Я - мама двійні

[flower]

а я цього боялась і боюсь. хоч маю всі шанси родити близнят, бо були в родинні (дідо з близнюків). і коли тільки завагітніла, лягла на підтримку через гематому, але мені спочатку сказали шо швидше за все це 2ня, мене це лякало, а чоловік ходив на 7му небі від щастя) якби так і було, то чоловік не помагав би то 100%, думаю шукала б няньку, бо сумніваюсь шо свекруху пробило б на поміч

[олеся]

Где то читала: " с двойне легко- по сравнению с тройней!"
Еще слышала, что после 3 уже все равно сколько детей!
Ну и мамам погодок респект и уважуха, знаю что это тяжелее чем с двойняшками.

[Галина]

Я колись тоже про 2-ню мріяла, і навіть після народження старшої теж. Чогось завжди хотіла 2 донечок і синочка (після 2-х кесерських, третю дитину родити стрьомно...). Але в мене нема в родині нікого, хто б мав двійнят чи близнят, в чоловіка теж

[Oksana]

от на рахунок навчання, дууууже хочу посперечатись з Олесею
А фіг то правда, що з навчанням легше.Так кажуть ті, хто двійні немає Я не скажу, що з погодками, чи більшею різницею між дітками легше, але попробуйте вдома посадити двох за один урок одночасно, не забуваючи, що дітки різного темпераменту? Одне хоче вчитись, друге в цей період гратись, а вчитись пізніше. Одне схоплює швидше, вже вивчило і хоче гратись. Іншому ще щось не вдається, а гратись також хоче, бо перше вже грається...
І це безкінечно. Плюс обом і в одну секунду потрібно пояснити першому
Я не жаліюсь, обожнюю своїй доцю і соночка, ніколи не кажу, що мені важко, але от школи якраз боюсь як вогню. Тому, що вже бачу ці проблеми.
Загалом, так, після року робиться набагато легше. ТОбто, я наприклад, після року знайшла нарешті час на те, щоб хоч намалюватись, коли виходила надвір, чи полюдськи зачесатись До року, смутно памятаю як виглядала
Зараз нам 4 рочки. Дітки ходять в садочок, на гурток, гарно граються разом. Інколи сваряться
Годувались ми молочком до 2 рочків. І зціджувалась і груди давала, але час дууууже швидко летить, я от і не встигла зрозуміти, коли то мої вже встигли так швидко вирости... Хочеться, чуть притримати час, щоб подовше були маленькими, такими лагідними і ніжними, коли своїми рученятками обвиваються кругом шиї, обоє одночасно. Досі часом беру обох на руки разом. Хтось дивлячись посміхається, хтось починає казати "як мені вас шкода"... А я завжди з гордістю кажу, що мене не шкодувати треба, а по доброму заздрити, і що я сама щаслива мама

[олеся]

В мене вининикло питання про ручки.
Як вам вдається взяти двох одночасно?
Коли були маленьки не могла бо голови не тримали, зара дуже крутяться боюсь не втримати, будуть старші будуть вожити за 20 кг обоє. Як?
Або правильніше спитати коли ви їх почали брати одночасно на ручки?
Нам наприклад скоро пів року, а невролог і вертибролог наказують міцно тримати спину і голову, а краще носити спиною до себе

[Oksana]

Ну зараз вже важко сказати коли саме, але в пів рочку вже точно брала одночасно. Але в мене дітки родились великі і міцні, доця з 3,5 місяців вже переповзала змійкою куди хотіла. ТОбто в мене досить рано почали тримати голівку і спинка окріпла. Якщо ще не окріпші, то краще поки по одному
А тяжко тримати...тяжко було завжди, і як були маленькі, і як тепер по 14-16 кг важать Але, що робити? Я вибрати не можу, мені простіше взяти двох Тим більше, що чим старші, тим менше часу затримаються на руках. Тепер це 1-2 хв, більше їм терпцю не вистачає. А мені так спокійніше. Синочок любить на спину залізти, доця спереді на ручках. Зараз це самий простіший варіант взяти одночасно. А як були маленькі, то таки на ручках і чи до себе чи від себе
З року вони в мене відмовились від коляски повністю. Ніяк не сиділи. Брала їх, і ще потрібно було пхати ногою коляску, то навчились ходити ножками, і хожили бігіто, на ручки на прогулянці навчились іти по черзі. Одного мацьопика несла на ручках, другого за ручку. Потім мінялись. Лие в стресових ситуаціях, чи якихось особливих йшли одночасно (після року, до частіше). Але я вже десь писала, що в мене дууууже рідко плакали одночасно. Зазвичай, якщо одненьке плаче, друге чемне, потім мінялись Я вже жартувала деколи, що вони мають якийсь графік чергувань
А, і ще про сон. Мої з дитинства спять один біля одного, ліжечка зовсім поряд. Спочатку будились (може міцяців 3-4, ну до пів року), ми перетерпіли, і тепер навіть якщох тось один не спить, то другому нічого не мішає Але ми ніколи і навшпиньки по хаті не ходили, коли вони спали. Намагалась поводитись як звичайно, не гримати але і не сидіти тихесенько

[олеся]

От про руки ще напишу... Я своїх і дотепер беру двох на руки після купання при вазі 22 та 16кг я їх ношу по сходах на 2 поверх в кімнату з ванни і не важливо чи купаються чи просто мию їх, тобто щодня звикли що після миття мама несе їх в кімнату в ліжко... До недавна навіть могли по вулиці як кудись йшли вилізти на мене один на одну руку вчепився а інший на іншу... Але я це вже заборонила бо часті болі в спині в мене...
А про навчнання я ще писала, бо знайома діток дала в один клас між ними 11міс чи рік різниці каже що то супер коли завдання однакові уроки разом закінчуються і так далі

[олеся]

В мене просто один сильніший виявився. Вже хоче сідати, а в другого ще сина слабка бо на руках ше дуже ним хитає.
На рахунок графіку чергувань, то в нас та історія також присутня. Але також писала що один почав лякатися вереску другого і починати теж плакати. Надіюсь попустить його.
Коли сплять то на вшпиньках також не ходимо

[flower]

в мене є ще 2 сестри погодки, їх мама дала в один клас і ше й любила вдівати однаково (думали всі шо 2ня). дійсно так напевне їй простіше було, ато вчи уроки з 3 ма дітьми і з 3ма в різних класах

[Oksana]

Все дівчатка відносно, все відносно... В мене старша сестра, то я точно можу сказати, що моїм батькам легше було, коли ми були в різних класах, по віку. Бо я вірші всі знала, ще до того як ми їх вчили. І так багато всього. Сестра вчить, я граюсь коло неї, а коли мені потрібно його вчити, він в мене в памяті вже є... Я практично до жодного вірша не докладала зусиль, бо всі занала наперед... І так по різних предметах.
А ще дітки різні. Можливо в когось по темпераменту однакові, тоді так, а в мене дуже різні. ТОму і кажу, що не так все просто. Вам видно з вашої колокольні, мені зі своєї
Школа, це в любій ситуації складно, мені легше хіба що буде, що книжку можна купити одну на двох
А і ще, плюс в старшій дитині, що вона може пояснити меншій якийсь предмет, бо вона вже це проходила і знає
Але ваші б слова, і Богу в вуха, і най мені буде саме легше в школі, а дітки все вловлюють на льоту Я тільки за