Re: Наші дітки. Які вони?
Додано: 24 грудня 2010, 22:34Ще будучи в животику доня була слухняною дівчинкою. Коли я просила її почекати трошки і не родитись 1 січня, вона мене послухалась і народилась 3-го. Наш маленький Янгол появився на світ в 6.45. Вона у нас і досі рання пташечка. Прокидається, злазить з ліжка і "маааам! мааааааам!" Я кажу: "ніка, йди до тата, дай мамі ше трошки поспати", а вона цілує мене в щоку чи в губи, посміхається і таки йде до тата.
Ось тут нам 2 години
а тут нас виписують з роддому - Нікусі 4 дні.
А тут нам пів року
В 11,5 міс. у нас відбувся перший поцілунок. А це - хлопчина, з яким Ніка поцілувалась.
А тут Веронічці - рочок
Трошки згодом відбувся і другий поцілунок - і цього хлопця ви знаєте
Вона у нас дуже любить малювати. Особливо натуральними барвниками, як от ожиною по шпалерах. Крім того "муляляля" (малювати) донечка любить не лише фарбами, а всім, що попаде в руки. Особливо подобається шарикова ручка. Зараз вона її тримає, наче школярка, і акуратно вимальовує закарлючки, наче справді в чистовику пише.
Зараз в нас появилась улюблена казочка - Курочка Ряба. Перед сном мама розказує її від 3 до 6 раз. Добре, шо казка коротка і її легко розказувати, а якби доні сподобалась царівна жаба чи про котигорошка
Окрім того ми вже вмієм гарно танцювати під будь-яку пісню. Особливо, коли чує "Донечку" свою улюблену (дует "Світязь"). Часто бере мій мобільний і простягаючи промовляє "Доня, ля-ля-ля" (включити пісню про донечку).
А ще в нас є одна пристрасть - мамин одяг
Тому я часто обновки ховаю подалі, бо ж крім мене ще є кому міряти. :)
Моя помічниця, моє Янголя, моє Сонечко, Моє Життя...
Люблю її так сильно, що деколи важко від тої любові, бо не можу спокійно лишити дитину на когось, і не турбуватись про неї. Але я вчусь. Я зможу. Та і вона у мене теж тепер потроху звикає. Коли кудись збираюсь, то вже навіть не плаче, махає мені ручкою "папа" і обов"язково простягає свого "дзьобика" для "цьомчика".
Дуже любить всяке кухонне приладдя, обожнює задувати сірники і дивитись, яке вгору йде "дьим". Любить збивати яйці, а потім ще вилкою помагає мені перемішувати їх.
Коли мені потрібно помити посуд, я знаю, хто мені поможе - доня. Беру для неї в тазик води і накидаю її посудку. Таким чином ми миємо посуд разом. Сьогодні вона принесла мені тазік з посудом (без води, бо дід її попередньо вилив) в кімнату, де я сиділа за компом, і каже "мама, мий-мий". Показує, що помила і вже чисто.
Ще ми починаєм вчити віршики :
"Мозьозєць, мозьозєць..." (Морозець, морозець пощіпав нам щічки...).
Донечка у нас дуже спокійна і дууууже ввічлива (певно мама перебрала з наукою). Не вміє битись і, коли щось мені дає чи бере обов"язково дякує. А ще, якщо я забула їй після пчихання сказати "будь здорова", сама нагадає - "Дзяяяя".
От така вона, наша Веронічка-клубнічка
Як же ми її любимо! Наша радість, наша "пицєця" (принцеса), наша квіточка...
Ось тут нам 2 години
а тут нас виписують з роддому - Нікусі 4 дні.
А тут нам пів року
В 11,5 міс. у нас відбувся перший поцілунок. А це - хлопчина, з яким Ніка поцілувалась.
А тут Веронічці - рочок
Трошки згодом відбувся і другий поцілунок - і цього хлопця ви знаєте
Вона у нас дуже любить малювати. Особливо натуральними барвниками, як от ожиною по шпалерах. Крім того "муляляля" (малювати) донечка любить не лише фарбами, а всім, що попаде в руки. Особливо подобається шарикова ручка. Зараз вона її тримає, наче школярка, і акуратно вимальовує закарлючки, наче справді в чистовику пише.
Зараз в нас появилась улюблена казочка - Курочка Ряба. Перед сном мама розказує її від 3 до 6 раз. Добре, шо казка коротка і її легко розказувати, а якби доні сподобалась царівна жаба чи про котигорошка
Окрім того ми вже вмієм гарно танцювати під будь-яку пісню. Особливо, коли чує "Донечку" свою улюблену (дует "Світязь"). Часто бере мій мобільний і простягаючи промовляє "Доня, ля-ля-ля" (включити пісню про донечку).
А ще в нас є одна пристрасть - мамин одяг
Тому я часто обновки ховаю подалі, бо ж крім мене ще є кому міряти. :)
Моя помічниця, моє Янголя, моє Сонечко, Моє Життя...
Люблю її так сильно, що деколи важко від тої любові, бо не можу спокійно лишити дитину на когось, і не турбуватись про неї. Але я вчусь. Я зможу. Та і вона у мене теж тепер потроху звикає. Коли кудись збираюсь, то вже навіть не плаче, махає мені ручкою "папа" і обов"язково простягає свого "дзьобика" для "цьомчика".
Дуже любить всяке кухонне приладдя, обожнює задувати сірники і дивитись, яке вгору йде "дьим". Любить збивати яйці, а потім ще вилкою помагає мені перемішувати їх.
Коли мені потрібно помити посуд, я знаю, хто мені поможе - доня. Беру для неї в тазик води і накидаю її посудку. Таким чином ми миємо посуд разом. Сьогодні вона принесла мені тазік з посудом (без води, бо дід її попередньо вилив) в кімнату, де я сиділа за компом, і каже "мама, мий-мий". Показує, що помила і вже чисто.
Ще ми починаєм вчити віршики :
"Мозьозєць, мозьозєць..." (Морозець, морозець пощіпав нам щічки...).
Донечка у нас дуже спокійна і дууууже ввічлива (певно мама перебрала з наукою). Не вміє битись і, коли щось мені дає чи бере обов"язково дякує. А ще, якщо я забула їй після пчихання сказати "будь здорова", сама нагадає - "Дзяяяя".
От така вона, наша Веронічка-клубнічка
Як же ми її любимо! Наша радість, наша "пицєця" (принцеса), наша квіточка...