Реорганізація шкіл-інтернатів

[Ulkanet]

Радмила наше суспільство треба вчити ше з садочку, шо ососбливі діти то нормально. бо багато вчиталів зверхньо ставляться до таких діте, я вже не кажу про самих дітей.
навіть тут на форумі вже десь було шо на плейгрупу прийшов особливий хлопчик і мами фозмущалися шо не попередили шо дуже хвора дитина.

я немаю нічого проти тих діток. вони не вині шо вони такі. але нам з народження вбили в голову шо то зле. то ми і шарахаємося від них і діти наші нас наслудують.

[Радмила]

Треба колись це змінювати. Мабуть вже і час настав. Наші діти більше не сидітимуть зачинені. І суспільство зчасом звикне, що такі діти і люди є і вони теж мають такі права як і здорові.

[nadusha]

Дуже рада, що ви усі відгукнулись. Я, можливо справді однобоко висвітлюю цю проблему. Вірю, що можна і треба адаптувати особливих діток до суспільства. Тільки от треба дуууже постаратись, насамперед організатору-державі, продумати купу нюансів, щоб таким діткам було комфортно і зручно. Мені жаль, що є вже все необхідне і створені всі умови для успішного навчання і дозвілля таких діток, а може зникнути.... Хто поставить 6-9 річній дитині звуки? Вчитель початкової школи, який має ще 20 діток навчити писати, читати? Якщо в школі, де будуть навчатись такі дітки, введуть додаткову посаду для спеціаліста - чудово! Але маю сумніви, що це вийде дешевше, ніж утримання шкіл-інтернатів. Далі - по-любому будуть укрупнювати: якщо в районі є 4 таких особливих діток, то, мабуть в районній школі і будуть створюватись умови для інклюзивного навчання... Кожен день возити діток в районний центр на навчання, в будь-яку погоду? Сумніваюсь, що частина батьків на таке погодиться... Будуть такі діти сидіти вдома, безкоштовною робочою силою для господарства або сидіти мертвим грузом в сільській школі...
На рахунок соціалізації наших слабочуючих. Коли дитина хоч трошечки чує і в апараті, коли вона може більш-менш розбірливо висловитись, то вона дасть собі раду і в магазині, і в лікарні, і на дозвіллі... Але щоб мовлення було чітке, треба щоденні індивідуальні слухові занняття з спеціалістами: поставити звуки, закріпити їх, працювати над вимовою, наголосом, над словником. В нас були випадки, коли батьки плакали від разчулення, коли діти вперше їм могли сказати своє ім"я... Коли на випускному глухі дітки (не слабочуючі), яких привели в нульовку без жодного звуку, розказують вірші, співають, танцюють - тоді видно яка робота була проведена за 12 років!

[nadusha]

Радмила! Так є реабілітаційний центр для глухих дітей у Теребовлі. А як щоденно туди добиратись діткам з віддалених сіл: спочатку до Тернополя, потім до Теребовлі. Та навіть дітям з Тернополя це не дуже просто... Хіба там збільшити кількість місць, але це буде теж непросто і фінансово, і організаційно. Я нормально ставлюсь до таких діток, свого старшого брала змалку на роботу, для нього теж нормально, що є різні дітки, хтось не чує, хтось не бачить, в когось ножки погано ходять, хтось повільніше думає(так я йому намагалась доступно пояснити), і він то нормально сприймає... Наша школа-інтернат не закритого типу(так для довідки).

[nadusha]

Ще дещо для Вас - Радмила... Вашій особливій донечці дуже пощастило, що в неї є Ви, що Ви допомагаєте, знаходите час, можливість, бажання вложити максимально у її розвиток, її адаптацію у суспільстві. Це дуже непросто, схиляю перед Вами голову... Впевнена, що все буде гаразд у ваших обох донечок! Але на превеликий жаль не всі батьки такі, а час у розвитку таких дітей - поганий союзник, такі проблеми не розсмокчуться з ростом дитини, а поглибляться. Дуже важливо вчасно виявити проблеми зі здоров"ям, і вирішувати їх якомога раніше, вкладати в таких дітей любов, час, фінанси... Не всі батьки готові вкладати це, не всі мають фінансові можливості... Для більшості простіше віддати на тиждень у спеціальний заклад, побачити результат і мати спокійне серце, що зробив щось для своєї дитини.

[nadusha]

Я зі своїми вихованцями 10 класниками, забігла в гості на останній дзвоник...

[Lenysa]

я погоджуюся зі всім що ви пишете. Як вчитель і мені старшно що в мене в класі можуть бути такі дітки бо мене не вчили як їм правильно подати матеріал, як з ними співпрацювати, крім того діти бувають необдумано жорстокими - можуть насміхатися , ображати, як вберегти таку дитинку від образ однолітків?

Я підтримую нас не вчили такого і як правильно себе поводити з такими дітками звичайно можна підібрати підхід, але цим повинні займатись спеціалісти, бо такі дітки почнуть себе відчувати не такими як всі, а це може перетворитись у психологічну проблему(замкнутість і понижена самооцінка).Нехай економлять на собі, а не на дітках.Це просто не реально.

[nadusha]

Я думаю, що варто було б піти простішим шляхом. Щоб "звикнути" до таких діток, і їх познайомити з однолітками з масових шкіл, можна влаштовувати походи в гості: наприклад звичайні учні йдуть у школу для слабочуючих, допомагають їм у самопідготовці(виконання домашніх завдань), або наші учні йдуть в масову школу на якийсь захід чи урок(мали би бути учні одного віку). Можна придумати дуже багато способів подружити таких різних однолітків і тим навчити їх адекватно сприймати одне одного: командні конкурси малюнків(в одній команді і звичайні учні і слабочуючі), кулінарні змагання... Я думаю, що обов"язково таке будемо практикувати, щоб хоч трохи пом"якшити такий різкий перехід...

[Радмила]

Я сьогодні познайомилась з чудовою дитиною. Яка провчилась в інтернаті для глухо-німих перший клас, а потім мама її забрала у звичайну школу. Дитина почала говорити після 8 років. Інтернат дав свій ефект. Але умови мама згадувала з жахом. Зараз дитина успішно скінчила ЗОШ. Здобуває далі освіту.

[Радмила]

П.С. Інтернат був не тернопільський. Дитина із села.