Особливі діти, люди з особливими потребами

[Радмила]

Я вже не говорю про те, що повинні були попередити, що в групі є особливі дітки.

Я б хотіла створити нову тему "Особливі діти, люди з особливими потребами." з цією цитатою, тому прошу модераторів (та як я не вмію), зробити нову тему у відповдному розділі.

Якось мене зачепила ця фраза. Чому треба попереджати що в групі будуть особливі діти? Що такого в тих дітях, що їх присутність треба обумовлювати? Чому наше суспільство якось так відноситься до людей з особливими потребами?
Пригадую як мені розповідала мама хлопчика з легким ДЦП. Це дитина з нормальним інтелектом, лише тріхи покручена ніжка, ручка з однієї сторони. Але він сам ходить. Сам себе обслуговує. Коли мама вперше випустила його самого на двір, то до нього підішли двоє однолідків:
-О, дивись інвалід.
- Я не інвалід.
-О, він ще й говорить!!! Давай його поб'ємо?
Мама спостерігала за цим з балкону. Крикнула, відігнала.

Другий випадок в санаторії. Хлопчик 10 років. Важкий аутизм. Посадили за стіл: хлопчик, його мама, бабуся з внуком 8 років. Аутист, нічого не робив, просто він крутився, часом робив різні фігури руками. А після сніданку, до мами хлопчика підійшла завідуюча, і попросила пересісти, бо бабця не захотіла щоб вони сиділи за їх столом.
За що????!!!! Чи він не дитина? Якби був агресивний, чи плювався, чи ще якось заважав.

Чому так важко зрозуміти, що це теж діти, теж люди? Проявити співчуття, людяність. Кожний міг би бути особливим, і власне не застрахований від цього в майбутньому. А як же мамам цих діток? Вони не тільки живуть з особливістю дитини, а ще й з відторгненням суспільства. Чи та бабця взагалі думала, наскільки боляче вона зробила тій і так нещасній мамі.

[Радмила]

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[гра з вогнем]

я колись писала на цю тему і про інклюзію писала. шкода, що тема не збереглася (або не відшуковується пошуком)

а з якої теми цитати Нимидори?

[Nymydora]

Цитата з теми про школи розвитку.
Так, я хотіла би, щоб мене попередили про те, що в групі буде хлопчик з синдромом Дауна. Бо перший (несподіваний) контакт такої дитини з моїм сином закінчився для останнього переляком і 20-хвилинною істерикою. Я не вважаю особливих дітей гіршими чи неповноцінними. Але я б не хотіла повторення того вечора, коли в Дениса сталася та істерика і не допомагало ні бризкання водою, ні биття по дупі. На щастя, той хлопчик поводився спокійно, а Денис, хоч і напрягся, також відреагував спокійно.
Я розумію, що дітки-Дауни потребують товариства інших дітей. І, можливо, не заперечувала би. Але хотіла би бути про це попередженою. І можете казати, що я черства.

[олеся]

А хіба діти з цим синдромом агресивні?

[taranjka]

в мене зі школи двояке ставлення. в нас в класі вчився хлопчина недорозвинутий (синдрому не памятаю). з нього всі сміялися і знущалися на перервах. так як я була найспокійніша і напевне найменше його діставала, то сидіти він вирішив зі мною. я не хотіла, я багато просила, щоб мене пересадили, але він відмовлявся сидіти з кимось іншим. кілька разів я получала - йому щось не сподобалося, і ні з того ні з сього мене штовхнув - я розбила голову в батареї.... і схожі випадки траплялися час від часу... але шо ж тут поробиш - він не винний...
зараз я згадую, і для мене його перебування в школі виглядає суцільною каторгою - сміхи, знущання... шось зовсім не памятаю, щоб це хоч якось розвинуло співчуття в моїх однокласників

[Nymydora]

А хіба діти з цим синдромом агресивні?

ні, просто вони специфічно проявляють свої емоції - обнімаютсья. А той хлопчик ( я писала в мемуарчиках в МХ) почав обнімати Дениса занадто активно і спереду і ззаду за шию, і постукав ДЕнисові кулаком по голові - несильно, але, враховуючи, що він був більший за Дениска, то той стресу дістав. ТОму я боюся не самих особливих дітей, а реакцієї моєї дитини, навченої неприємним інцидентом.

[олеся]

Напевне я пропустила, або ще не читала того повідомлення, бо зараз трохи менше часу маю щоб все-все вичитувати... Дякую що повторила...

[гра з вогнем]

Чому треба попереджати що в групі будуть особливі діти? Що такого в тих дітях, що їх присутність треба обумовлювати?
На тих дітях не пише як вони будуть повидитися. Часто діти з особливими потребами можуть бути агресивними, або реагувати не загальноприйнятим чином.

ну звідки та бабця має знати, що як коло неї ходить підліток і робить "різні фігури руками" - шо то для нього норма?
от якби я підійшла до когось і почала робити "різні фігури руками" - думаю більшість вирішили б триматися від мене подалі. хз що можна очікувати, може в мене ритуал такий: перше фігури руками, а потім ложкою по чолі.

люди остерігаються тих. чию поведінку не можуть передбачити, тих чиї дії можуть бути неконтрольованими. мене більш дивує, коли цього не розуміють.

[Радмила]

Цитата з теми про школи розвитку.
Так, я хотіла би, щоб мене попередили про те, що в групі буде хлопчик з синдромом Дауна. Бо перший (несподіваний) контакт такої дитини з моїм сином закінчився для останнього переляком і 20-хвилинною істерикою. Я не вважаю особливих дітей гіршими чи неповноцінними. Але я б не хотіла повторення того вечора, коли в Дениса сталася та істерика і не допомагало ні бризкання водою, ні биття по дупі. На щастя, той хлопчик поводився спокійно, а Денис, хоч і напрягся, також відреагував спокійно.
Я розумію, що дітки-Дауни потребують товариства інших дітей. І, можливо, не заперечувала би. Але хотіла би бути про це попередженою. І можете казати, що я черства.

Шкода, що ваш вечір закінчився саме так. Та не факт, що саме причина була в даунятку. Може твоєму малому взагалі не сподобалось на заняттях. Крім того діти добре вловлють настрій мами. Якщо мама незадоволена, чи неспокійна, то дитина теж буде неспокійна. Може дитина відчула - мама боїться, значить щось страшне. Згадай свою реакцію на цю дитину. Чи ти привітно усміхнулась до неї, чи навпаки стиснулась і насторожилася. А якби така дитина сіла біля вас у маршрутці? Чи на маршрутках треба робити надпис "Про особливих дітей попереджувати, бо пасажири можуть злякатись".

Нимидора, це не наїзд конкретно на тебе. В даній темі я говорю про типову реакцію соціуму.
Люди в першу чергу бояться людей особливих. Я можу сказати, що жодна мама особливої дитини не приведе своєї дитини на групове заняття, якщо дитина буде агресивна. Більше того таку дитину вчитель просто не візьме в групу. Кожна особлива дитина, і це у будь-якій школі розвитку, перед тим як попасти в групу до звичайних дітей, проходить індивідуальні заняття, де вчитель може оцінити рівень адекватності дитини. Неадекватної дитини, яка може становити загрози ніхто не пустить у групу. Якщо дитина може бути в групі але є певні нюанси, то біля неї буде мама, яка контролюватиме свою дитинку.
Нікому не потрібні проблеми. Мама не треба, і часто вони більше контролюють своїх дітей, чим мами звичайних дітей. А школам розвитку і подавно нетреба тих проблем. Бо це їх заробіток.