Реорганізація шкіл-інтернатів

[nadusha]

Я працюю в школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом(зараз в декреті). Зараз з"явилась інформація про реорганізацію(читай закриття) шкіл такого типу, під лозунгом "Дайош максимальну соціалізацію особливих діток!" -це раз, економія коштів (витрати і на пенсію, і на утримання шкіл-інтернатів) - це два. Ведеться потужна інформаційна кампанія, в новинах - сюжети про те, як здорову дівчинку батьки влаштували в інтернат для розумововідсталих, бо там кращі умови життя ніж в них; про діток- інвалідів(опорно-рухові хвороби), які успішно навчаються в загальноосвітніх масових школах, в них хороші стосунки з однокласниками... Це все добре!
Так, погоджуюсь, що спілкування з особливими дітками вчить звичайних діток співчувати, допомагати, можливо, навіть більше цінувати те, що у них є. Але я бачу такі мінуси: думаю, що не всі діти можуть нормально адаптуватись в масовій школі . Суджу по своїх учнях - є дітки, в яких справді невеликий і середній відсоток втрати слуху, і в апараті вони чують звуки з певної відстані. Питання в тому, чи зможе вчитель постійно перебувати на цій відстані, маючи ще зо 30 учнів перед собою? Є дітки, що не чують зовсім, з великим відсотком втрати слуху - то вони можуть зчитувати з губ, сприймати писаний матеріал, наочність. Є взагалі дітки з супутніми проблемами, крім втрати слуху, в них і психічні розлади, параліч язика і ін. Ми вчителі і вихователі, роками напрацьовували методику роботи з такими особливими дітками, ми любимо їх такими як вони є.
Я дуже-дуже боюсь за них... А якщо в масовій школі їх будуть ображати, насміхатись... А як вчитель не зможе доступно, для їх рівня розвитку розжувати навчальний матеріал. Чи не стануть вони з часом занедбаними учнями??? Може я даремно так переживаю... Чекаю ваших роздумів, думок...

[Dribchuk]

nadusha я погоджуюся зі всім що ви пишете. Як вчитель і мені старшно що в мене в класі можуть бути такі дітки бо мене не вчили як їм правильно подати матеріал, як з ними співпрацювати, крім того діти бувають необдумано жорстокими - можуть насміхатися , ображати, як вберегти таку дитинку від образ однолітків? З іншого боку в Америці в школі були діти з особливими потребами. Але при них завжди був супервайзер, який постійно їх супроводжував. Нашим депутатам пора спуститися з неба на землю - ми не Америка, такі проекти потребують великих коштів - на оплату додаткового персоналу, на можливо спеціально обладнані парти, на спеціальні підручники з усіх дисциплін для дітей з вадами зору і ще багато чого. В бюджеті є такі кошти??? Чи як завжди це ще один спосіб скосити грошей і скоротити офіційні витрати, адже придбання всього необхідного ляже на плечі батьків.

[nadusha]

nadusha я погоджуюся зі всім що ви пишете. Як вчитель і мені старшно що в мене в класі можуть бути такі дітки бо мене не вчили як їм правильно подати матеріал, як з ними співпрацювати, крім того діти бувають необдумано жорстокими - можуть насміхатися , ображати, як вберегти таку дитинку від образ однолітків? З іншого боку в Америці в школі були діти з особливими потребами. Але при них завжди був супервайзер, який постійно їх супроводжував. Нашим депутатам пора спуститися з неба на землю - ми не Америка, такі проекти потребують великих коштів - на оплату додаткового персоналу, на можливо спеціально обладнані парти, на спеціальні підручники з усіх дисциплін для дітей з вадами зору і ще багато чого. В бюджеті є такі кошти??? Чи як завжди це ще один спосіб скосити грошей і скоротити офіційні витрати, адже придбання всього необхідного ляже на плечі батьків.

Знайома вчителька була на курсах підвищення кваліфікації вчителів, то вже вводять Основи інклюзивного навчання. (Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.) Не вірю, що в нашій країні це можливо зробити якісно...

[nadusha]

Поки маю хвилинку, познайомлю вас з своєю школою... Тернопільська обласна комунальна спеціалізована школа-інтернат для дітей зі зниженим слухом створена у вересні 1991 року, на базі дитячого садочка. В школі є підготовчий клас (нульовка), а далі від 1 до 12 класу (програму 10-11 класів розтягуємо на 3 роки, бо важка програма). В початковій школі дітям за спеціальними методиками "ставлять" звуки, проводиться індивідуальні спеціальні заняття зі слухової роботи в початкових і в старших класах. Для цього є необхідна техніка.
В класах в середньому по 7-12 учнів, для такої школи - це нормально, можна приділити достатньо часу кожному. Навчаються учні за програмою масової школи, з мінімальною адаптацією. Насправді рівень сприймання навчального матеріалу на порядок нижчий, ніж в звичайних дітей, доводиться спрощувати, розжовувати, використовувати максимум наочності.
В наших діток багато талантів розкриваються в позаурочний час - вони і співають, і танцюють, і грають на музичних інструментах (честь і хвала педагогу-організатору, вчителю ритміки, хореографу). Щороку в нашій школі проходить фестиваль "Повір у себе", на який запрошують меценатів, гостей з управління освіти, наших шефів з ДАІ .
Окрема тема - спорт. Завдяки тренерам з ДЮСШ наші учні щороку беруть призові місця з футзалу. Двоє випускників - в паролімпійській збірній України. Часто для хлопців спорт стає важливішим за навчання...
Школа - обласна, навчаються дітки і з Тернополя, і з районів, є декілька з інших областей. Іногородні "живуть" в школі, є обладнані спальні, пральня,їдальня. На вихідні або раз в два тижні їх забирають додому (старші їздять самі). За тими, хто залишається на вихідні, наглядає чергова група вихователів.Частина дітей - з неблагополучних, багатодітних, малозабезпечених сімей. Чим може школа таким допомагає.
А загалом слабочуючі дітки - такі ж діти, є добрі, є вредні, є сором"язливі, є хулігани, є старанні і не дуже. Мені здається, що помилково закривати такі школи, бо це маленький світ для особливих дітей, в якому все пристосовано для їх потреб.

[TaniaPicaSSo]

nadusha Мені теж здається, що такі заклади закривати неправильно. Принаймні в нашій країні, та нашому місті зокрема, звичайні школи не зможуть надати цим дітям того, що дає спеціальна школа.
А цікаво, що передбачає дана реформа для діючих працівників, а саме вчителів, вихователів? Куди вони мають іти? Для них відкриються нові посади у звичайних школах чи то, як завжди, нікого не цікавить?

[nadusha]

Звичайно, що обіцяють усіх працевлаштувати, але де наберуть стільки вакантних місць... До слова знайома шукає роботу вчителя історії, ціна питання: 3 000 не гривень - півставки у тернопільській школі : (

[TaniaPicaSSo]

До слова знайома шукає роботу вчителя історії, ціна питання: 3 000 не гривень - півставки у тернопільській школі : (

Ніколи не розуміла цього абсурду, коли за посаду треба заплатити стільки, скільки людині треба років 20, щоб відробити. Хіба хабарями наздоганяються Але все одно, нелогічно давати за таке гроші (Вже не кажучи, що такого явища взагалі не повинно бути).

[Ulkanet]

колись вже були реорганізували садочки. а тепер місць нема, по 40 дітей в групі
практично у всіх школах діти вчаться у дві зміни , бо немає місць. а якшо закриють спеціалізовані школи - то де для місця візьмуться для особивих діток? в класах по 35 дітей.
якшо "глухі" і "сліпі" діти якось дадуть собі ше раду, то як бути з дітьми з ДЦП?? які погано ходять?
шкода тих дітей і їх батьків, бо вони тепер будуть практично приречені сидіти вдома і самим займатися навчанням своїх дітей, або наймати спецвчителів - щоб ті приходили до них додому.

на реорганізацію таких шкіл "впливає" щей те що зараз дуже багато показують, як батьки хворих діток дають їх в нормальні школи і розказують на всю країну шо вони там нормально вчаться і успіхи в них великі, а в спецшколах на їх дітей "гавкали" і нічого не вчили. шо вони мол прямо там повиліковували лиш від того шо ходили в школу зі здоровими дітьми. вот і постає питання нашо гроші тратити, як можна якомусь депутату в його бізнес ті гроші залити (я про те як на якись невідомий телеканал заклали в бюджеті 2013 року 40 млн грн).
нашим депутатам треба познімати всі пільги, позабирати квартири і машини, бо їм вже всім там мозги жиром позапливали.
на школи, на СНІД і ВІЛ хворих, на онкохворих - в них грошей не знайшлося, поврізали до мінімуму всьо. зато на обслуговування себе любімих непожаліки парканадцяти мільйонів якшо не мільярдів.

