ВСЕ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ-ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ.
- | +
- Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.
РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ.
Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги постраждалим (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування):
ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан»)
Коли? – під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу.
Що з людиною? – відчуття холоду, спітнілість, тремор.
Допомога
*забрати з місця подій.
*дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай).
*дайте відчути свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт).
*не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності постраждалого.
*дбайте про комфорт людини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання).
ФАЗА 2 (збудження)
Коли? – від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення.
Що з людиною? – фізичне та психічне збудження.
Допомога
* дайте людині відчувати себе в безпеці.
*не залишайте її саму.
*намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку.
*втішайте людину, будьте поруч.
*зберігайте спокій.
Застереження
*жодних вимог.
*жодних аргументів.
*жодних докорів.
*вгамуйте свій страх і не демонструйте його іншим.
ФАЗА 3 (заперечення, уникання)
Коли? -дні після події.
Що з людиною? – може зменшувати свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто є страх.
Допомога
* нагальна потреба в спокої.
*при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування( будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас).
* якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотерапевта (травматерапевта).
ФАЗА 4 ( аналітична )
Коли? -дні після події.
Що з людиною? – прагнення зрозуміти те, що трапилось.
«Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди, та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після». Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки . Можливі суїцидальні спроби.
Допомога
* оберігайте людину від будь-якого додаткового стресу.
* не дозволяти перебувати в стані бездіяльності.
* пояснюйте все, що відбувається. Пояснюйте ті чи інші заходи які були доцільними(медичне втручання, похорон…).
*стежте, щоб людина достатньо спала і повноцінно харчувалась.
*слідкуйте, щоб фази свідомого заглиблення в тему чергувались з фазами свідомого відволікання від неї.
Застереження
* не докучайте.
* будьте готові слухати і вислуховувати.
*не вимагайте пояснень.
*не чиніть тиску.
ФАЗА 5( опрацювання проблеми)
Коли? - – тижні після події.
Що з людиною? – відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження. Людина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій.
Допомога собі:
-Переключайте себе з інформаційних новин простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі. Рухайтесь, займайтесь спортом та щоденними справами.
-Спробуйте повноцінно спати та їсти, дотримуючись режиму дня, уникайте вживати алкоголь, та інші стимулюючі речовини (кава, чай, газовані напої).
-Робіть прості речі, які утримують стабільність дня у колі друзів, сім’ї - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Теплий, щирий дотик один до одного, спілкування, розповідь про свої відчуття - це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.
-Не залишайтесь наодинці. Якщо вас охоплює страх- намагайтесь глибоко дихати,
-Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу.Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.
-Дозвольте вашим негативним почуттям виходити, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь.
-Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя.
-Зупиніть потік тривоги і занепокоєння - на собі , це і є Ваша мудрість і зона роботи .
-МРІЙТЕ! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.
У критичні для моменти зберігайте бадьорість духу, тверезість думки і спокій!
Як би глибоко Ви не були вражені, травмовані чи безсилі - пам'ятайте про те, що ВАША СВІДОМІСТЬ ТА ДУШЕВНІ І ТІЛЕСНІ СИЛИ - головний і безцінний ресурс за будь-яких обставин! Якщо відчай переповнює Вас - ОБОВ'ЯЗКОВО ЗВЕРНІТЬСЯ ПО ДОПОМОГУ! Тільки в діалозі з іншими людьми ми ЗАЛИШАЄМОСЯ СОБОЮ.
Редаговано ( посилання- психологічна Служба Майдану, допис Христини Карабин)–Марією Хомів, лікар-психотерапевт ТМКЛ №2, вул. Купчинського 14, каб.15, поліклінічне відділення