Хочу виговоритися....

[мешканка]

еххх....в мене таке накопичувалось пару днів...а вчора "вибухнула"...спочатку добре посварилась з чоловіком (як завжди через якусь дрібницю), потім виплакалась... Але стало легше: пішла, помила підлоги (бо чоловік витріпав килими на снігу, сам, з власної ініціативи, а я потім ще й скандал йому закатала :stupid: :ugeek: ), помила посуд, поприбирала і пішла до чоловіка миритись. Аж якось легше на душі стало, хоча й противно через те, що йому нерви попсувала, але сьогодні вже мені краще.

[krapk@]

значить не без причини-є якась, може завуальована, або яку ви самі не визнаєте. Порийтеся в собі. Інколи щось мілке так переврне гастрій.

[мешканка]

значить не без причини-є якась, може завуальована, або яку ви самі не визнаєте. Порийтеся в собі. Інколи щось мілке так переврне гастрій.

та причину я добре знаю, але намагаюсь якось на цьому не зациклюватись і не впадати в роздуми...Моя причина зовсім нічим не відрізняється від більшості тут висвітлених: це буденність, рутина, щоденне "Пісю-каку-гаму" (як гарно висловлюється моя подруга) і ніякої перспективи в майбутньому..

[Alisa]

Я теж вчора вспилила. Кажу своъм хлоцям - мене нема 20 хвилин, я качаю прес. А вони кожноъ секунди до мене : Наташа... Наташа... Наташа... Наташа...
Я на турніку вишу, в він мені Іллю несе, подивись як наш синуля посміхається :ugeek: . Ніби я за день і не помітила :ugeek: ...
Я вчора влаштувала.... :niger: :niger: :niger:

[Naya]

Сьострииииииии
коли писала, то думала то в мене лищ такі примхи, але почитала вас і....
не знаю, чи радіти, що я не одна, чи плакати, що нас так багато...
ой, таке враження, що то вже норма....
бо

норма - це патологія, яка заволоділа масами

[mari]

Перспектива є завжди, ми просто її не помічаємо. Ну не дано нам бачити те, що буде через пару років. Але все залежить від нас. Почитайте 101 причину для радості і на душі стане легше.

[happymami]

Знову в мене "приступ"...
з жиру бішуся, чи шо?

В мене таке завжди буває перед відповідальними святами, типу День народження мого, чи Нового року. Чи ше шось. Нічого, Ная, в піст посумувати то якраз добре ;-) .
Думаю, просто дівчонки є у нас відчуття, шо рік закінчується, а ше може не все зроблено. А може навпаки - всьо зробилося, а тепер вже нема до чого прагнути, тощо...
То мабуть саме ті почуття троха так впливають

[Milichka]

Думаю, просто дівчонки є у нас відчуття, шо рік закінчується, а ше може не все зроблено

Ні, в мене все не так. Просто я весь час з дитиною - круглодобово, як сіамські близнюки, крок в крок разом. Тато на роботі, у бабусь свої клопоти, їм не до нас - а потім обіжаються, чого дитина до них не іде.
Тіна у мене завжди була маминою, чи це особливість характеру, чи просто через обставини, до місяців 9 їла цицю кожних півгодини, віддійти від неї не могла нікуди.
Я взагала оптиміст, тим більше дитина дуже бажана, всі ці нюанси спиймала як данність, а тепер просто напевне якась хронічна втома, яка загострилась на фоні Тіниних зубів і капризів.

[Любов]

люблю готувати всяку смакоту, коли сама на кухні залишаюся. Але вчора свекор не хотів нас з Максимком залишити самих там. думаю, нехай, зварю вже борщу і нажарю хрустів. так ні, він починає мені розказувати як варити борщ і з чого :x . ну не люблю я такого. в результаті приготувала тільки хрустики, а борщ він варив сам :ugeek: . взагалі він добра людина, але інколи любить подіставати. Потім сіла, подумала, може він хотів як краще, допомогти. а я як сірник, швидко загоряюся і потім так само швидко потухаю.

[Apolloniya]

Сьогодні мені накипіло за весь тиждень, що в нас гості, бо сильно втомилась. Почала йому жалітись, а він мені нагрубив, слово за слово- і знов "ти мені надоїла, не хочу з тобою спілкуватись, розлучимось, подивимось за пару років, хто як буде жити". Дівчата, я в ауті... :extesi: Цього разу я дійсно трохи переборщила, бо сильно обідно було, що він може собі дозволити нагрубити мені ще і при гостях. Але знов сидить надутий, я знов вибачаюсь, він мене ігнорує (часом ігнор може тривати кілька днів), а я так його люблю і тааак мені шкода за той свій крик і так боюсь його втратити, що місця собі не знаходжу. А він це знає і вміло користується. І як далі жити?