Виховання дітей без батька

[krapk@]

сиджу реву!!!!! А еально у наш важкий час стільки діток маючи маму і тата є соціальними сиротами. Бо така держава дебільна, що жене тих батьків на заробітки в інше місто, країну і на роки. А навіть якщо вони всі разом, то не у всіх знайдеться час на ту дитину, щоб просто поговорити, помалювати, почитати...
"Берегите своих детей, Их за шалости не ругайте Зло своих неудачных дней Никогда на них не срывайте Не сердитесь на них всерьез, Даже если они провинились, Ничего нет дороже слез, Что с ресничек родных скатились. Берегите ж, пожалуйста, детство. "

[Alisa]

А чого не знайдеться? Виділити 40 хв часу в день на якесь спільне заняття не проблема навіть для дуже заклопотаної мами .

[Natalinda]

Alisa для дуже заклопотаної - то реально проблема((((
особливо зараз по селах де закурило і круглосуточно ведуться розкопки власного житла(((

[Dribchuk]

а моя думка така - краще без батька ніж з батьком -деспотом чи алкоголіком. Маю подружку яка фактично ненавидить свого тата за те що в дитинсві, а деколи і у вже старшому віці їх з мамою лупив, принижував, постійно приходив пяний і закривав їх у підвалі, міг добу не випускати. А мама з ним жила і досі живе "бо нема куди іти". Подружка втікла від них як тільки стукнуло 18, вискочила заміж тільки щоб не жити коло тата, на щастя чоловік її любить і не ображає. Психіка дитини від тата, який постійно бє і ображає ламається ще гірше ніж коли батьки розходяться і живуть кожен своїм життям.

[TaniaPicaSSo]

Психіка дитини від тата, який постійно бє і ображає ламається ще гірше ніж коли батьки розходяться і живуть кожен своїм життям.

100 % підтримую. Але часто жінки ще й терплять таких деспотів чи алкоголіків, "щоб в дитини був тато".

[eco]

Я вважаю, що головне, щоб дитина росла в любові, якщо двоє батьків-то дуже добре, але краще взагалі без батька, ніж щоб була така сім'я де сварки чи навіть насильство. Це набагато більше травмує психіку дитини, ніж відсутність батька. Здається зараз вже рідше, а раніше це було класична причина-не розлучаюсь бо дітям треба батько, а який він подає приклад і взагалі. то вже таке....

[ЗІрка]

сиджу зла як пес. Вчора був суд у моєї подруги. В неї 4 синочків і чоловік подав на розлучення-важко йому мабуть.... Хоч вони вже рік не живуть (не змогла жити в свекрухи, хотіла просто знімати житло, він не погодився, то переїхала до своїх батьків), він до дітей не приходе, ховається по всяким закуткам парку, як випадково зустріне. Що ж це робиться га????

крапка, а раніше як у них було? він з дітьми проводив час хоч трохи? якщо ні, то нашо ж та подруга такий тягар на себе взяла? я б нізащо не обзавелася чотирма дітьми, якби не бачила в чоловікові реальної підтримки (по всіх фронтах) діти, то звісно щастя, але треба вміти розраховувати свої сили. щиро співчуваю подрузі

[krapk@]

та от дійсно я не знаю як вона на таке пішла. А тепер вже що скажеш. Дітки є -не лишати ж їх. Він тепере ще почина що то лиш 2 його інші 2 не його і всяку фігню. Каструвати таких треба. І чіп на голову-обминайте дівчата 10 дорогою

[Sms]

Виховую донечку сама. Скажу чесно - тяжко. Вдячна, що є мама, яка раз на 3-4 тиждні бере малу до себе на цілу добу і дає мені можливість відпочити. Хтось скаже, що я непутяща мама і як можна змучитись від власної дитини. Для когось так, а для мене важливим є особистий відпочинок, без дитини :) Ми проводимо разом 24 години на добу, 7 днів на тиждень удвох (я живу окремо від батьків). І поняття - погано себе почуваю, чи хочу поспати, чи в мене ПМС не їснує. Бо нема чоловіка поруч, який би хоч на 10 - 20 хвилив зайнявся дитиною. Я не жаліюся Просто кажу як воно є:) А донечку я люблю дуже сильно і тягаю я її всюди за собою :) Мені в побуті вона не заважає,навіть навпаки, але от саме провести час виключно для себе, без малявочки маю потребу.

[Marichka]

СМС,дуже розумію.Ти справишся!!!Вже справилась!!!Молодець,що і так-стільки по поліклініках,по лікарнях і сама...Я теж втомлююсь,психологічно особливо,ціную кожну хвилинку,як чоловік займається з дітьми сам.
А як щодо няні хоч коли небуть,хоч на годинку-дві.Хоч та годинка так швидко пройде...