Natalinda про такі речі, як накази влади я розумію, бо вихователі та вчителі нам теж про це кажуть. Адже не собі в кишеню беруть. Але виходить, що у влади нема грошей забезпечуваии держзаклади навчальні всім потрібним знаряддям, зато у батьків ті гроші мають бути. або не води дитину на навчання, виходить
. Розкажу ще реальний випадок. Дві школи поруч. В одній - вікна пропонують батькам міняти на пластикові, і таки не всі класи зразу міняють. А в іншій школи директор тупо вимагає від класних крівників шоб ті вікна до певного числа були. А керівники уже вимагають в батьків.
Я нічого не маю проти частково здавати гроші на такі речі, бо ж моїй дитині 5 років сидіти під тим вікном, з якого дує, чи сонце світить в глаз. Але як бути з тими батьками, котрі реально не мають звідки? Знаю не мало таких випадків. Коли або жінка сама і аліментів не отримує (а держава оплачує тоді їй допомогу 250 грн на дитину. Смішна сума). Або чоловік є, але без роботи. Або хтось в сім'ї хворий і на ліки всьо йде. Або тато працює, але за 1000 грн (а ше ж жити тре і їсти і вдягатися і комуналку платити). А якшо на квартирі, то вопше... Общім, вічна проблєма. Але мені цікава просто ситуація по різних навчальних закладах. Може то я просто не туди діте подавала? А може ще маю тішитися шо так мало здаю? Бо таки здаю, коли тільки з'являються гроші, і не взмущаюся