Аутизм

[nadusha]

Цікава книга Діни Шульженко "Аутизм - не вирок"

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Радмила]

Зачепило:
ЛЁГКИЙ АУТИЗМ не означает, что МНЕ легко с моим аутизмом. ЛЁГКИЙ АУТИЗМ означает, что ВАМ легко с моим аутизмом.

[Радмила]

Подарунок, що підготувала група міжнародних експертів в області аутизму на чолі з Joaqiun Fuentes спільно з батьківськими організаціями та організаціями, що об'єднують людей з аутизмом. Це дуже цікавий проект: "РАС: Десять порад для того, щоб підтримати мене" видан 42 мовами світу. Я також мала честь бути запрошеною до проекту, тому ми маємо украінський переклад цього важливого документу. Кожен з вас має можливість перейти за посиланням і отримати безкоштовно його повну версію. Авторам дуже важливо порахувати кількість читачів, тому я наведу лише кілька порад для інтриги.

РАС:Десять порад для того, щоб підтримати мене

1.Я не"аутист".Насамперед я-"людина","студент", "дитина", і у мене є аутизм. Не плутайте мене з моїм станом. І, будь ласка , не використовуйте цей термін негативно або необдумано . Я заслуговую на повагу.

2. Я - індивідуальність. Наявність аутизму не робить мене таким самим як інші люди з аутизмом. Прикладіть всі зусилля, щоб сприймати мене як особистість , щоб зрозуміти мої сильні та слабкі сторони . Запитайте мене, моїх друзів і мою сім'ю, якщо я не можу розповісти про свої мрії.

5. Я - дитина, так само як і всі інші діти. Не відокремлювайте мене від них лише тому, що ви намагаєтеся мене лікувати , виховувати, та дбати про мене. Я можу і я повинен бути в звичайних школах і громадських установах , і особлива підтримка повинна бути надана мені в цих місцях. У мене є
дещо, чому я можу навчити інших дітей і чомусь у них повчитися.

Дівчата зайдіть по зсилці підтримайте своїм кліком людей з аутизмом.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[mari]

Катерині 34 роки. У неї великі зелені очі, і вона робить неймовірно красиві фото. Красиві фото свого сина-аутиста. Вони разом переїхали з Луганська до Львова цього літа, як і інші 10 000 вимушених переселенців. Історії, які чіпляють на Українська Правда (Життя)

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Радмила]

Суды подтверждают связь паротитно-корево-краснушной вакцины (MMR) с аутизмом и хроническим воспалением кишечника

| +

Два значимых события – поражение американского правительства в очередном «вакцинном» суде и появление новых научных данных – подтвердили, что врач, ученый и директор канала Autism Media Channel [AMC] Эндрю Вейкфиелд (Andrew Wakefield), а также родители больных аутизмом детей были абсолютно правы.

В соответствии с опубликованным 13 декабря 2012 года решением «вакцинного» суда, сотни тысяч долларов будут выплачены Райану Моджаби, у которого, по словам его родителей, прививки MMR-вакциной (паротит, корь, краснуха) вызвали «серьезное поражение мозга». Райану был поставлен диагноз «расстройство аутического спектра» (Autism Spectrum Disorder, ASD).

Позднее в том же месяце американское правительство потерпело еще одно серьезное поражение, когда суд предписал выплатить молодой Эмили Моллер из Хьюстона компенсацию из-за связанного с MMR-вакциной поражения мозга, приведшего к аутизму.

Эта два случая следуют за другими похожими решениями итальянского и американского судов (Ханна Полинг, Бэйли Бэнкс, Мисти Хъятт, Киенан Фриман, Валентино Бокка и Джулия Граймс), в которых правительство проиграло. Суды постановили, что вакцины действительно привели к поражению мозга у упомянутых детей. Это, в свою очередь, вызвало аутизм. Вакцина MMR была связующим звеном во всех случаях.

