Oksana » 16 листопада 2012, 19:50
Не забувай про те, що кожна дитинка індивідуальна. Тому і з трьома деколи може бути простіше, чим з одним Кажу по собі. Під час вагітності підготувала себе до того, що буде дууууже важко. Налаштовувала себе на повністю безсонні ночі, на неспокійні дні. Готувала себе до того, що все таки обоє діток, і все буде помножене на 2.
А тому, важко і не було. Бо я чомусь чекала важчого, готувала себе до іншого, а все виявилось не так складно. Ну правда мені таки дуже допомагав чоловік, коли приходив з роботи. І ночами, і вдень. Тут було головне самоорганізація. Чоловік, коли взяв відпустку на місяць, то через тиждень казав, що то дуууже важкий графік, і йому на роботі легше, чим мені вдома. А мені здавалось навпаки. Все напевно залежить від того на скільки ви готові до труднощів, і чого очікуєте. Спокійно і тихо в хаті з двома точно не буде, скучно також Але я сама по темпераменту на місці сидіти не можу, тому мене не дивує це все, і відповідно мені такий ритм підходить
А про ніч... Тут в мене таки простіше було. В мене дітки з роддому вночі не вставали. Причому обоє. Останній раз їли десь в 12 ночі, а потім десь біля 5-6 ранку просипались. Я не будила. Груди до ранку вже були дуже налиті молоком, але малятка з тим дуже швидко справлялись Проблем з лактостазом не було також.
Загалом, дуже важко було лише тоді, коли хворіли разом. От тоді так... Разом температурять, разом з рук не сходять, разом рвуть...разом бронхіт. Це самі складні ситуації були. Хоч вони в мене не хворобливі, хворіють не часто. Але тих пару раз, це було просто жахіття... Єдиний позитив в тому всьому був, що після двох таких хвороб, я зразу втратила лишніх 20 кг, який набрала ще за першої вагітності. ХУднути потреби більше не було
Але повторююсь ще раз, сплять вони в мене з народження лише поряд. Як прийшли з роддому, то навіть в одному ліжечку, бо як не бачили один одного, то починали плакати і робились дуже неспокійні. Коли були поряд, то зразу засипали. Коли підросли, то кожен був в свому ліжечку, але ліжечка були підсунуті один до одного і мякі боковушки по тих боках, де один біля одного зняті. Коли почали перелазити один до одного через верх (че не ходили, але навчились перекидати ножки і перелажити так), ліжечка розтягнули, щоб не травматично було. ТАк і тепер, ліжечка поряд, але з вузеньким проходом. Щоб можна було пройти до ліжечка.
На самому початку був період коли таки будились. Але я вже до того часу поспілкувалась з кількома мамами старших діток, і всі в один голос казали, що ті що розєднали, то потім навіть з сусідніх кімнат будили один одного. ТО на початку було важче, знову підколисували на ручках, я одного, чоловік другого. Але досить швидко вони звикли, і перестали реагувати на нічний плач один одного. Тільки дуже рідко можуть збудитись, і то тепер вкладають спатки знов, без проблем.
Доця в мене сонька більша. Вона і засипає пізніше, і спатки хоче довше. Але я намагаюсь будити таки одночасно, бо інакше потім синуська хоче вже спати, а доця ще ні. Але в маленькому віці спала таки більше.
В меньшому віці тіжче звичайно чкось пристосувати їхні графіки, але то все з кожним днем буде простіше. Чим більшенькі, тим легше забавити ще на годинку-дві. Пісеньки, танці, книжечки, іграшки, і годинка вже прошла. А засне на годинку пізніше, то і проснеться також (хоча не факт, не всі діє ) Але пробувати треба, скоро буде легше
[
