У мене в 22 40 почались перейми,в 23 20 я приїхала в пологовий будинок, переодяглась в сорочку ,дівчина на прийомі мене ліниво оформляла,а в мене очі на лоба лізли.Так само ліниво покликала лікаря,лікар так само ліниво почав дивитись,як подивився щось крикнув,враз привезли каталку,не памятаю як я на ній опинилась,в очах темно,думла що вже помираю так вони мене злякали тим що заметушились.Десь за 10-15 хв я народила .Навіть лікарі були в шоці дякувати Богу все добре.Пішла своїми ногами в палату.Доця відразу була біля мене .Я всю ніч не спала,тримала її на руках,так мені було дивно,що нас тепер двоє.
З синочком по годинах не памятаю,але десь приблизно через годину після початку переймів народила за дві потуги.
Кола я приїхала в пол. буд. і прийшла в родзал мене залишили там одну і сказали ходити.я так стала на місці і чую що не можу порухатись такий дикий біль,кричу щоб підійшли,а вони чого кричиш ? В мене таких на поверсі чотири,навіть кави не дасьте попити(наперед не домовлялась).Я лягла,вона також шуганулась,почала кричати,вся бригада прилетіла,і от вже синочок у мене на животику.Ця лікарка також була в шоці.Кожен раз мені казали,що було б супер,якби всі жінки так народжували.
При перших пологах татка навіть в місті не було,дещо завчасно почались.Приїхала з подругою,яка молилась за мене в коридорі.
А коли народжувався синочок татко не захотів бути присутнім в родзалі ,я не наполягала,бо не боялась,і не бачила в тому резону.
Лялю приклали до грудей і покликали татка,ми разом 2 год протусувались,потім пішли разом в палату,синочок був з нами.Через деякий час татка відпустили,бо то вже було під ранок,а самі потім дрихнули весь день.
Мене порівняно з першим разом лікарі та медсестри майже не турбували,я нвіть думала що забули за нас.
про розриви ,надрізи,стимулювання ,видавлювання і т.д.,то я ,звичайно,народжую, дякувати Богу, дуже й дуже легко.Цього разу також без розривів та тріщин.Лікарка аж сама зраділа,мабуть,більше ніж я.