[Радмила]

Щодо інклюзивної освіти. То вона передбачає і створенні умови для таких дітей в загальноосвітніх школах, наприклад елементарне, якщо ця дитина у візочку, то для неї має бути зручний доступ до навчальних кабінетів. і також наявність асистентів у класах, які як раз і приділять увагу особливій дитині. Я вважаю, що це дуже добре, що наша країна відмовляється від ізольованих інтернатів. Ці діти повині вчитись у нормальних школах. ви кажете діти жорстокі? А хто їх такими зробив? А не жорстоко потім цих особливих дітей пускати у наш жорстокий світ непідготовленими?
Я прийшла до психолога шкільного з подібним запитанням щодо своєї дитини, бо вона таки інакша і діти це бачать. А мені психолог сказала, що я мушу розуміти, що всі незобов'язаны любити мою дитину, і це нормально. і хай краще зараз моя дитина "отримає по носі" і навчиться з цим справлятись, чим потім попаде в значно тяжчу і небезпечнішу ситуацію. В цьому і є соціальна адаптація.
Крім того нехай здорові діти бачать інакших, для них це теж школа навчитись жити і толерантно сприймати інакших людей. Де вони цього навчаться, якщо вони їх ніде небачать, і не розуміють. В класі багато залежить від вчителя. Від того як він таку дитину представить класу. А клас зчитує ставлення вчителля. Це ви і самі розумієте. в моїй спілці є різні дітки і багато хто з них вже вчиться в ЗОШ, і нормально до них діти ставляться. Зараз є лише одна дитина, яка насправді має великі проблеми з однолітками. І як раз ця дитина попала в клас вже в 11 років. І не зустріла розуміння ні вчительки, ні навіть шкільного психолога.
Я не знаю як з глухими дітками, а діти які мають затримки у психомовному і психічного розвитку, коли ідуть в звичайний дитячий колектив, вони підтягуються і виходять з тих проблем. Звичайно до цього докладається ще титанічна праця батьків.
За кордоном навіть дуже тяжкі діти вчаться в ЗОШ. І для цього є ще і індивідуальна форма навчання. Якщо дитина може сидіти на уроці 10 хвилин, хай сидить 10 хвилин. А решту до неї приходять вчителі додому. Зараз в мене є дитина з аутизмом, біля якої перший клас просидів асистент. І це було дуже недешево для її батьків. Але далі поступово дитина змогла самостійно перебувати на уроках. І це є дуже добрий результат.
Не треба боятись таких дітей в класі. Пам'ятайте одне, що це в першу чергу ДІТИ. І серце, і душа в них дитяча. а отже якщо Ви розумний і чуйний вчитель, то знайдете як до них підійти. А щодо методик, то звичайно, тут необхідна допомога держави. І можливо варто було б зробити профільовані ЗОШ. Тобто школи до яких направлялись би діти одного діагнозу. Але діти ці йшли б у загальні класи. А для реабілітації є реабілітаційні центри. І варто апаратуру передати туди.

[Радмила]

Нові школи треба будувати і садочки. Подивіться скільки новизх будинків. Місто зросло, а школи і садочки не будували нові, отожі місць не має. А реорганізують школи-інтернати, то з'являться в їх приміщеннях нові ЗОШ.
А ви в батьків особливих дітей спитайте, куди вони хочуть щоб їх діти ходили? І скільки зусиль їм доводиться прикладати, щоб медико-педагогічна комісія пропустила тих дітей в нормальну ЗОШ. Бо в школах-інтернатах недобір і їм все одно чи буде там вчитись дитина чи деградує. ТА в мене половина батьків не оформляє диітям справжні діагнози і до речі не може через це оформити інвалідність. Бо потім ця комісія недає дозволу в звичайну школу. Ви думаєте їм лишні ті інвалідські кошти? Бо вони знають, що майбутнього не має в дитини в такій школі. А що буде вміти дитина після такої школи? Де ж вона знайде оте ідеально пристосоване місце для неї? Чи буде в неї після цього шлях у вуз? На нормальну роботу? Чи все життя на інвалідську пенсію?