mari » 19 липня 2010, 01:30
[quote="kamisia"]Людской суд
Ваше мнение - мальчика нельзя было отдавать? Щодо спецінтернату, то є відповідне лікування і у лікарнях з коротим терміном, ліки вдома. Є спецінтернати для аутистів, то їх лікують там по 1 міс. і потім віддають додому, бо доводять що в будьякому разі кращого звязку як дитина і мама не існує! Важко говорити щось про автора бо це тільки питання, а от якби це зробили...Але якщо от дитину віддають назавжди в такий інтернат, або якщо ще зразу після родів на пропозиції лікарів: Та лишіть ви її, вона не виживе і так- залишають...
Дещо відхиляючись від теми спеціінтернату -Я також не суджу, але хочеться застерегти, чи то порадити. Бо мовчати точно не правильно. В будь якому разі це думка хороша.
Хотілось написати для тих, хто міг би так зробити:
А для чого віддавати? Лікуйте як можете. Хіба життя перетворюється в пекло лише коли хвора дитина? Але ж дитина не винна, дитина ваша , дитину ви чекали, хотіли і любили і ..що? Любов закінчились, бо вона хвора і неадекватна. Бо не буде вчитись в нормальній школі, не заграє на скрипці і ви не похвалитесь нею родичам і друзям?
Так от любов якраз тільки й почалась. А ви відмовились від любові але вибрали що? Постійне відчуття зради власної дитини, і це ніколи не зробить вас щасливим! Ніколи, навіть при інших усміхнених дітях і вілах на Канарах. Бо ви завжди будете уявляти як ваша сама хвора дитина плаче від болю,хвороби, відсутності любові. Хіба це життя? Мами? Людини? Кого і чиє життя ви хочете вибрати?
Так, це важко. Дуже. Виснажливо, боляче і не до кінця зрозуміло чому, за що, навіщо? Так, ви не лікар, не спецвикладач, але чи треба ці люди цій дитині цілодобово, А як це материнська любов і її сила?
Тільки сьогодні бачила знайому 43 річну маму. Народила 3 дитину. Здорова, не працювала,домогосподарка, ніколи не пила і не курила. Дитина родилась з спинномозковою грижею, гідроцефалією, вивихом стегна. Зараз їй 1, 3 міс. Київ- операції, пролежні, шунти, витяжки. Мама носить її на руках, вона ще не ходить. То де цікаво треба було її лишити щоб померла?
А скільки таких мам я знаю. Вони- героїні. Я могла б про життя кожної з них видати по журналу історій життя. Та чи потрібно? Чи хоче хтось таке читати? Краще не бачити.
Але вони вистояли і не зламались. Плачуть -але йдуть далі. Шукають гроші і знаходять! Кличуть добрих людей- і вони відгукуються.
Так, ми -люди і ми не святі, в голову нам часто приходять різні думки. Дай Бог, щоб Бог не відібрав розум віддати свою дитину! І не заставив мовчати, бо неможливо заліпити очі і заклеїти рот,а хто може дати забути?
До речі, А от Радмила наша хоче таку ТОГО створити щоб трохи їм помагати! Кожен має шанс долучитись.
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
