Хочу виговоритися....

[Naya]

Сьогодні свято.
А мені так паскудно.
Жданчик хворий, мені завжди сумно й важко, коли він хворіє.
А вчора була моя мама в нас. Приїхала й одразу: ой скільки іграшок вже в Ждана, та тут наче 5 дітей, а не один Ждан, а он куди гроші всі йдуть..А скільки в Ждана всього є...і понеслося....
Я не витримала. Мене таке нервує. Спитала, чи хоч щось вона купила Ждану. Бо останнім часом я те все чую від мами, від свекрухи, від чоловіка. Ждану нічо не тре!!!. Обійдеться!!! Нема грошей!!!. І, що головне, ніхто з них нічого не спішить купляти. Я все маю виборювати, пояснювати довго нашо воно треба. В Моєї дитини нема Богзна чого. Моя дитина не розкошує. Нема іграшок супермодних і дорогих. Нема одягу брендового дорогого, хіба брендовий за смішними цінами з секонду. Стараюся, щоб було необхідне, щоб бкло оптимально якісне та недороге. Все одно забагато. Маю обмежитися одними колготами, одним бодіком, одними шкарпетками...Ніяк не можу достукатися і втовкти в голову, що в Ждановому ящику речі з яких він вже виріс, в яких ходить, і до яких ще росте, бо нема куди мені розсортувати все те. Тому виглядає багато, а насправді...
Вчора ще пообідали всі разом, витягла до чаю Жданового Миколайчика(чоловікуку на роботі дали цукерки), мама Жданові цукерочку пхає :ugeek:
Прошу не давати.
-Я не даю, я лиш дражнюся.
-А нашо питається??? Ну я за це з чоловіком сварилася - зрозумів. До неї не дійде ніяк.
Каже, самі їсте, а дитині не даєте, погані батьки. Що такого як одну з"їсть?
Я кажу, мамо, ти ж сама, як ми малі були від нас цукерки ховала.
Сказала не з метою образити, хотіла цим лиш сказати, що в свій час вона розуміла, що малим дітям цукерки не можна.
А стільки образ. Я її перед зятем попустила, що вона від дітей цукерки ховала. Хоть то нормально і для мене і для чоловіка, ніхто її не засуджує.
Сьогодні кажу, що Ждан хворий. Дає рекомендації зробити компрес з оцету. Кажу дітям такого не можна таким малим.
а у відповідь: ти така дивна і дика. Ти стала непереносима, забагато умнічаєш... :ugeek: :ugeek: :ugeek: :ugeek:
Сиджу і реву...
так обідно...

[Apolloniya]

Здавалось би, мама- чи не найперша з невеликого списку людей, які повинні дбати про душевний комфорт своєї дитини, незалежно, чи то дитині 3 роки чи 43.
Дуже добре тебе, Naya, розумію! Якщо чути всякі такі речі від якихось знайомих ми готові, то від найрідніших таке завжди ранить.

Але я думаю, що твоя мама не мала на увазі зробити щось недобре. Це просто емоції. Вона за звичкою хоче на 100% контролювати свою дитинку, щоб в неї все було добре, але, ще не звикла, що в дитинки вже є своя дитинка, їй не потрібен контроль, їй потрібна підтримка і розуміння!

[Melisa]

Лесюньчик, все налагодиться. Ти-чудова мама (вже вкотре переконуюсь з твоїх повідомлень), ти обізнана і мудра. Тому те, що мама твоя робить чи каже, то не зі зла, просто така вона є. Сприйми її такою і люби такою, як би це важко не було. Добре, що ви живете окремо. А що було б, якби разом жили?.. Тому просто тихенько подякуй Богу за все, що маєш, і за таку маму в тому числі (свекруху,чоловіка). Крім нас,матусь, ніхто так не подбає за дитину,як ми самі. Тому, хай світ хоч догори ногами стане, хай всі толкують, що ти не права, але ТИ-МАМА І ТОБІ ВИДНІШЕ. Ти-сильна, все пройдеш. Виплачся, полегшає.
Ми з тобою, і ми тебе розумієм.
Це - для тебе :roses: :roses: :roses: :kiss girl: :kiss girl: :kiss girl:

