Я майже зразу відчувала,що вагітна.Але бігти до лікаря ми не спішили.Я почувала себе дуже класно,нічого не боліло.Приблизно на 8 тижні таки пішли.І там все підтвердилось)Через два тижні була кровотеча.Я ще тоді зелена була,не розуміла,що то таке,чого так.на другий день з острахом погнала до дільничої.Чесно кажучи дільнича опалась не дуже хороша.Цея тепер так вже можу казати.При кровотечі(хоч і не сильній0вона ене висадила на крісло,хоча цього робити неожна!!І тут зразу мені сказала:плід завмер!!!Я чуть не впала з крісла!!!Хто ж таке каже вагітній жінці???Тим більше якщо ти толком ще не знаєш!Направила вона мене на УЗД,там мене засокоїли.сказали що все доре,але треба тільки трішки полежати в лікарні.на другий день,я вжестояла на обліку в іншого гінеколога(дякувати моїй свекрусі).І тут почалось...я з лікарні майже не вилазила.На 5 міс.мене підшили..потім знову муки в лікарні(((Я себе заспокоювала,це все зарази манюньки)))перед родами я пролежала 2 тижні в паталогії,І ось настав і мій час.В 2 ночі я встала щоб сходити в туалет і тут з мене потекло...перша моя думка*капець,не донесла до туалету*)))але це відійшли води.Зразу подзвонила мамі,бо чоловік працював в нічну зміну,думала не тривожити його.бо ж не зможе працювати.Але не витримала і подзвонила,він бідний спереживався як я буду саменька,ле вже в 6 ранку вони з мамою сиділи під лікарнею.ми з манюнькою мучились довго,мама розказувала що мої крики було чути на вулицю,чоловік зеленів.синів.білів.Чого ж так довго!!!Я думала,що знімуть нитк (від підшиття)і дітьо височить як куля.але все було набагато важче((Ще й біля мене сиділи студенти.два хлопця))Ох,як вони зі мною намучиись)))))Один чуть не плакав біля мене,все питав чим може допомогти тільки б я так не кричала)))А кричала я сильно,ще й трохи не гарними словами)))дуже переживала що через те що я так довго не можу розродитись,дитина не зможе дихати((
Яночка появилась на світ в 14.10 год :family: .Перше що я почула після наркозу це її плач,але ніяк не могла зрозуміти де ж вона))Моє чудо лежало позаду мене на столик))Ох,як я хотіла її взяти на рки!!!Здавалось ніби вона на кілометр від мене!!!.Потім нас привезли в палату)))А татко наш все тішився,що вн перший побачив Янусю і перший взяв її на ручки!!!
Ось така історія народження моєї дтини)))
