Розповідь мого сина
Додано: 28 березня 2012, 13:02
Довго не могла зібратися щоб написати, але от що вийшло.
Розповідь мого сина про пологи.
Привіт, я Мілан, живу тут вже 9 місяців. Мені добре і тепло. Я щодня відчуваю що мама і папа мене дуже люблять. Я плаваю в маминому животику і слухаю як б’ється її серце. Це так цікаво! Тук-тук, тук-тук.
Але щось сьогодні мені не по собі, мій будиночок став тісний і стінки починають стискатися… Все, напевно пора!!! Скоро побачу маму і папу… ой, я так хвилююся)))
О, мама з’їла щось смачненьке! Снікерс! Ням-ням. Виросту, обов’язково спробую.
Оооооооп, а куди це вся водичка поділася? І мама чомусь в ванну іде…
Мій папа як художник, малює в мами на животику дату мого народження. «На пам'ять», каже мама і телефонує кудись. А, це ж голос бабусі. А чому вона така стурбована? Вона ж скоро побачить мене, хай радіє!
Все, ми з мамою і папою сідаємо в таксі і їдемо в пологовий будинок. 12 ночі. Нас зустрічає заспана медсестра і просить маму поспати до ранку. Яке там поспати!!! А мене хтось запитав? Я сьогодні спати не ляжу))))
Ой, маму щось заболіло… Вибач, матусю, інакше ніяк… Але постараюсь щоб це було не дуже боляче. Я ж гарний хлопчик.
Всю ніч ми гуляли з мамою коридорами. Було холодно, але цікаво. Я чув як народжуються інші дітки, і уявно посилав їм привітання. Чекайте, мене, я скоро приєднаюся до вас!!!
О, вже ранок, папа стомлено телефонує нам з мамою. Бідненький, він також не спав всю ніч. Давай до нас, папуся, разом веселіше!!!
Маму повели на огляд. Ой, хто це пробирається до мене? Я ще не готовий, зачекайте…
Все, тепер ми з мамою і папою разом в палаті. Мама приграє на м’ячику. Мабуть, спортсменка))) Папа розказує різні історії. Щось так спати захотілося… Стоп!!! Немає коли спати, мені ж вилазити пора! Ану, розійдіться!!! Я іду… Увеееееееееееееее. Привіт, а ось і я!!!
Розповідь мого сина про пологи.
Привіт, я Мілан, живу тут вже 9 місяців. Мені добре і тепло. Я щодня відчуваю що мама і папа мене дуже люблять. Я плаваю в маминому животику і слухаю як б’ється її серце. Це так цікаво! Тук-тук, тук-тук.
Але щось сьогодні мені не по собі, мій будиночок став тісний і стінки починають стискатися… Все, напевно пора!!! Скоро побачу маму і папу… ой, я так хвилююся)))
О, мама з’їла щось смачненьке! Снікерс! Ням-ням. Виросту, обов’язково спробую.
Оооооооп, а куди це вся водичка поділася? І мама чомусь в ванну іде…
Мій папа як художник, малює в мами на животику дату мого народження. «На пам'ять», каже мама і телефонує кудись. А, це ж голос бабусі. А чому вона така стурбована? Вона ж скоро побачить мене, хай радіє!
Все, ми з мамою і папою сідаємо в таксі і їдемо в пологовий будинок. 12 ночі. Нас зустрічає заспана медсестра і просить маму поспати до ранку. Яке там поспати!!! А мене хтось запитав? Я сьогодні спати не ляжу))))
Ой, маму щось заболіло… Вибач, матусю, інакше ніяк… Але постараюсь щоб це було не дуже боляче. Я ж гарний хлопчик.
Всю ніч ми гуляли з мамою коридорами. Було холодно, але цікаво. Я чув як народжуються інші дітки, і уявно посилав їм привітання. Чекайте, мене, я скоро приєднаюся до вас!!!
О, вже ранок, папа стомлено телефонує нам з мамою. Бідненький, він також не спав всю ніч. Давай до нас, папуся, разом веселіше!!!
Маму повели на огляд. Ой, хто це пробирається до мене? Я ще не готовий, зачекайте…
Все, тепер ми з мамою і папою разом в палаті. Мама приграє на м’ячику. Мабуть, спортсменка))) Папа розказує різні історії. Щось так спати захотілося… Стоп!!! Немає коли спати, мені ж вилазити пора! Ану, розійдіться!!! Я іду… Увеееееееееееееее. Привіт, а ось і я!!!