і пасивного словника дітей.
Кожна дитина по черзі задумує когось з групи і починає малювати його словесний портрет - його зовнішні особливості (а по можливості і внутрішні, психологічні), не називаючи конкретно імені цієї людини.
Враховуючи рівень розвитку дітей можна запропонувати їм вправи на асоціативне сприйняття. (На яку тварину схожий? На яку квітку? На який предмет меблів? І т.д.)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
«ЗРОБИМО ПО КОЛУ ОДИН ОДНОМУ ПОДАРУНОК» (з 5 років)
Мета: розвиток у дітей відчування один одного, розуміння настрою
іншого, розвиток емпатії.
Ведучий дає завдання кожному зробити своєму сусідові справа подарунок, але не якийсь конкретний подарунок, а вигаданий: "Що ви хотіли б подарувати саме цій людині? Подаруйте той подарунок, який, на вашу думку, зараз йому особливо потрібен." Подарунок можна описати словами або показати жестами.
____________________________________________________________________
«ІГРАШКИ» (з 5 років)
Мета: рольове програвання ситуацій, відпрацювання навичок ефективної взаємодії, емпатії, вміння співпрацювати.
Вправа виконується в парах. Одна дитина з пари – господар красивої і дуже улюбленої ним іграшки, з якою він дуже любить гратись. Інша дитина дуже хоче погратися з цією іграшкою. Його задача умовити господаря іграшки дати погратися нею.
Важливо: при виконанні цієї вправи дитині - господареві іграшки в руки дається будь-яка іграшка, яку він повинен представити як свою найулюбленішу.
Як тільки господар іграшки віддає її тому, хто просить, вправа переривається і у дитини запитують, чому він віддав іграшку?
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Re: Стреси! Техніки роботи з стресами!

Повідомлення mari » 31 липня 2014, 10:25

Перевір чи тобі треба допомога?

| +
Как узнать, нужна ли психологическая помощь? Проверь, есть ли у тебя:
1) назойливые воспоминания о трагическом событии (картина перед глазами), сильные эмоциональные «свежие» переживания при этом.
2) эмоциональная усталость, беспомощность; тяжело быть любящим и заботливым; чувство вины перед близкими; желание отдалиться; легко проявляются слезы.
3) сложности с концентрацией внимания, трудно делать обычные повседневные дела, невозможность сосредоточиться; ощущение нереальности происходящего.
4) нервозность, вспышки гнева, мысли о личном преследовании, вздрагивание от резкого звука, неоправданная подозрительность.
5) ночные кошмары, нарушения сна (долго засыпать, раннее просыпание); аппетита (отсутствие или переедание); постоянная раздражительность.
Даже наличие одного признака может вызывать сильные страдания.
Наличие 3 из 5 признаков – необходимо немедленно обратиться за помощью.
Многие люди могут иметь отдельные эти симптомы, но быстро оправятся от стресса и все пройдет. Если в течение месяца эти проявления не проходят, усиливаются, мешают работать и вести обычный образ жизни - надо обязательно обращаться за помощью.
Памятка: Как снизить тревогу и страх?
1) Информационная диета: не более 15 мин новостей в день. Разговоры о политике засчитываются в это время.
2) Диалог с хорошим человеком. Можно рассказать о своих переживаниях, поделиться тревогой, получить поддержку. Выбрать из списка контактов 3-5 человек, к которым вы можете обратиться в любое время. Лучше, если человек будет знающий – например социальный работник, психолог, врач.
3) Добрые дела. В первую очередь такие, которые не требуют материальных затрат. Например: почитать детям сказки, поиграть с ними, навести порядок в подъезде, посадить цветок, окопать дерево, починить лавочку, покормить животных, птиц и т.д.
4) Максимальное отвлечение и расслабление. Правильное дыхание – спокойное, размеренное, обращать внимание, чтоб не было задержек, просто дышать и следить за этим. Вспомнить все, что любили делать до событий и начать делать. Отвлекаться на природу, животных, детей.
5) Постоянно помнить, что основной смысл жизни в том, чтобы жить. Ради близких, будущих поколений, ради нового дня. Утро вечера мудренее.
Как лечатся последствия травмы?
На ранних этапах может быть полезна беседа, в ходе которой специально обученный психолог или психотерапевт разговаривает с пациентом о травме и поддерживает эмоционально. Очень важна работа с мыслями, чувствами в связи с травмой.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6650
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3738 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 18 річна донька-студентка Анна Марія

Далі

Повернутись до Психотерапевт, психолог



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей