Родинний форум "Сімейка"

а со мной делали, но я все равно тиран :men:

почула сьогодні історію, якраз в тему :
питається вчителька маму першачка - чому дитяче домашнє завдання написано вашим почерком?
- а що я мала сидіти і чекати поки він свої каракулі буде писати пів дня.

:omg:
От вам і "свідомі" батьки, що вічно не мають часу на власну дитину.

happymami написав:Дитина ще сама не може такого пам'ятати і знати - коли і шо і куди нести. Тому я подумала - а моя Софія така ж сама, як та дівчинка. Чого я від неї вимагаю такої уважності, ніби вона вже цьотка? І попустилася. Тепер ми разом і наплічник складаємо і я перепитую, чи вона взяла шо тре. І можу вечором непомітно покласти пачку пластиліну, який вона забула. І наголосити, шо я тобі поклала - не забудь витягнути.
Бо мала колись історію, коли дві пари перевзуття лежали в рюкзаку але в першій кишені, а мала сиділа не перевзута, бо навіть не знала, шо там є перевзуття, а подивитися не здогадалася.

В нас в першому класі все було точно так само. Портфель разом складали майже до кінця навчального року - він реально не міг передбачити коли, шо і для чого йому знадобиться, особливо, коли мова йшла про малювання чи трудове навчання. Пам"ятаю, вчителька на зборах постійно наголошувала, щоб батьки таки заглядали в ті ранці, бо коли дитина чогось не має для виконання завдань на уроках, то страшенно засмучується.
В нас було навіть і таке, що я шось покладу, скажу йому про це, а він все одно про це забуде і не скористається ним. Мене спочатку таке його відношення страшенно дратувало, а потім змирилася, бо він видно ще реально не був готовий до того всього. А коли почався новий навчальний рік в вересні, виявилося мій Андрій абсолютно змінився - все сам складає, усім користується, планує свої заняття на наступний день, не забуває їх виконувати... Після отого виснажливого першого класу, така його поведінка мене просто вишибла! А коли я дала йому в школу таблетку і попросила випити під час обіду, і він це зробив, я в нього нарешті увірувала :grin:
Видно таки правильно нас батьки віддавали до школи - в сім, а не в шість років!

happymami написав:Другий приклад. Дітям вже почали ставити оцінки - усміхнені або сумні сонечка коло завдань. А також - наклейки на англійській мові за гарно виконане завдання. так от. У знайомих хлопчиків - всі сонечка усміхнені. В Софії - всі сумні. Мені від того теж сумно. І я вчора прийняла рішення її стимулювати не лише своєю присутністю за її спиною при виконанні завдань (бо це й так малоефективно, хіба коли я трима. її руку своєю рукою), а й шоколадками "Кіндер" які вона люить, але отримує дуже рідко. Ми домовилися - за кожне усміхнене сонце - кіндер додаю. За кожне сумне - віднімаю. Вона погодилася.

Я так роблю з математикою :grin: Тільки в нас мативатор не шоколад, а картки "Супер гонки" з отих журналів типу "Людина-павук", "Ніндзя"...
А шо дєлать?! Не цікава йому та математика. Каже вчителька, на уроці постійно улєтає - в вікно заглядає. Мусить його обсмикувати по декілька разів за урок. Він розв"язує ті приклади, задачі, рівняння, але так, шоб від нього відчепилися. Я розумію, шо можливо це не його стихія, але ж через рік треба буде те все робити на оцінку, а не лише за "молодець", як в 1 і 2 класах. А тоді, як почнуться низькі оцінки, він буде ображатися і злитися, бо ж бачу, шо амбітний. Якось навіть сказав, шо не знати - соромно. То з математикою ми трохи вдома додатково працюємо, але так, шоб не в напряг йому, бо потім зовсім не схоче. Ну, і підкуп таки діє! Є "молодець" за найшвидше розв"язане рівняння :grin:

Ше допомагаю з англійською, але тільки з граматикою і спелінгом, бо вимова в мене така ж древня, як і я. Для вимови має диски. І зі слухом в ньоготаки все ОК, бо чую, шо правильно відтворює.
Ну і художню літературу читаємо разом, бо якщо важкий текст і багато нових незрозумілих слів, то тре пояснювати, шоб не втрачав змісту, бо інакше стає не цікаво і не хоче дочитувати до кінця.
То я все таки за то, шоб на початках і контролювати, і допомагати.
А далі буде видно...