Нашому люду потрібно, ще вчитися і вчитися поваги до людей з особливими потребами. Правильно зазначає Марі, що ще 20 років тому в нашій країні неповносправні сиділи вдома або в лікарнях і майже ні з ким не спілкувалися, так як закордоном таких людей вважали і вважають повноправними членами суспільства, їх не сахаються, на них не показують пальцем, не сміються з них.
гра з вогнем написав:
я взагалі не розумію для чого з мухи робити слона. ну попросили пересісти. пересіли. всім добре. я бне хотіла своєю присутністю напружувати людей.
Я я розумію маму неповноосправної дитинки. Цей хлопчик не проявляв агресії. Він ж не махав руками, перед носом цієї бабці
. Наприклад, може не до порівняння, але все ж, якби моя дитина почала плакати в маршрутці і мене б попросили пересісти на інше місце, мене б також це образило.
гра з вогнем написав:якщо б ми були на прогулянці і побачили дитину на візочку чи яка кульгає, я б забрала свого, щоб він дитині збитків не завдав. якби він вчився в класі з такою дитиною, хай вчиться: вчиться допомагати, розуміти, спілкуватися і дружити.
Цікаво Ви пишете. Скажіть, а якщо Ваша дитинка буде спілкуватися на вулиці з дитиною з особливими потребами, чи ж вона не буде вчитися допомоги, розуміння, поваги?
Natalinda написав:А щодо інклюзивного навчання, то тут теж як на мене все досить неоднозначно((((
Звичайно треба дивитися, яка неповносправність. Але на мою думку, навіть якщо в дитини легкі рузумові відхилення, то вона може вчитися із звичайними дітьми. При фізичних відхиленнях, дитина може будь де вчитися. Проблема лише в тому, що наші освітні заклади не мають навіть спеціальної доріжки, для візків, не кажучи про щось інше.
"Особливі" діти, дорослі потребують нашої підтримки, любові , спілкування. Якщо наша держава не спроможна надати їм усі права, то хоча б ми постараймося з розумінням ставитися до таких людей
.