гра з вогнем » 25 жовтня 2010, 19:10
:D :niger:
Віддайте ккольє, сказали Ви, інакше... Дамма впевнено запхала руку у сумочку. А за мить... вас оглушив постріл... ні, ви живі, і навіть не поранені. Але її в кареті вже не має — ви помічаєте, як вона забігла в невеличку крамницю. Звідси їй вже точно не втекти.
Поглянувши на двері, виникло якесь дежавю, чи це промайнув якийсь спогад з дитинства? Менше з тим, двері відкриті — вперед. Це виявилась антикварна камничка, де всі полиці заповнені мотлохом, вартість яких можна виміряти хіба спогадами, тобто тою їх кількістю, яку вони ввібрали в себе за часи життя з власниками. А тепер усі ці марки, календарики, статуетки і інші дрібниці стояли на полицях — дбайливо розставлені, але припавши пилом.