Коли завагітніла вперше, усі вітали, ще другий раз - також, а уже третій і четвертий- тоді всі кажуть:ну ,якось воно буде, нічого..
.Батьки сприймають новину позитивно - ми обоє з чоловіком з багатодітних сімей.Коли в мене була тільки одна дитина , мені було дуже важко: Маринка була неспокійним немовлям і зовсім не давала мамі з татом поспати і відпочити, тому я зі страхом думала, що буде, коли у мене буде двоє дітей, але всеж з нетерпінням чекала народження нашого синочка - ми з чоловіком завжди хотіли мати багато дітей! Коли народився Рома, він був спокійною дитиною
Справлятись звичайно не легко. Мені довелося вчитись бути більш організованою, робити кілька справ одночасно,а великі справи розділяти на маленькі пятихвилинки і виконувати їх тоді, коли зявляється можливість, однак я намагаюся знайти час і для себе (вишиваю, вяжу, ). Це дуже важливо для відновлення душевного спокою та рівноваги після шумного дня.Діти інколи дуже гарно граються самі- аж дивуюся їх фантазії та енергії, а часом треба їх розважати мамі- тоді ми разом малюємо, читаємо, складаєм пазли , вирізаєм, клеєм і ін). Коли діти починають сваритися між собою, то намагаюся їх примирити, кожному знаходжу різне заняття, щоб відволікти їх від предмету сварки. Ідеального порядку досягти ніколи не вдається, та я і не прагну
У більшості випадків у нас творчий безпорядок.
Допомагати мені я старших не примушую, вони самі проявляють ініціативу - допомагають на кухні, наглядають за меншими, Маринка допомагає прибирати (Рома цієї справи категорично не любить).
В магазин, чи в гості ми ходимо усі разом (бабусі і дідусі у нас живуть далеко).
Бути багатодітною мамою я уже звикла і відчуваю себе щасливою!
Мені дуже шкода тих людей, які хочуть і не можуть мати дітей, адже ні з чим не можна порівняти відчуття, коли маленькі рученята обіймають тебе і твої найрідніші дітки шепочуть на вушко: "мама, я тебе люблю".