У мене дуже теплі спогади з дитинства про Різдво
Ми завжди їздили в село до бабці. Жила вона тоді на хуторі, то інколи і добратися було важко, якщо засніжило дуже. Бувало так багато снігу, що просто на подвір'ї прокопували такі собі тунелі. Мороз, вікна розмальовані чудернацькими візерунками. На стіл клали сіно під скатертину, по кутиках обов'язково часник, щоб усі були здорові. Стояла стара штучна ялиночка, в п'єцу тріщали дрова. І так затишно було від тих всіх атрибутів... Коли ходили в гості до іншої бабці, яка вже жила в селі, то чекали там на вертеп. Цікаве було дійство, але дуже боялися тих негативних героїв
Приємно, що є що згадати...