[LeeLoo]

Naya-tu suljna-vse byde dobre.... ;-)
V mene Lizo4ka takog z togo ni z sjogo mala temperatyry 39.5,takog tak pereguvala-zbuvala Paracetamolom dlja ditok-vse projwlo,i v vas vse munetjsja-zavtra byde zdorovenjkuj Gdan4uk-poba4uw :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses: :roses:

[Руженка]

Не плач Ная!!! Не плач сонечко!!!!!!! Саме головне зрозумій, що ти МАМА і лише ТИ!!!!! І тільки на тобі лежить відповідальність за твою дитину!!!! З родичами помиришся, то буває. Може настрій такий, може все збіглось на купу, а ще зима((( Але скоро свята, радості, веселощі. подарунки, друзі!!! все буде добре!!! Спробуй пропускати все повз вуха))))))))))

В мене теж буває по - різному. Одного разу приїжджає свекруха(хоча вона в нас постійно, через кожних 3 дні) і
каже мені: "Ти знаєш, я подивилась в тебе в шафі, ти речі мого синочка з самому низу поскладала, то неповага!!!!!!!!!!! Я аж прозріла....... Кажу, що то старі речі, в яких він не ходить, а вона мені - в нас було не так.... Спочатку лежали татові речі, потім Сергійка, а потім мої!!!!!!! Короче я ні чого не сказала і нічого назад не перескладувала!!!!!!!! А ще в нас 2-ох кімнатна квартира, в одній живе вона коли приїжджає, в іншій ми. Двері в її кімнату міцно не закриваються і малій цікаво там, бо щось нове, я її туди не пускаю, а вона рветься, інколи буває, що недогляду, а вона вже там як там...... То свекруха придумала "попітпирати" все табуретками. Брєд!!!! Бо ж мала їх повідсовує всеодно, а з кімнати зробили катакомби, там і так безлад жахливий, то нє, щоб поприбирати!!!!!!!!!!!!!! Краще постійно горланити, що "НЕ МОЖНА"!!!!!!!!! А коли кажу, то поприбирайте, вона відповідає, що в неї нема часу...............

[Любов]

Ная не перживай, всі батьки бажають дітям тільки кращого і твоя мама з часом зрозуміє, що ти найкраща мама для своєї дитини. Моя також так говорила, переконувала мене, що і як я маю робити відносно дитини. Спочатку я реагувала так само як і ти, відстоювала свою думку, а потім сиділа і ревла. Тепер вона розуміє, що я не умнічаю , а інтуїтивно чи як :head: , краще знаю свою дитину і розумію її потреби. З часом все зміниться, не приймай так близько все до серця.

[happymami]

Тебе ранять її слова, але й її ранять твої. Ти нічого поганого не хочеш сказати, але вона сприймає все в штики, бо троха ревнує тебе свою доцю до Жданчика і до мужа. Троха ше в ній стара закалка грає. А троха так буває, коли батьки далеко. Тоді спільну мову важче знайти. Просто постав себе на її місце, якби ти переживала за внука і казала доні (ну ч Жданчику) зроби компрес, а він тобі у відповідь - мама, так зараз ніхто не робить, то не можна, тощо... Ми дивимося на батьків з точки дитини. А глянь на неї з точки мами. Нібито це ти на її місці і на твому - ТВОЯ дитина.
Лесюню, дай їй всеодно зрозуміти, що ти її любиш і потребуєш її любові. Наші батьки іноді егоїсти. Але це лише тому, що вони нас так сильно люблять, що хочуть контролювати і вчити

[Natalinda]

