Радмила, таке відчуття, що вас просто дратують маленькі діти. Мене теж дратує, коли чиясь маленька дитина кричить, щось псує чи якось інакше заважає, але у випадку адекватної реакції мами, яка стримує свою дитину, чи хоч намагається це зробити, я стараюсь ставитись до цього з розумінням. (Це я до того, коли хтось руйнує ваші замки чи щось в тому роді)
Але з ваших дописів випливає, що маленьким дітям взагалі треба сидіти вдома або перебувати виключно в колясці чи в мами на руках, бо всюди інше бігають або катаються на велосипедах старші діти, яким треба вигулятись!
Радмила написав:І так часом буває прикро, як дитина качелю підпирає, доки дві мамуськи качають годину своїх малих і теревенять , і їм фіолетово , що стоїть дитина чекає. Так старша, але все ж дитина, і можна якось на це зважати. Бо як підходить мама з малечею, то вже вступися, бо вона з малечею, а що дитина вистояла під тою качелею півгодини і щойно сіла, то ти ж старша, уступи.
І я зовсім не належу до тих мам маленьких дітей, яких ви описали. Так, ми теж любимо гойдалку, і це наразі взагалі єдина качеля, на якій катається моя дитина (бо до інших ще не доросла), але я ніколи не зганяю інших дітей і навіть не стою в них над душею. Занято - іду далі, вільно - то вже хочу катати свою дитину стільки, скільки їй влізе! А вони стоять, старші діти, стоять над душею ще й як. Тільки посадиш дитину - а вони підбігають і стоять, як в черзі за ковбасою. А чого то стояти півгодини під гойдалкою? Занято? Йди пограйся десь інакше. І мене це бісить, як хтось стоїть над душею, але тим не менше я вступаюся і йду далі, шукати ту гойдалку, де б ніхто не нависав над нами.
Як правильно було вже в темі згадано, в нас майданчики не поділені за віком, тому всюди - в парках, дворах, ігрових майданчиках і т.д. всі на купу, і треба вчитися всім разом взаємоіснувати. Є батьки чи бабусі, які вчать своїх вже старших діток бережно ставитись до малих - таких здалека видно. Коли йдеш з коляскою, а вони за 10 метрів вже кажуть своїй дитині: "Тихенько, ляля спить!" А вона то може і не спить, але вони все одно вчать. Чи кажуть їхати чи бігти обережно, бо ж дивись там малі діти. А є такі, яким відверто насрати, бо їхнє чадо вийшло погуляти, і воно може і кричати коло коляски, і мячик ще туди закопнути, і батькам якось фіолетово! Я розумію, що це вже мій обов"язок молодої мами, шукати тихе місце, де б не кричали, і ловити м"ячі, перш ніж вони влучать в мою дитину, але все-таки можна і іншим відповідно себе вести.