Неприємні ситуації в садочку

[irinka]

Читала в Неті, що "Колобок" на Східному.

А номер який?

[Ole_na]

Казали, що № 2

[nadusha]

Я читала в коментарях ВК, що то садок для дітей з особливими потребами. Няня пішла підмивати обкакану дитину і сталося, те, що сталося.

[Сяна]

то не садок для дітей з особливими потребами, а нормальний
є ніби окремі групи для деяких діток, але не садок - то точно!

[flower]

Ну впринципі, впильнувати важко дітисьок в такій кількості, деколи дома з своїми раду важко дати, інколи долі секунди хватає. Мене колись мама кип ятком облила не хотячи, я на неї налетіла коли вона їшла з кип ятком, я вже в школу ходила в мол. класи. То в мене лице було попечене, груди, рука, теж в лікарні була. Але на дітях все швидко заживає, то надіюсь все у них буде добре, як залишиться шрам трошки то для хлопчиків це не так страшно. Чайник в самій ігровій таки не мав би бути, тож у няньок є те приміщення де вони посуду миють, тримають все, чого було чайник там не включити. Чи ті хлопці туди і залізли?

[Anjuta]

flower, одній дитині будуть пересаджувати шкіру на плечі і грудях. І електрочайник заборонений в садочках, треба кипяток йдуть на кухню. Діти там дійсно з особливими потребами.

[flower]

Вони там напевно ще поки зрозуміли що сталося, то і не зразу з тих діток одяг зняли...
Не дай Бог кому в таку ситуацію попасти.

[nadusha]

Стаття про попечених хлопчиків.

Двоє хлопчиків шестирічного віку із дитсадочка опинилися на лікарняних ліжках. Вони отримали серйозні опіки. Один із потерпілих навіть потрапив у реанімацію.
Трагедія сталася 2 грудня у дошкільному навчальному закладі №2. Помічник вихователя (далі - няня - прим. ред.), порушуючи правила техніки безпеки, поставила гріти елетрочайник на підвіконня, поруч із диваном, де гралися діти. Медики та батьки дітей розповідають, що вихователь мила діткам ручки після заняття з аплікації. Тим часом няня була у групі з дітьми. Усе сталося несподівано. Один із хлопчиків зачепив чайник рукою. Окріп вилився на спину та шию іншому хлопчику, який у той момент сидів на дивані. Зрештою, малюків госпіталізували в обласну дитячу лікарню. Дмитрик, який отримав більше опіків, день пробув у реанімації. Наступного дня дітей перевели у відділення опікової травми і пластичної хірургії, що у міській комунальній лікарні швидкої допомоги №1.
Обом хлопчикам потрібна пластика
- Стан обох хлопчиків наразі стабільний, - розповідає завідучий відділенням Андрій Ковальчук. - Дмитрик отримав опіки другого А, Б ступеня, ураження складає 15% поверхні тіла - попечені спина, плечі, поперек. Окрім того, у малюка розвинулася опікова хвороба. У Сашка опіки також другого А, Б ступеня. Постраждала права ручка. Площа ураження тіла складає 5%. Обох хлопчиків прооперували. Їм зробили операції. Ми видалили уражені фрагменти шкірних покривів із наступним закриттям біологічними пов'язками. Це є консервована ксеношкіра (шкіра тварин - прим. ред.), яка проходить ряд обробок і накладається на ділянки ураження. Вона виконує тимчасову функцію шкіри. Через два-три тижні, коли відновиться власна шкіра, ці імплантанти самі відшаруються з ділянок ураження
На хлопчиків чекає довготривала реабілітація. За словами лікаря, можливо, їм робитимуть повторні перев'язки під наркозом. Адже дуже непросто лікувати таких дітей.
- Ми плануємо проводити поетапне очищення ран із використанням синтетичних пов'язок, - продовжує заввідділенням. - На ксеноімплантанти накладаємо спеціальні сорбенти, які прискорюють процес регенерації ран.
Ціна ксеноімплантантів нині становить 160 грн за 200 кв. см. А попечена ділянка у Дмитрика - декілька тисяч квадратних сантиметрів. Тому вартість матеріалів істотно збільшується. Плюс витрати на сорбенти, антибіотики, антисептики тощо. Вимальовується доволі кругла сума.
Втім, за словами батьків потерпілих дітей, лікування оплачують вихователь та няня, через халатне ставлення яких сталася біда.
- Вони щодня нас провідують, - розповідає тато Дмитрика Ярослав (прізвище не вказуємо з етичних міркувань - прим. ред.). - Плакали, видно, що дуже переживають через те, що сталося. З одного боку, нам шкода їх. Але, з іншого, ми привели в садочок здорову дитину, а потрапили в лікарню. У дошкільних навчальних закладах повинні мати якісь елементарні поняття про техніку безпеки. Невже так конче потрібно було ставити той чайник у кімнаті, де граються дітки?

