А з наших пологів минуло вже два роки. І я ніц не пригадую. Тому треба відразу записувати свою розповідь :) А то потім забувається, стирається з пам'яті...
Я дуже яскраво пам'ятаю два моменти, як дитинку вперше нам показали і як ми дитинку вперше приклали до грудей! Це неймовірне щастя!
А ще пам'ятаю як наш татко цілу ніч спав з Андрійком на диванчику.
Взагалі я мало що пам'ятаю, оскільки мені давали якісь ліки, що можусть впливати на пам'ять. Чоловік тепер з мене сміється, коли я щось розказую, а насправді він каже було інакше :)
У будь-якому випадку, вигідно чоловіка брати на пологи, окрім шаленої допомоги і підтримки, ще й додаткова пам'ять :)
Якщо коротко. то в нас було приблизно так.
Плановий КР. Ми прийшли в пологовий. Здали якісь аналізи і пішли додому. Наступного дня на 10 треба було припертися, бо приблизно о 12 мала бути операція.
Ми прийшли близько 10, нас поклали в палату, прикріпили якісь фігнюшки на пузо, поставили крапельницю. Потім прийшов анастезіолог, щось там говорив.
Потім нас повезли в операційну. Коли вводили анестезію, то чоловіка не пустили. Він мав стояти за дверима.
Потім почалася операція.
Народився Андрійко. Я пам'ятаю, що він народився і тишина... Ми так з Андрієм чекали, дивилися один на одного, здавалося, що минали не секунди, а роки...
А потім Андрійко заплакав - таке полегшення!!!
Нам його показали. Красотулька!
Потім була післяоепераційна.
Через годинку ми знову зустрілися з синочком і відтоді не розлучаємося!
Наступного дня я сказала лікарю, щоб мене виписував. Він там щось казав, що ще б деньочок. Але я була непохитна.
Ми виписалися і поїхали додому :)
Отакі в нас були пологи :)
