Чорнобиль. Що пам'ятаєте, знаєте ви?

У ніч на вівторок, 26 квітня, у багатьох містах світу екологічні активісти запалять свічки на спомин про Чорнобильську катастрофу.
О 1:23:47 на Майдані Незалежності в Києві активісти Міжнародної громадської організації “Центр ПРИП’ЯТЬ.ком” і добродійного марафону “Пам’ятай” запалять 25 свічок на спомин про Чорнобильську катастрофу.
Про це повідомили організатори марафону агенції УНІАН.
Саме в зазначений час 25 років тому стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції.

Уявляєте? Отаквот як зараз ми спимо, так і 25 років тому люди мирно спали собі...

Рекомендую подивитися художній фільм "Аврора", про Чорнобиль. Там грає Харатьян. Будете плакати аж заходитися
Уровочок. Але дивитися треба без звуку. Бо музика така трагічна, шо навіть якшо сприймати як художній фільм, то всеодно сльози душать
[youtube_code]http://www.youtube.com/watch?v=NeNB6mB3A5s&feature=related[/youtube_code]

А як ви ставитеся до Чорнобиля, як місця туризму в наш час? В мене є друзі-журналісти, котрі відвідували Прип'ять. Їхніх відгуків наразі не пишу. Хочеться дізнатися вашу думку спочатку

мені цей фільм не сподобався,не плакала
надто багато штампів,банальний сюжет чи шо,і якийсь зовсім неправдоподібний
така собі чорнобильська казочка

Для мене найяскравіший спогад дитинства,що закарбувався -що через деякий час показували в док. фільмах,це спустошені будинки ,квартири,а особливо кадри в яких показано,що люди мало не в чому було вийшли з дому,залишивши практично всі речі,і більше туди ніколи не повернулись.
Добре запамятала ,таку совдепівську ляльку,яку ми майже всі свого часу мали,що валялась голою на підлозі в якійсь з квартир.

Ну і ще мене потім,років через 10,15 вражали старички ,що залишились і жили у тих здичавиілих краях.
А от масштабів катастрофи ,її наслідків,я певно досі не усвідомлюю,дякувати Богу.

Знайшла ролик ще, але вагітним прошу не дивитись, бо є неприємні кадри.
[youtube_code]http://www.youtube.com/watch?v=tDdxLrTsEjE[/youtube_code]

Що сказати?..Мені в той час був рік. Мама каже, в той час був якийсь парад, маса народу була на свіжому повітрі, тепло, ніхто не знав, що таке сталося.
Дуже жаль тих людей, які були саме в місті Прип"ять, отак кинути все і тікати з міста, дійсно більше ніколи не повернутись туди, де жив, де надіявся, де був щасливий. Ні з того ні з сього.
Дуже жаль тих, котрі там працювали, дуже жаль людей, які загинули від променевої хвороби і від хвороб, що спричинила радіація.
Я сама, теж слава Богу, до кінця не розумію масштабів катастрофи і її жахіття, можливо, тому, що радіації ж не видно, проте вона робила і робить своє страшне діло..(( Страшно те, що вбивчим стає повітря, від якого нікуди не сховатися.(
В Прип"ять би не поїхала, все можна подивитись в відеороликах, а нащо наражати себе на лишню небезпеку?..Нам і так небезпечно жити. Адреналіну хватає...)
Хоча, кажуть, в Києві є місця, де навіть більша радіація, більша забрудненість, ніж в Прип"яті. Хто зна...Не вимірювала...
Колись ходили легенди про всякі жахіття, про різні аномалії, може це і правда, проте знаю багато людей, котрі були зачаті, в животиках, чи народились в 86, вони цілком здорові, хоча масштаб Чорнобильської катастрофи, кажуть, вселенський, тобто ми в Тернополі були дуже близько...
Страшно, що це може повторитись з Фукусімою, страшно, що Чорнобильська АЕС також ще пропускає якусь радіацію, воно ж є, нікуди не ділось, чи як?..
Жаль людей...Сумую...Пам"ятаю......((((

Казала нині мама, що для неї життя поділилося на ДО Чорнобиля і після. Шо для них то всьо було дуже страшно. А я мала була. Нічого не пам'ятаю. Тільки пам'ятаю, що коли в бабусі діти мене питали звідки я і я казала шо з Тернополя., то вони чомусь думали, шо я кажу з Тернополя і не хотіли зі мною гратися і втікали від мене

Аварія на ЧАЕС сталася в суботу, 26 квітня. Офіційне радянське ТБ повідомило про неї в понеділок – скупою 20-секундною промовою диктора в програмі “Время”. А ось який сюжет у цей же понеділок показав американський канал АВС. Порівняйте.

Новинний сюжет про аварію на ЧАЕС виробництва американського каналу АВС – зроблений через два дні після аварії, 28 квітня 1986 року. Хто пам’ятає чутки, які ходили в ті дні Україною, оцінить, чи коректно і по суті подана інформація.

“Історична правда” переклала сюжет українською, тож дивіться і читайте тут http://poglyad.te.ua/2011/04/1986-amery ... adyanskym/

я нічого не пам"ятаю, бо мене тоді ще й планах не було.
писати можна багато, але я скажу лише одне. СПРАВДІ СТРАШНО!!! безумно шкода людей, яким довелося через це пройти.
а ще шкода і страшно за наших дітей, бо через бездіяльність нашої влади ми сидимо на пороховій (атомній) бочці, і хто його зна, чим це закінчиться

а поки що я пропоную хоча б символічно вшанувати пам"ять загиблих, змінивши на день свою аватарку в профілі

Дивилася Аврору . фільм сподобався . правда його вже досконало непамятаю , але памятаю , що враження і емоції залишив цей фільм . Ще колись скачувала з нету документальний фільм , знятий якраз в перші дні після аварії . отой фільм не вразив взагалі . там широко було розгорнуте питання про те , що сталася трагдія , а радянський союз швиденько то всьо залагодив . от які ми то , які ми сьо . а сам Чорнобиль - то так , по при ноги . ну впринципі тоді інакше бути не могло .
Якраз сьогодні думала про те чи б поїхала туди на екскурсію. Швидше так чим ні . я не екстремалка , але вживу подивитися цікавіше . дуже вражали оті відео про пусті будинки з альбомами для малювання на столах , ляльками на підлогах і тд . і все ж таки до кінця не віриться ,не усвідомлюється , що все це було , при чому дуже близько

Мені тоді було майже 7. Єдине, що запам'яталося - розгублені очі мами (то вже певно був травень, бо ж населення дізналося про катастрофу не відразу), яка бігала по квартирі і намагалася якнайщільніше закрити вікно в моїй кімнаті, ущільнюючи здається якоюсь марлею. А за вікном так яскраво світило сонце - був дуже погожий день. Мама ще наказувала мені в жодному разі не виходити на вулицю. А потім сіла на ліжко, взяла мене на руки, обійняла і ми так і сиділи довший час...
Все решта я вже знаю виключно з ТБ.

мені тоді було 2 і ми з- сім"єю були на параді
а так з відлуння знаю про будинок чи то в Теофіпілці чи в Плотичі біля Козови-такий гарний іі великий,в якому аж зашкалює дозиметр і який стоїть нежилий
і про школу в Мшанці,яку теж вважають збудували з використанням радіоактивної цегли
і про те що наші діти-чудовий експериментальний генетичний матеріал-як поведе себе радіація у 2 поколінні