Родинний форум "Сімейка"

Marta
я дуже старалася (тобто ми з чоловіком обидвоє) щоб вона не відчувала браку уваги . особливо на початках
і результат - не було ревності
інколи буває - я не люблю його. але так рідко-рідко . так в обідах і мені інколи може сказати.

Liljondr написав: так в обідах і мені інколи може сказати.

ну, це я знаю, в нас тоже таке є, "Я нікого не люблю, я нечемна", але то несерйозно. Потім вже всіх любить сильно-сильно.)) Будемо також старатися,=)

Marta
я вже давно хотіла написати темку про "неревність"
от ти мене наштовхнула таки поділитися досвідом
тут темка

Я завагітніла, коли старшій донечці було майже два рочки. Майже одразу ми з чоловіком почали їй говорити, що в неї буде братик або сестричка, тому мама не може її носити на руках, піднімати, не можна мамі стрибати по животику. Спочатку доця забувалася, але з часом привикла і не вередувала, коли я відмовлялася нести її на руках. Зараз вона мені допомагає коли треба памперс поміняти і посидить біля малого, щоб з ліжка не впав, коли мені треба відійти на хвилину.

Ми розповіли вже на 3-му місяці. Матвій зразу казав, що хоче братика, і був переконаний, що в животику таки братик аж до самого кінця Хоч ми йому і казали після чергового узд, що там дівчинка.
А як він смішно з дитинкою спілкувався під час вагітності! Здавалося б логічно говорити до животика. А він казав: мама, відкрий рот. І тоді голосно мені в рота щось говорив до бебіка

розповіла вже як народилася сестричка. бо вагітність була дуже важкою...

А ми навпаки малому практично одразу, першому сказали, не знаю чи він до кінця то зрозумів. Бо вже навіть як був видимий живіт, він раз казав «о, я так хочу братика чи сестричку», а я така «ну а я над чим зараз працюю «