Еще один пример установленной связи MMR-вакцины с аутизмом — решение суда в итальянском городе Римини, вынесенное 15 марта 2012 года. Суд подтвердил, что вакцина MMR (корь, паротит, краснуха) вызвала аутизм у ребенка, обязав Министерство Здравоохранения выплачивать семье этого ребенка компенсации в течение 15 лет, а также возместить им судебные издержки. С текстом судебного решения можно ознакомиться здесь.

Тем временем, группа ученых и врачей из Венесуэллы и университета Wake Forest в Нью-Йорке обнародовала данные, которые не только подтверждают наличие хронических воспалительных заболеваний кишечника у детей с аутизмом, но и указывают, что этой патологии ранее не существовало [1]. Используя сложные лабораторные методы, доктор Стив Уокер (Steve Walker) и его коллеги подтвердили выводы Вейкфиелда путем демонстрации молекулярных изменений в тканях кишечника, которые были ярко выражены и без сомнения аномальны.

Более 10 лет назад доктор Вейкфиелд обнаружил и обнародовал данные о хронических воспалительных заболеваниях кишечника у детей с аутизмом [2]. Опираясь на медицинские истории больных детей, он связал эту патологию, а также сам аутизм, с прививкой от паротита, кори и краснухи. С тех пор он неоднократно подвергался жестким нападкам со стороны средств массовой информации, правительства, врачей и фармацевтической индустрии. Вследствие заведомо ложных и весьма дискредитирующих заявлений о научном мошенничестве, исходящих от британского журналиста Брайана Дира (Brian Deer) и Британского Медицинского Журнала (British Medical Journal, BMJ) доктор Вейкфиелд до сих пор находится в состоянии судебного разбирательства против них [3].

В то время как новые исследования со всего мира подтверждают выводы Вейкфиелда о хронической патологии кишечника у больных аутизмом детей [4] и его точку зрения о некорректности исследований по безопасности вакцины MMR [5], карьера доктора была разрушена ложными обвинениями. Не смотря на это, он продолжает усердно работать с целью помочь справиться с катастрофой аутизма.

Частота заболевания аутизмом в развитых странах стремительно возросла: в наши дни приблизительно 1 из 25 детей страдает от этого недуга. Тем временем правительства, у которых нет никаких объяснений этому явлению и которые боятся потерять доверие населения, продолжают отрицать связь вакцин с аутизмом, и это не смотря на неоднократные решения суда.

Вот что сказал доктор Вейкфиелд, находясь в своем доме в Остине, штат Техас:

«Осталось очень мало сомнений в том, что вакцины могут вызвать и на самом деле вызывают аутизм. В приведенных случаях связь побочной реакции на прививку MMR, которая в итоге привела к поражению мозга и аутизму, весьма убедительна. Теперь вопрос в том, сколько еще детей должно пострадать. Родители были правы все это время. Правительствам пора уже перестать разглагольствовать, ведь детей продолжают калечить».

Доктор Эндрю Вейкфиелд – автор бестселлеров, основатель некоммерческой организации по исследованию аутизма Strategic Autism Initiative (SAI), директор Autism Media Channel.


Источник: http://radetel.ru/rubric/vaccination/50.html

[Радмила]

Найдена связь между аутизмом и сверходаренностью
16 марта

Диагноз «аутизм» вполне может означать, что ваш ребенок – маленький гений. Оказывается, между вундеркиндами и детьми с аутизмом очень много общего.

Между аутизмом и гениальностью существует несомненная связь, считают ученые. Фантастическая память, удивительное внимание к деталям, страстный, неослабевающий, узко направленный интерес к какой-либо специфической части окружающего мира – все эти черты личности характерны и для людей с расстройствами аутистического спектра, и для гениев. По статистике, аутизм диагностируется у примерно 75% сверходаренных людей.
Как показали недавние исследования, пишут в New York Post специалист по аутизму Джоанн Рутсатц и журналистка Кимберли Стивенс (авторы бестселлера «Кузен вундеркинда: генетические связи между аутизмом и сверходаренностью»), большинство одаренных детей добиваются успеха именно за счет своих «аутистических» личностных качеств, при этом совсем не обязательно, что у них диагностирован аутизм.