Леся, тут певне кожна тебе розуміє.
Я вже десь писала, що іноді задумувалася чи то добре багато знати. Через ті знання часом такі проблеми. То сама собі якісь відхилення шукаєш в дитини на рівному місці, бо про рефлекси начиталася. То пеленки судорожно рахуєш, бо всі кажуть що дитина пити хоче, а ти не даєш. То думаєш що б то вдіти, щоб не зажарко, а бабуся ковдри з горища стягує зі словами "Мачуха, дитину морозить". І так зі всім, з прививками, з харчуванням, із зарагтовуванням, з вихованням...
І інші шо? Сказала мама і сусідка що жовток давати - дають. Назначив лікар антибіотики на всякий випадок - дають і нічого не питають. Та й взагалі.
мені правда з мамою дуже пощастило, точніше з характером маминим, а от одного разу чоловік сам сказав, що з його мамою ми б жити не змогли. Виключіть радіо - дитина спати хоче, включіть обігрівач - хто ж дитину в такому холоді купає (в хаті +23), вдіньте-роздіньте, дайте холодцю, бо хтось там вже в 6 місяців їв, купіть вітаміни - бо по телевізору рекламували......
Чим гостріше реагуєш на те все - тим стосунки стають напруженішими, то я так помітила в себе. Люба добре каже, то батьки ж не зі зла, просто вони такі як є, до внуків по іншому ставляться ніж до дітей, прийде час і ми це зрозуміємо.
Ще про іграшки - то в мене ситуація аналогічна, мама постійно повторює нашо Юрчикові того всього, він же ним не грається. Пригадую слова Перлинки в якійсь із тем, поки машинки не було - то був кубик замість машинки, зявилася машинка гралася дитина машинкою. То я перестала розповідати що купила чи не купила. Якщо питають що купити (на ДН чи Миколая приміром) кажу - гроші, а я сама куплю що моїй дитині треба. Не завжди це діє, але я наполеглива.

А виговоритися і поплакати - то допомагає :emphaty:
Бач і я тебе підбадьорюючи виговорилася :)

[мешканка]

Леся....на щастя, тут всі тебе з пів слова розуміють...Але не всі такі, як ми, не всі хочуть те нове пізнавати, обирати для себе якийсь певний шлях...а рухаються за течією суспільства і дивляться на нормальні речі, як на дивацтво (слінг, ГВ, багаторазові підгузники і не тільки.) Весь світ не переконаєш, але поважати власну думку треба заставляти... Хоча, з близькими людьми це найважче виходить... Я думаю, що тут треба добре обдумати що важливіше для тебе, щоб мама зрозуміла тебе і підтримала чи, просто, підтримувати з нею нормальні стосунки. В залежності від того, що для тебе основне і обирай тактику поведінки... Проте, я вже переконалась, що з деякими людьми набагато простіше завжди погоджуватись, хоча я й вважаю, що позиція неправильна. Бо для мене, в даному випадку, важливіше зберегти власні нерви і спокій в родині...

[Naya]

Ой, дівчата дякую.
Легше стало.
То в мене вже не вперше з мамою перетирки.
Ще починаючи з того: дай дитині соску, а ше є молоко в грудях? (в три міс) і т.п.
Але інші рази махала на то все рукою, а нині все наклалося. Так шкода себе стало....

Я маму люблю. Бо де б я була така хороша й класна, якби не вона. :zybu: ЇЇ заслуга тоже є.
Але часом находить коса на камінь.
І то боляче саме тому, що то рідна душа, а не якась чужа. Через чужу фіг би ридала.

То ви добре кажете - то закалка така....
Скільки я от говорю, що майонез - то хімія сплошна, не їж, мамо, тої зарази, роби свій.
Нєєє, шо ти там дитино знаєш, вже скільки їм, ше м не вмерла. Ну ладно. Їж, як хочеш.
Так ні, ще всі ми маємо їсти, а як не будем їсти, то образи, що вона старалася салат робила.
Ну як не нервуватися?
а недавно дзвонить: ти знаєш, ти знаєш, по телевізору казали, що всякі майонези і соуси - то хімія, шкодять здоров"ю.
Ну звичайно. Хіба може рідна дитина бути мудріша за телевізор??? :zybu: