Я намагаюся вихрвувати в своєї школярки самостійність. Тому те, як вона збирає наплічник в школу не контрлюю. Зазвичай просто кажу: книжка з математики і два прилеглі зошити, Буквар і чотири зошити з граматики, клей, листочки, ножиці, тряпочку, тощо. Останнім часом не нагадую про пенал та щоденник. Але от днями мені вчителька повідомила. що Софія не здала чорновик з письма. Бо я не знала, яку кількість зошитів вона мала класти в рюкзак і сказала просто - всі зошити з письма. А вона чомусь подумала. шо той зошит вже здала. А може навіть і не згадала за нього. Раз вона пенал забула спакувати. раз - щоденник. Буває, що сведрик забуває в школі чи якісь книжки/зошити. В таке діло жостко контролюєте? Чи попускаєте? Я роблю зауваження постфактум, але не пресую за то. Це правильно? Чи треба з самого початку жортско за тим слідкувати, шоб дитина привчалася до шкільної дисципліни та самоконтролю?
Те ж саме стосується і вивчення уроків. Хочу привчати її вчитися самостійно, бо я не маю ні часу, ні бажання, ні терпіння сидіти дитині над головою, шоб вона писала акуратно. Але бачу такі три приклади:
1. Одна мама сидить вдома над головою хлопчику, коли він робить уроки. Відповідно різниця між карлючками, котрі пише вдома і між тим, що в школі - разюча. Хлопчик акуратний по характеру, але дуууже непосидючий і живий. Дуже переживає, коли букви виходять кривенькі. Перед тим, як писати в чистовик. ще може пів дня виводити їх в чорновику. Але от парадокс - в школі забуває про свої переживання за букви і пише косо криво аби живо. Переважно робить букви дуууже широкими. Шоб менше їх влізало в рядок. Різниця між писаниною вдома і в школі - разюча
2. Інша ж мама навіть не зауважує, коли дитина робить уроки. Хлопчик - як всі. В міру хлопчисько, в міру акуратний. Різниці між писаниною в школі чи вдома - нема
3. Я над малою не сижу. Час від часу лише контролюю, якшо важкі букви, показую, як правильніше. Але вона в мене дитина настрою. В школі однозначно пише так, аби чимшвидше. То ше з садочка так в неї. Коли ми купували розвиваючі зошити зі всякими там паличками, чи закарлючками, то він був списаний за один вечір. Абияк, но зато списаний. Вдома ж я можу з кухні крикунти - "Не спіши! Старайся!" і цього достатньо, шоб вона писала трішки старанніше. хоча спішить всеодно. Різниця між гнаписаним вдома і в школі - незначна, але є. По характеру вона в мене неуважна, часто відволікається гу і абсолютно неакуратна
Питання: то чи варто тратити час, аби сидіти над дитиною вже з першого класу, шоб потім в школі дитина всеодно писала по своєму - швидко та неакуратно? Чи писати вдома більше, ніж задають в школі? Чи позначиться оте сидіння над дитиною на майбутньому навчанні? Чи не звикне дитина до того, що мамі постійно треба буде вчитися разом з чадом? Давати більше свободи?
