"формувати уявлення про інші нації та народи (2-3 країни); вчити прихильно ставитися до людей інших національностей; виховувати миролюбність, інтерес до несхожого, до спільних інтересів."
На цю тему оповідання. Зацініть.
- | +
- НОВАЧОК
У Дмитриковій групі сталася незвичайна подія.
Після сніданку, як завжди, дівчатка розсаджували на стільчиках своїх ляльок, а хлопці гралися машинками: Дмитрик – улюбленою «волгою», Петька – «камазом», Сашко – трактором, коли раптом відчинилися двері і їхня вихователька завела у групу незнайомого хлопця.
Хлопчина, якого Олена Петрівна тримала за руку, мав надзвичайно смугляву шкіру, величезні,мов чорні ґудзики, очі, і кучеряву чуприну. Діти в групі зі здивування притихли, і вихователька промовила:
- Знайомтеся, це наш новенький. Його звати Алі. Він не дуже добре говорить українською, але я впевнена, що ви допоможете йому освоїтися у нашому місті і в нашому садку. Ну, приймайте Алі до гурту.
Вона легенько підштовхнула новачка до гурту принишклих дошкільнят, а сама вийшла на кухню. Першим отямився Петька-забіяка.
- О! Алі-балі-штани малі! Ха-ха-ха…
Вся група засміялася, і підхопила дражнилку:
- Алі-балі-штани-малі! Алі-балі-штани-малі!
Дмитрикові дражнилка здалася дуже смішною, і він гукав разом з усіма, бігаючи навколо новенького, котрий так і стояв без руху посередині кімнати. Тільки от шоколадні очі стали ще більшими і наповнилися сльозами. За якийсь час хлопцям набридло, і вони повернулися до своїх машинок. Завзято будували гараж і бензозаправку, возили бетон і цемент, підвозили попутних пасажирів. Дмитрик скоса поглядав на Алі: не кожного дня доводиться бачити темношкірого хлопчика. Той відійшов у куток ігрової кімнати, сів на підлогу і несміливо взявся складати пірамідку, яка, забута кимось, валялася на підлозі. Раптом Петька закричав:
- Гей, Алі-балі, ану залиш! Ще замастиш! Он, які руки чорні!
Всі знову засміялися. Що-що, а жартувати Петька вмів! Щоправда, іноді після його жартів хотілося плакати, але ж хто хоче показати себе плаксієм і слабаком? Алі поволі поставив пірамідку і відійшов в інший куток. Але до кінця дня то один, то інший з їхньої компанії, побачивши, що новачок бере якусь іграшку, гукав:
- Алі-балі, помий руки!
І всі сміялися до сліз! А Алі мовчав.
Дмитрика в цей день забирав татко, Петьку – знову старша сестра, за Карінкою та Даринкою приїхали їхні бабусі-подружки, а за Алі прийшла мама – така ж смуглява і чорноока. Вона турботливо загорнула його теплим шаликом і голосно запитала:
- Синку, тебе ніхто не ображав?
Дмитрик завмер: зараз Алі пожаліється, і їм усім перепаде. Той подивився на Петьку, на Дмитрика, на дівчаток і раптом сказав:
- Ні, мама, ми з ними подружитися.
Дмитрику чомусь здалося, що в нього з душі скотився велетенський камінь, і водночас йому стало соромно: он він, виявляється, який, їхній новачок. Не слабак!
Наступного дня, коли група поснідала, і діти знову зайнялися своїми справами, Дмитрик підійшов до Алі і сказав:
- Ось мені машинка, а ось тобі. Давай побудуємо для них гараж. Ти вмієш?
- Я вміти будувати паркінг,- відповів Алі – хочеш я тебе навчити?
І хлопці з головою поринули в гру. За кілька хвилин до них приєднався і Сашко, і Василько, і Ігор з Максимом. Петька, залишившись один, знов почав кричати своє «алі-балі, помий руки», але чомусь уже ніхто не сміявся і не звертав уваги. Зрештою, стенувши плечима, Петька зі своїм камазом сів на підлогу між Дмитриком й Алі, і скоро вже всі хлопці захоплено будували величезний, на пів кімнати паркінг. А новачок, за спільною мовчазною згодою, керував усіма будівельними роботами.
МОЛОДЕЦЬ!!! Мені сподобалось.