Это, во-первых, страсть. Вундеркинды обычно столь «помешаны» на музыке, живописи, математике и так далее, то есть области применения своего таланта, что готовы заниматься этим круглые сутки. Аналогично дети с аутизмом могут оперировать с очень сложными вычислениями, разбираться в сложнейших механизмах или быть «асами» в какой-нибудь другой очень узкой области, так как их умом владеет «одна, но очень пламенная страсть».

Во-вторых, выдающаяся рабочая память. У вундеркиндов ее объем в три раза выше, чем в среднем по популяции. У детей с аутизмом объем памяти феноменален – они могут в мельчайших подробностях помнить события, произошедшие несколько лет тому назад, наизусть декламировать огромные поэмы и куски прозаического текста, точно воспроизводить расписания поездов, имена и даты.

В-третьих, сверхъестественное внимание к деталям. Исследование, проведенное Рутсатц в 2012 году, показало, что вундеркинды набирают высокие очки при тестировании на внимание к деталям по специальному тесту, предназначенному для выявления расстройств аутистического спектра.

Генетическую связь между детской сверходаренностью и аутизмом косвенно подтверждает тот факт, что у многих вундеркиндов есть родственники с расстройствами аутистического спектра. Исследования показали, что и у тех, и других наблюдается одинаковая мутация в области одной и той же хромосомы.

Как бы там ни было, явная связь с аутизмом делает тайну появления сверходаренных детей еще более глубокой, подчеркивают Рутсатц и Стивенс.

Также читайте про 10 фактов про аутизм, о которых нужно рассказать детям.
Материал подготовила Татьяна Щеглова
джерело

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Ланка]

У вісім років Артему Шилину поставили відразу декілька діагнозів: дислексия, дислалія, дисграфія, елементи аутизму. Зараз він навчається музиці в Full Sail University, США. Оцінки - найвищі
Воронежська письменниця Людмила Шилина, автор книги "Гучна тиша", розповіла як це - виховувати талановитого сина, що страждає розладом аутистического спектру.
Мрія Артема - писати музику до фільмів, саундтреки
- Коли ви зрозуміли, що син може стати музикантом?
- Коли Артему були чотири роки, його старша сестра ходила в музичну школу, я водила її на зайняття, а оскільки малюка було ні з ким залишити, я брала його з собою. Одного разу вчителька помітила, що у сина розвинене почуття ритму, і запропонувала приводити його на уроки. Так Артем став займатися в музичній школі.
Під час зайняття виникала складність: йому було важко читати ноти з листа. Зате він міг миттєво підібрати будь-яку мелодію.
Він став вигадувати свої мелодії смішні і цікаві: це - китайська пісня, це - ірландська, це - ще якась.
Він дуже добре імітував при цьому звуки іншої мови.
Слід сказати, що нам в житті дуже таланило на зустрічі. Попадалися абсолютно приголомшливі люди, що зіграли величезну роль в житті сина. Один з них - викладач по класу ударних інструментів Володимир Павлович Шабашов. У музичній школі Артем познайомився із студентом Ігорем, який займався з дітьми твором електронної музики.
Років в одинадцять мій син з головою пішов в музику. Він дуже багато чому навчився самостійно. Зараз він працює в складних музичних програм.
Особливо захоплюється творчістю сучасних західних композиторів. Ханс Зиммер - його кумир. Ще йому подобаються Говард Шор, Джеймс Хорнер.
- В американському університеті він навчається дистанційно?
- Так, Full Sail University, де вчиться син, - це тридцять два місяці, тридцять чотири курси. Курси надзвичайно цікаві, але дедлайни дуже жорсткі, а програма складна.Підручники присилають прямо з Америки. Ось, наприклад, зараз прийшла товстюча оркестровка і шикарна книга : вони вивчають написання музики до фільмів на прикладі "Володаря кілець". Є лекції, є прямий зв'язок з викладачем, є дискусійний майданчик. Дається багато додаткової літератури. Домашні завдання висилаються по інтернету.
Викладачі відзиваються про Артема добре. Це відомі музиканти, які отримували Grammy. Їх відгуки дорогого коштують.
- Як ви думаєте, син зможе працювати за фахом?
- Full Sail University організований при кіностудії Universal. Хлопці готують до закінчення університету портфоліо. Портфоліо вивішується на спеціальній особистій сторіночці студента. Туди заходять потенційні працедавці, що шукають музикантів для співпраці. Ми сподіваємося, що це один з варіантів.
Інший варіант - коли людина відправляє свою музику на так звані музичні лейблы. Крім того, у нас у Воронежі працює всесвітньо відома мультиплікаційна студія WizartAnimation, яка випустила вже чотири мультфільми, у тому числі три частини "Снігової королеви".
Мрія Артема - писати музику до фільмів, саундтреки. Концертна діяльність або виступ на сцені - не для нього. Хоча раніше він співав: і на наших міських святах, і на конкурсах, по НТВ його показували, в Санкт-Петербург ми їздили. Але після закінчення музичного коледжу він категорично відмовився продовжувати навчання по класу вокалу. І мені здається, він правий, все-таки його зв'язки не зовсім підходять для професійної концертної діяльності.
Дай Бог, щоб все вийшло. Але ми розглядаємо і інші варіанти. Якщо нічого не вийде, можливо, він просто повернеться працювати в храм. Раніше він співав на кліросі. Там його завжди приймуть.
Що таке - особисте життя високофункціонального аутиста
- чи Зможе Артем жити самостійно, піклуватися про себе?
- Високофункціональні аутисти глибоко занурені в те, що їм подобається, чим вони займаються. Але їм абсолютно байдуже те, як організований їх побут.
Мій син може робити багато що. Він готує, але тільки те, що вимагає творчості : суші, приголомшливе м'ясо під брусничним соусом - такі блюда щодня є не будеш. Прибрати у своїй кімнаті він може, але йому це нецікаво. Мені зайти і прибрати в його кімнаті можна тільки з його дозволу. Тому що там апаратура, розставлена особливим чином, і якщо вона зрушується на міліметр, син це відразу бачить.
Артему дуже непросто спілкуватися з державними органами, якісь довідки оформляти. Зараз у нас постало питання отримання ИНН, а там величезні черги. Для того, щоб провести таку операцію "Ы", сина треба підготувати, пообіцяти, що це не займе багато часу, і звичайно, піти туди разом з ним.
Те ж саме з банком. Нам треба було терміново сплатити якусь програму, причому тільки з його карти, якій він давно не користувався, і спочатку потрібнобуло покласти на неї гроші. От як це виглядало: коштує висока красива молода людина, поруч коштує мама і підказує, куди вставляти карту і як вводити пін-код.
Артем не запам'ятовує те, що йому не треба і нецікаво. Так що супровід по життю для Артема абсолютно потрібний.
На щастя, у мене є старша дочка.
- чи Зможе Артем влаштувати своє особисте життя? Як складаються його стосунки з людьми? Вони взагалі складаються?
- Я не представляю супутницю життя для свого сина. Їй було б важко. Артем дуже хороша людина, в моральному розумінні цього слова. Він не зрадить, не кине. Він завжди зробить, про що його просять. В міру своїх можливостей, звичайно.
Але у людей з аутизмом досить важкий характер. Наприклад, вони можуть години дві говорити про те, що їх цікавить, навіть якщо співрозмовник вже повністю відключився і нічого не розуміє.І при цьому вони дуже чутливі до перепадів настрою близьких. Важливо, щоб у того, хто живе поруч, завжди був рівний спокійний настрій. Якщо у близьких настрій псується, Артем дуже важко реагує, може наговорити різких слів, піти в себе. Навіть якщо тобі погано, цього не можна показувати.
Коли ми з чоловіком кудись від'їжджаємо, він може вийти зі своєї кімнати, щоб проводити, а може і не вийти. Коли приїжджаємо, йому треба деякий час, щоб вийти і привітатися. Він дуже рідко запитує, де ми були і що робили. А якщо ми розповідаємо, він іноді говорить: "Мені нецікаво".
Коли я дивлюся, як мої подруги обіймають своїх синів, у мене усередині все перевертається. Я не можу обійняти свого сина, він не дозволяє. Він відсторонений, холоднуватий. Від нього немає тепла, якого хочеться матері.

