Із самого початку налаштовувала я себе на природні пологи та і протипоказів не було ніяких. Чоловік вирішив іти зі мною на партнерські пологи від і до. Народжувати мала я 24 жовтня. Коли минув 38 тиждень, то мене поклали на підготовку в патологію, але я тільки до обіду була в лікарні, а тоді шурувала додому :)
І з таким нетерпінням ми очікували на день коли народиться наше маленьке диво. Я дуже відповідально ставилася до народження-вивчила багато літератури про пологи, про ГВ так як дуже хотіла цього, а особливо природні пологи -нічого не боялася і дуже сильно чекала цього моменту. А коли минуло 24 жовтня , а наш хлопчик ще й не думав рухатися, то серце завмерло в очікуванні.
Вреш-решт лікар вирішила 28 відправити на стимуляцію, так як вод було вже дуже мало-як казали сама матка і дитина. Але за два дні до цієї дати у ночі 12.00 у мене починає нити живіт і ми з чоловіком починаємо рахувати через 20хв,..15..10..8..7..., а чоловік все тре поперек вже через 6хв...5..і о 5.30 ранку все припинилося.
На цей день мене уже залишили в патології ночувати
. І знову безсонна ніч, а поперек нив :istereka: , тому мені вкололи анальгін. Я надіялася, що до ранку вже все розпочнеться, але знову повторилася минула ніч. Коли зранку взяли мене на крісло, то відкриття майже небуло, а вже дві ночі в переймах минуло. Отже о 12.00 мене поклали під капельницю-чесно я уже раділа. Прийшов чоловік і раділи в передпологовій, коли чули із родзалу крики жінок , а за ними приємний серцю плач дитинчати, яке щойно появилося на світ і подарувало радість своїй сім'ї. А я повторювала скоро і наш синочок заплаче.
Але так все щвидко було. Від 14.00 до 18.00 години у мене перейми були вже кожні 1,5 хвилини, а розкриття лише 3 неповні пальці після двох капельниць стимуляції і сил НУЛЬ після двох безсонних ночей.
А тоді спінальна анестезія, пальцеве розкривання...а потуг все немає. В кінці кінців маленький не міг втавитися голівкою у таз, а ще на додачу прийняв положення заднього виду, піднялося серцебиття до 210 удхв. Мені зразу ввели ліки і вирішили разом троє лікарів про термінове кесерське. Ще коли мене везли в операційну, то запитували чи викладати дитинку на грути таткові. Ми звісно зраділи хоч цьому. Але і дитинку не виклали, бо не знайшли палати
:istereka: Іллюшка народився о 1.00 вже 29 жовтня, а я так і не почула його омріяного першого крику. Для мене було дуже важко пережити те, що все сталося не так як я того хотіла, але потім змирилася. Головне, що синочок був здоровий і коханий чоловік, був ввесь час біля мене. :)
Доречі перший крик я таки почула-коли зранку я вийшла з анестезії, то чоловік мені прислав ммs із записом крику маленького-він ж був під операційною вночі. За що йому велике спасибі і Богу за те, що все ж зберіг життя мені і дитинці
І звичайно тим лікарям:girl_hospital: , які боролися за наші життя.