Вся стаття тут

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[TaniaPicaSSo]

Потребую поради. Є в нас в групі хлопчик, який постійно ображає інших дітей. І не тільки дітей, а просто завжди щось витворяє. Розмови моєї дитини про садок майже щодня починаються з того, що "А Женя сьогодні розбив кружку... А Женя сьогодні замочив усі рушники в умивальнику" і т.д. Кожного дня і кожної хвилини він щось витворяє. Але при тому дитина не є погана і якась агресивна, просто переповнена енергією і не знає, де її діти. Вихователька сама мені раз казала, що його постійно треба чимось займати, що він як має заняття, то золота дитина, але потім знов то саме. Ну але розбиті кружки та замочені рушники мене мало хвилюють. Мене хвилює те, що час від часу дістається від Жені і іншим дітям. Зокрема моя дитина, не рахуючи таких дрібниць, як "Женя штовхнув, Женя кидався кубиками, Женя щось відібрав і т.д.", то вже один раз була покусана за руку, а вчора на прогулянці Женя підійшов до неї з камінчиком і заїхав по лобі до крові. Це вже далеко не дрібниці, я вважаю. І тут вина виховательки в тому значна є, бо треба було таки побачити, коли хтось знайшов з дітей камінець і попередити ситуацію ще до того, як вона сталась. На щастя виховательки і всіх решта, забирав вчора малу з садка чоловік, а не я, бо я би там рознесла зразу півсадка, певно. Але до ранку мене не попустило, і я піду сьогодні розбиратись.
Але чи права я? Скажіть мені, як то виглядає збоку. Бо я ніколи не була ще в ситуації мами дитини-агресора, моя дитина бувала тільки жертвою, тому я не знаю, як це. Тим не менше, по-перше, хочу поговорити з вихователями, що це на їхній відповідальності безпека моєї дитини в садку і їхні проблеми, як вони мають взаємодіяти з Женьою і подібними дітьми, якщо такі ще себе проявлять. Мене методи мало хвилюють, хочете водіть весь час за собою за руку, погляду з нього не спускайте, можете хоч до себе прив"язати, але моя дитина не повинна від нього страждати, я не права? Ну і хочу наголосити, що при подібному випадку я буду розбиратись вже не в межах групи, а десь вище. Піду до завідуючої, буду писати якісь заяви і т.д., але сама толком не знаю, а що в таких ситуаціях робити, щоб було дієво? Ну і вчорашню травму я зафотографувала, а при наступних буду знімати вже покази в травмпункті і заявляти про неодноразове нанесення тілесних ушкоджень. Я зовсім не хочу конфліктів з вихователями, тим більше вони мені подобаються, але тепер вже серйозно хвилююсь за безпеку своєї дитини.
Ну і з батьками того хлопчика теж вважаю за потрібне поговорити. Мені цікаво, як вони до цього ставляться. Коли моя дитина була раз покусана, то я сказала про це татові хлопчика, але глибокої стурбованості я не побачила. Розмова була така: "Що Женя ти справді вкусив Марту?" Женя: "Так" "А нашо?" "А я не знаю", і на тому тема вичерпалась і вони перейшли вже на "А ти Женічка сьогодні какав? А пісяв? А шо їв?" ну і т.д. Щось мені здається, що наступна розмова була б така сама. Може з мамою вдасться поговорити ефективніше.
Ну і слухаю ваші поради і погляди з-боку. Ну і ще питання: а як дитині своїй це пояснювати? Казати, щоб з Женьою не гралась і трималась від нього на відстані? Не варіант, по-моєму, все одно так не вийде і не вбереже від чергових Женіних нападок. Вчити давати здачу? Теж камінцем в голову? Теж поганий варіант. Просто нічого не казати? Казати, що так буває, це дрібниці, нічого страшного?.. Не знаю, як правильно. Я трохи у відчаї та дуже розгублена.

[TaniaPicaSSo]

Поговорила я з вихователькою і мамою хлопчика і розстроїлась іще більше
Вихователька дуже вибачливим тоном намагалась мене заспокоїти, що добре, що не в око, і добре, що не здалека, а зблизька, і в той же час виправдовувалась "ну ви ж розумієте, то діти, всіх не впильнуєш, всяке буває і т.д." А мама хлопчика сказала, що вони з ним серйозно поговорили і що він дуже шкодує і більше так не буде. Але ж я чудово розумію, що буде і не раз, і лишається мені тільки сподіватись, що наступного разу "пощастить" не моїй дитині, бо по-любому ще не раз комусь перепаде від нього, кому більше, кому менше. Може за якийсь час дитина і зміниться, переросте, але найближчим часом сподіватися не варто.
Щось сумно мені з того дуже