- Я не представляю супутницю життя для свого сина. Їй було б важко. Артем дуже хороша людина, в моральному розумінні цього слова. Він не зрадить, не кине. Він завжди зробить, про що його просять.В міру своїх можливостей, звичайно.
Але у людей з аутизмом досить важкий характер. Наприклад, вони можуть години дві говорити про те, що їх цікавить, навіть якщо співрозмовник вже повністю відключився і нічого не розуміє.
І при цьому вони дуже чутливі до перепадів настрою близьких. Важливо, щоб у того, хто живе поруч, завжди був рівний спокійний настрій. Якщо у близьких настрій псується, Артем дуже важко реагує, може наговорити різких слів, піти в себе. Навіть якщо тобі погано, цього не можна показувати.
Коли ми з чоловіком кудись від'їжджаємо, він може вийти зі своєї кімнати, щоб проводити, а може і не вийти. Коли приїжджаємо, йому треба деякий час, щоб вийти і привітатися. Він дуже рідко запитує, де ми були і що робили. А якщо ми розповідаємо, він іноді говорить: "Мені нецікаво.
Коли я дивлюся, як мої подруги обіймають своїх синів, у мене усередині все перевертається. Я не можу обійняти свого сина, він не дозволяє. Він відсторонений, холоднуватий. Від нього немає тепла, якого хочеться матері.

Артем поводиться як актор, як людина, яка вивчила свою роль. Він знає, яку роль йому потрібно грати в певні моменти, тому справляє враження звичайної людини - привабливої, привабливої. Але це роль, і через якийсь час він втомлюється. І усе це - не з шкідливості, ці особливості поведінки просто обумовлені його діагнозом, так що нічого тут не поробиш.

- У своїй книзі ви пишете, що дитині з аутизмом треба дозволити бути "іншим". Що ви розумієте під цим?
- На мою дитину не можна було давити. Його не можна було виривати з його світу у той момент, коли мені цього хотілося, і примушувати учити уроки, наприклад. Іноді потрібно було просто залишити його в спокої : нехай робить те, що вважає потрібним. Батьки повинні самі знаходити цей баланс - коли можна натиснути, а коли не можна.
Потрібно дуже чітко розуміти, що такі діти вимагають до себе абсолютно особливого підходу. Наприклад, в музичних школах склався певний репертуар. Діти роками розучують мелодії, які їм ненависні. Ось у мене зараз внучка вчиться, і вона грає те ж саме, що грала я. Можливо, вже пора б і для звичайних дітей від цього відійти?
Добре було б, якби дитина могла прийти і сказати: ви знаєте, я тут п'єсу розучив і хочу її зіграти. Чи принести п'єсу власного твору. Такий підхід дуже підійшов би моєму синові...

[Ланка]

