"Кліпи, відео, художні мініатюри - все для збереження життя"
Додано: 27 березня 2012, 21:18Підготоване спеціально для круглого столу з пресою.
колись в роддомі в центрі біля кабінету УЗД , почитала щоденник ненародженої дитини.
я навіть не вчиталася в заголовок і будучи вагітною, так тішилися цій маленькій дитинці, яка перераховувала свої досягнення.
а потім це "моя мама мене вбила....."
я плакала
5 жовтня. Сьогодні почалось моє життя, хоч мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде русяве волосся і голубі очі. Все вже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.
19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але я справжня людина, також як маленька крихта хліба все ж таки є справжнім хлібом. Моя мама є, і я також є.
23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчусь сміятись, а потім і говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде «мама».
25 жовтня. Сьогодні почало битись моє серце.
2 листопада. Я кожного дня помалу росту. Мої руки і ноги починають приймати форму.
12 листопада. У мене формуються пальчики – смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.
20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка ж вона, напевне, щаслива!
23 листопада. Мій тато з мамою мабуть думають, як мене назвати.
10 грудня. У мене росте волосся, воно ніжне та русяве.
13 грудня. Я вже трошки бачу. Коли мама принесе мене в світ, він буде наповнений сонячного світла і квітів. Як хочеться по швидше побачити свою маму.
24 грудня. Цікаво, чи чує мама тихий стук мого серця? Воно б’ється так рівно. У тебе буде здорова маленька дочка, мама!
28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила…