Родинний форум "Сімейка"

мамаСвітлана, але ж і любов у вас була, хіба ні?

mala-karta написав:мамаСвітлана, але ж і любов у вас була, хіба ні?

О було захоплення, звісно, десь на кілька місяців, а потім починаєш ближче знайомитися (спільні друзі, родичі, батьки), бачиш у побуті(не чистить взуття та ін) і розумієш, що не ідеальний, а деякі звички взагалі тобі не подобаються і захоплення проходить. Потім розглядаєш далі і починаєш оцінювати - оце я ще сприймаю, а оце ні. Та в загальному він дотепний(мені з ним не буде сумно), він тієї віри що і я(не будемо вирішувати в якій церкві дітей хрестити), любить подорожі(проведемо весело час разом), уважний і ввічливий(хоч дууууже рідко говорить якісь компліменти, але це ж не означає, що він про це не думає) і так далі. А потім виникає якась прикра ситуація, а він мене захистив, мені сумно, а він мене вислухав і дав пораду. І саме тоді починаєш його по-справжньому любити за все те добро, яке від нього отримуєш. Саме тоді зароджується любов і взаємоповага, хоч він і далі не чистить свої черевики :) . А взагалі для мене любов це робити добро і не чекати, що тобі зроблять стільки ж добра. А шлюб за розрахунком це нормально, бо я не буду виходити заміж щодня, то ж мушу дуже добре усе розрахувати і зважити.А любов прийде потім у спільному житті, коли народяться діти і ми будемо робити спільну справу - виховуватимо, допомагатимемо один одному. Основне, що ми однієї думки, одного духу(я починаю речення, а він продовжує), то ми просто живемо поруч і нам від того добре.

А шлюб за розрахунком це нормально, бо я не буду виходити заміж щодня, то ж мушу дуже добре усе розрахувати і зважити.А любов прийде потім у спільному житті, коли народяться діти і ми будемо робити спільну справу - виховуватимо, допомагатимемо один одному. Основне, що ми однієї думки, одного духу(я починаю речення, а він продовжує), то ми просто живемо поруч і нам від того добре.

мамаСвітлана
То це у Вас таки кохання,а не розрахунок.

А любов прийде потім у спільному житті, коли народяться діти і ми будемо робити спільну справу - виховуватимо, допомагатимемо один одному.

А на це розраховувати,якщо з самого початку нема кохання ,дуже небезпечно,бо навіть люблячі люди не завжди справляються,не те щоб ті між якими нема почуттів.

Я гадаю,що Ви просто розрахунком називаєта не те що всі звикли під цим розуміти.

Для мене шлюб по розрахунку- це коли обоє ,або хтось із подружжя не кохають,але йому просто вигідно бути з цією людиною з тих чи інших причин.Наприклад ,хтось заможніший,у когось впливові батьки ,які можуть допомогти зробити карєру,є хороше житло ,машина і.т.д Між цими людьми може бути дружба,повага,і спочатку здається навіть що все складається дуже добре.Але що якщо потім трапляється комусь з них зустріти справжнє пристрасне кохання на стороні,коли спати,дихати не можеш без тієї людини.Наприклад ,якщо між подружжям існує кохання,то гадаю,що місця для інших там вже нема,що важко сказати про стосунки по розоахунку.Або інше,те на що людина розраховувала,раптом зникає ,помирають впливові батьки,банкрутство,і виходить що вже й смислу бути з тою людиною нема.

Розрахунок буває різним. А якщо для когось основне заможній стан і він без цього насправді не може жити, то повірте, що до того часу поки ці статки будуть, доти і будуть партнери разом. А як трапиться якась пристрасть на стороні, то це тимчасово, адже людина на стільки любить гроші, що буде далі повертатися до них.
Я ж особисто довго визначалася для себе чого я хочу від свого обранця, адже хлопці були і красивіші, і багатші, і дотепніші, проте мене найбільше вразила чесність і схожість у поглядах на багато різних речей. І я собі подумала, що коли ми такі схожі, то нам не буде тяжко "притиратися" один до одного. Тож не знаю, це розрахунок чи ні?

Все-таки не згідна,що в вашому випадку це був розрахунок.
-По перше було захоплення,і коли Ви виходили заміж,то мабуть не думали що це розрахунок,а таки сприймали захоплення за кохання
-Захоплення минуло ,настало розчарування,проте ви знайшли все таки більше позитивного,і зуміли закрити очі на те в чому розчарувались,і прийняти його зі всіма недоліками.
То хіба ж це не кохання?
Чи Ви може собі кохання якось по іншому уявляєте?
Думаю що більшість жінок перед тим як вийти заміж зважують всі за і проти ,або підсвідомо навіть на етапі коли вона ще вирішує спілкуватись з цим чоловіком чи ні відбувається цей як ви кажете "розрахунок",а я вважаю що це визнання позитивних рис у партнері,які вам подобаються,та влаштовують вас.
Я наприклад знала що мій обранець буде чудовим сімянином,люблячим батьком,буде відноситись до мене з повагою,також має почуття гумору,буде до мене терплячим і т.д.,що він добра ,чесна та порядна людина
І все це було однозначно важливим ,бо як Ви пишете порівняно з іншими багатшими та красивішими(тут поправлюсь,бо тепер він мені найкрасивіший :P ),які не володіли тими якостями що він ,виходило ,що він значно перед ними виграє.
Але ж хіба це розрахунок?Розрахунок був би якби Ви то всьо розумом розуміли,що він весь такий позитивний,але були до нього холодні,чи навіть воротило б від нього,а ви собі казали терпи ,бо так треба,бо скоро побачиш з того користь.

мамаСвітлана, згідно вашої теорії розрахунку, то тут більшість напевно виходили заміж по розрахунку ;)

Ну так то в кожного свій розрахунок.
В мене от була колись лябов. Шалена - не те слово. Добре що пройшла. Бо з розрахунку я розуміла шо ми не пара, але як то кажуть любов зла...далі самі знаєте.
А з чоловіком то любов така спокійна. І вийшла заміж з того розрахунку що це саме та любов яка потрібна для щасливого сімейного життя.

Ну так то в кожного свій розрахунок.
В мене от була колись лябов. Шалена - не те слово. Добре що пройшла. Бо з розрахунку я розуміла шо ми не пара, але як то кажуть любов зла...далі самі знаєте.

Якщо тобі вистачило розуму то зрозуміти і покинути,то то була лиш пристрасть

А з чоловіком то любов така спокійна. І вийшла заміж з того розрахунку що це саме та любов яка потрібна для щасливого сімейного життя.

Але ж таки Любов,і сама найсправжня.І вмене було приблизно десь так порівняно з тими стосунками ,що були до того,але я це розрахунком не називаю.

Я ж пишу що в кожного свій розрахунок.
А покинули мене тоді, а не я, але вже ридала, а тепер тішуся що так сталося

Перлинка написав:Але ж хіба це розрахунок?Розрахунок був би якби Ви то всьо розумом розуміли,що він весь такий позитивний,але були до нього холодні,чи навіть воротило б від нього,а ви собі казали терпи ,бо так треба,бо скоро побачиш з того користь.

Та це ж як тебе воротить від нього, то як можна якісь стосунки будувати. Я ж говорю що то була не любов, коли я заміж виходила, а симпатія плюс розрахунок(якості характеру, а не гроші).
Мені подобалось кілька хлопців(тобто було захоплення, тобто коли його бачиш - затамовуєш подих) і всі вони хороші, і виявляли прихильність до мене, але я себе взяла в руки і почала вирішувати розумом, без емоцій, адже захоплення пройде, а з цією людиною доведеться жити все життя. Так от думаю любов до мене прийшла вже після народження дітей. Тільки тоді я могла сказати: "Без цієї людини я не можу жити". Ось так.