ПРОДОВЖЕННЯ
– Як ваш син вчився в звичайній школі? Адже в 90-ті педагоги ще занадто мало знали про аутизм.
– Перші серйозні проблеми з'явилися у першому класі, як це було в 1996 році. Почалося все з зошитів, исчерканных учительській червоною ручкою. Артем просто не міг оформляти домашні завдання так, як цього вимагали в школі.
Нам порадили пройти психолого-медико-педагогічну комісію, порекомендували психіатрів і різних психологів. Сказали, що у нього синдром дефіциту уваги, дислексія, дисграфія, дислалія і елементи аутизму. Тоді інформації про аутизм було нуль: ні книг, ні інтернету, нічого. Тільки «Людина дощу». Всі, до кого я зверталася за допомогою, говорили: ми не знаємо, переводите вашого хлопчика в корекційний клас.Ми були вимушені тимчасово забрати Артема з школи. Ми просто не розуміли, що відбувається. Якщо у дитини розумова відсталість, це видно відразу.
А коли дитина приголомшливо малює з двох років, міркує на глибокі філософські теми, про Бога, підбирає музику, в п'ять років сам вчиться читати - відставання в школі викликає розгубленість.
Природно, ми на нього давили: ти ледар, ти не хочеш вчитися, погано поводишся.
Наступного року він знову пішов в перший клас, але вже в іншій школі, де навчали по системі Вальдорфа. Це був єдиний час, коли він вчився і йому було дійсно цікаво.
Нові, ще серйозніші труднощі почалися в середній школі. З шостого класу моя дитина взагалі перестала вчитися. Ходити ходив, але практично не вчився. Він замкнувся, пішов в себе, він знаходився у своєму світі музики і занурювався в нього все сильніше і сильніше. Спробувати вплинути на нього, якось скоректувати його поведінку, щось порадити було неможливо.У нас відбувалися важкі конфлікти, адже треба було закінчити школу. Зараз я згадую цей час і просто холодним потом обливаюся. Це був постійний, безперервний скандал. Я до одного психолога, до іншого.
До психолога дитини приведеш, він веде себе добре – такий розумний, цікавий, привабливий. Психолог говорить: який чудовий хлопчик.
Мені дуже допомагало читання книг з психології, коли вони почали з'являтися. Але, звичайно, в основному, я діяла по інтуїції.
У школі на мого сина постійно скаржилися батьки, що він заважає іншим дітям вчитися. Він міг встати посеред уроку, відбивати якийсь ритм на столі, почати реготати.Він вів себе деколи як «класний клоун». Я з кабінету директора не вилазила. Ще у нас в школі був буллінг. Один час над моїм сином всіляко знущалися, він кілька днів переховувався в парку біля будинку і не ходив на уроки, ми випадково про це дізналися.
У другому півріччі дев'ятого класу у всіх здали нерви, і я перевела Артема на домашнє навчання. Потім я не раз задавала собі питання, не треба було зробити це раніше. Нещодавно я запитала сина: «Артем, чи правильно ми вчинили, так мучилися, може бути, треба було раніше забрати тебе зі школи?» Він мені відповів: «Ні, ви зробили все абсолютно правильно, я повинен був ходити в школу, це було необхідно». Тепер, коли я читаю про ресурсних класах для особливих дітей, про школах з інклюзивним навчанням, я розумію, що він правий.
У школі я нікому не говорила, що у мого сина – аутизм. Тому що люди були абсолютно некомпетентні в цьому питанні. Це зараз ставлення змінюється. У Воронежі це відбулося багато в чому завдяки фонду «Вихід».Мій чоловік пишається сином
– Нерідко особлива дитина стає приводом для сварок між чоловіком і дружиною. Як складалися ваші сімейні відносини після того, як поставили Артему діагноз?

– Якщо б не було нашого тата, не було б нічого. Мені багато «друзів по нещастю» скаржаться, що немає підтримки чоловіка, не бере він такої дитини, не сприймає. Багато батьки йдуть.
В житті нашої сім'ї велику роль відіграла віра, для нас було важливим постаратися зрозуміти іншу людину, тим більш власного дитини. Хоча, безумовно, без конфліктів не обійшлося.
Чоловіку, як і мені, складно було зрозуміти, чому дитина не вчиться в школі взагалі. Траплялися сплески роздратування: ну чому він не може зробити те-то?! А я йому раз – книжку чи статтю в інтернеті: ось, читай, бачиш, що людина про таке пише.Особливо справляли враження книги людей з аутизмом, які вони писали про себе.
Проект навчання Артема в Америці спочатку був сприйнятий чоловіком з недовірою. Він був у шоці. Коли ми порахували, скільки це коштує, шок подвоївся. Чоловік сказав: нам нема де взяти ці гроші. Але я була впевнена — ми їх знайдемо. І ось, не без Божої допомоги, моєму чоловікові пропонують нову роботу, а це зовсім інша зарплата. Хоча, безумовно, ми влізли в борги.
Мені здається, зараз тато пишається сином.
Артем любить розповідати про те, чим займається, він ніби звітує за кожну копійку, витрачену на своє навчання. А тато дуже любить слухати його докладні пояснення.
Крім того, він слухає музику сина, і бачить реакцію людей на неї.
– Сестра Артема ніколи не ревнувала вас до брата?– Я відчуваю перед нею провину. Коли народився Артем, її дитинство закінчилося. З шести-семи років вона мені допомагала за ним доглядати.
Кожна дитина чимось обдарований, я в цьому впевнена. Моя старша дочка обдарована людина. У неї велика кількість друзів, які її дуже люблять. А ще до неї стікаються всі нещасні, всі «жилеточники», яким потрібно поплакати, яких треба втішити. У неї є цей дар розради, співчуття, хоча я розумію, як важко він їй дістався.
Взагалі, свою сім'ю, чоловіка і дочку, я хочу подякувати в першу чергу. Найбільшу допомогу я отримувала саме від них.
Що стосується сина, то він ніколи не говорив, що любить нас. Але одного разу я почула від нього: «Мам, тат, спасибі, що ви є».

[Ланка]

п.с. хотілося б поспілкуватися на етму лікування нетрадиційними методами. зокрема- Томатіс- метолика ціавить. хочемо спробувати - у києві є найкращий апарат Томатіс Бесон- він дає добру динаміку.Клініка(Центр Стимулювання Мозку)- має свій готель, а ще- влітку вонибудуть у деяких містах України -виїджатимуть для консульацій, й будуть у Коблево, для мене це була б нагода воднораз відпочити з дітьми й пройти реабілітацію.
Шукаю свідоцтв тих хто вже проходив лікування методом Томатісу.

[Ланка]

Всім привіт! Ми вже ,нарешті- повернулися з наших мандрів...Де ми тільки не були.
спочатку про головне- з двома з моєї трійці :)- їздила до Києва.Старша дитина пройшла підготовку до школи у лікувально-реабілітаційному центрі, водночас з молодшою,що ми таки наважилися відвести на повний курс Томатісу та ще багато чого.Напевне- ще поїдемо у жовтні, але ще не знаю що будемо пробувати- чи мікрополяризацію...чи щось ще...чи те що й зараз пройшли. Одразу за закінченням- еспромтом вирушили по "гарячій" путівці на Море. Червоне Море-це клас а наш тато-самий чудовий та турботливий тато у світі!
Щодо моїх переживань на нові методики лікування до нас, - ми все перенесли добре, малому сподобалося що його не турбували поки він у навушниках сидів та малював своє, грався з лего. Томатіс процедури робили на апараті Бесон.
Психолог проводила свої сесіїї, працювала над "розкриттям"- над контактністю, відпрацьовували жести, спілкувальні слова, увагу-коли звертаються..
У роботі з логопедом-дефектологом- використовували новий для мене апарат Інтайм. Результати є, але напишу про них- трошки пізніше, бо чекаю на нову хвилю.Було ж так:
Спочатку- ми пожвавішали, дитина навіть,я б сказала, трохи збуджена була -у порівнянні з звичайним закритим до всіх станом. Потім- знов все повернулося до старого,за винятком того що спати став гарно а прокидатися(нарешті!) пізніше. Щодо відношення до оточуючих, до нових іграшок та людей й мова- це попереду. Прорив вже був- коли на морі були- малому сподобалися водні гірки й не зважаючи на те що було шумно й багато людей- сам пішов туди й самостійно спустився, нікого не вкусивши й не штовхнувши.Це для мене- найкраща новина з останніх.Вдома- поки як завжди-грає сам, неохоче слухає, але лікар сказав що має бути головний результат томатісу- будуть зміни. Ось-чекаю,вірю у наш успіх й задоволена тим що зроблено. Щодо старшої- то курс підготовки добре допоміг, теж- дуже задоволена.