Мені подобається ідея домашньої освіти. Але чим страшою стає моя дитина тим чіткіше я усвідомлюю, що домашня освіта не для мене і не для неї.
Ксенія дала посилання на статтю. у якій особисто для мене ключовою фразою стало:
"я за день заробляю стільки, що можу оплатити роботу няньки за рік"Дійсно домашня освіта задоволення не з дешевих. Я не заробляю на няньку взагалі. Але це зараз мої дитині потрібна нянька. А потім будуть потрібні репетитори, гувернери, вчителі. Гуртки і секції теж не безкоштовні, особливо, якщо йдеться про досягнення успіху в танцях чи малюванні.
Завжди, у всіх поколіннях така
індивідуальна освіта була якісною.
Але як на мене всі ці репититори та приватні вчителі нівелюють суть домашньої освіти.
Домашню освіту я розуміла як: мама, тато, певна кількість поціновувачів, збираються і самі вчать свою дитину певних знань. Контролюють процес як подачі так і змісту матеріалу. Це все гарно звучить і дуже захоплює, але на жаль буде в рази менш результативне ніж шкільна чи "індивідуальна освіта", якщо батьки орієнтуються на престижні ВНЗ і вищу (суспільноприйнятну) стартову позицію для дитини.
Саме таку освіту описали (на мій погляд) Даша і Смайлік.
Також на мій погляд, все описане - це передача досвіду, а не повноцінна освіта у загально прийнятному значенні.
Тому я б розрізняла дом освіту як індивідуальні заняття по кожному предмету з вчителями і домашню освіту як взаємодію дітей і батьків, передачу досвіду.
Інший
важливий для мене аспект - це соціалізація.
Ви скажете, що соціалізація успішно відбудеться на гуртках і сплавах. Я ж менш категорична у цьому питанні.
Дитині потрібне розмаїття. Спілкування не лише за інтересами. Дитині потрібно дізнаватися що є різні стилі, напрямки, а не лише малювання чи екопоселення.
Це щось на кшталт того, що показують у фільмах про мормонів. Коли ті йдуть у певному віці у відрив. Я вважаю, що соціалізація повинна відбуватися плавно, а не стресово. Мені не хочеться, щоб
дитина у 18 років вперше побачила справжній оточуючий світ, в якому нема гувернерів, вчителів, і купа людей не цікавляться сплавами. Я хочу, щоб вона знала, що оточення буває різним і я б хотіла якщо не контролювати то хоча б бачити і можливо корегувати те, як виробляється ставлення і світосприйняття дитини.
Цей момент у статті, яку подала Ксенія відображений дуже дивно, автор каже: "мене не колише, що буде з дитиною після 18, я несу відповідальність за неї лише до цього віку"На мій погляд мама в такому випадку самоусувається, домашня освіта є її потребою і навіть прихоттю, я не бачу в такій позиції піклування про дитину у загальному значенні, не бачу піклування про соціалізацію дитини.
Знову ж таки повертаючись до стартових можливостей. Соціалізація є плюсом, дом освіта з обмеженими можливостями соціалізації - мінус.
Є ще багато різних аспектів, як позитивних так і негативних.
Наразі я прийняла для себе таку позицію: дитина ходить в школу і займається дома з мамою. Можливо з часом одних або інших занять стане більше.
Хто дочитав той отримує конфетку
