Ваша думка????

[happymami]

Як ви відноситесь до старечих будинків, яких на жаль у нас практично немає? А якщо є, то такі що слів немає.

В мене кума була в Вінницьких будинках для літніх людей. Каже умови - жахливі. Меблі старі. Таракани. Люди в пролежнях. Сморід. Води гарячої нема. Обслуговувати їх нема кому. Харчування не надто... Не знаю, як в Терні з цим
А в кого проблеми з такими батьками, то я навіть і не знаю, шо можна радити. Особисто я би такого не витримала. серце крається...
А дійсно, як у нас з такими будинками?

[гра з вогнем]

happymami, по різному.
петриківський дуже хороший, а про пущу водицю (для чоловіків), наприклад, такого сказати не можу.
все залежить власне від закладу, його специфіки або спрямованості, від керівника.

є ще центри, локальні осередки, територіальні відділення. у нас досить широка мережа закладів для лініх людей. але, на жаль мало відома, в головному через відсутність фінансування.

якщо проблема з батьками чи родичами, то як на мене, найкраще влаштувати у платне (реаблітаційне) відділення в Петрики, там хороші умови, догляд, харчування, компанія буде. дуже багато позитивних відгуків.
окрім того, вийде дешевше ніж наймати доглядача.

[о.Мартин]

Що робити коли народжується дитина не така як всі?
Що робити коли ще перед пологами лікарі повідомляють, що дитина народиться глибоко розумово неповносправною?

Думаю варто подумати чи навіть згадати собі відповідь на запитання: чому ми народжуємо дітей?
Переважно можна почути такі відповіді:
1. Щоб мати опіку та догляд на старості
2. Для суспільства
3. Для продовження роду
4. Щоб у старшої дитини була компанія
5. Щоб ...

Зразу кажу, що вище я написав дуже егоїстичні відповіді. Але так переважно і відповідають батьки...
Ніби батьки народжують дітей для себе, але воно завсім не так! Батьки народжують дітей заради самих дітей. Людина не народжується і не живе, щоб пізніше доглядати батьків, чи стати піонером суспільства тощо, це не її завдання, не її ціль в житті. Людина народжується для того, щоб жити, і жити своїм особистим, вільним життям. Кожна людина має право на таке життя. Життя буває різне. Життя це не тільки працювати, здобувати успіхи, отримувати дипломи. Життя це також не багатіти, ставати успішним, відомим... Життя само по собі перевищує усе вищезгадане. Життя - це набагато більше і цінніше. Навіть якщо немає ні грошей, ні здоровя, ні дітей, ні сімї, ні батьків, ні роботи чи освіти, найбільший наш скарб - це саме життя, хоча сучасне суспільство диктує нам іншу філософію.

Якщо найперша проблема це розуміння чому ми народжуємо дітей, друга проблема це що робити коли народжується "не та" дитина. Хтось дуже хотів хлопчика, а тут народжується дівчинка! (чи навпаки) Хтось дуже хотів, щоб дитина продовжувала спеціальність батьків, а дитина народжується з певними інтелектуальними чи фізичними вадами! Хтось мріяв про те, щоб показати своїй дитині увесь світ - а тут дитина народжується сліпою! Великий піаніст не знає що робити зі своєю дитиною, яка не чує.

Діти не потребують багато від своїх батьків - їжу, тепла (дім, одяг), тощо, але найперше і найбільше вони усі, які б вони не були- потребують ЛЮБОВІ!!!

Любов зовсім не проста емоція. Але любити означає віддавати себе, це повна самовідданість. Каже Ісус "Немає більшої любові від тієї, коли чоловік ВІДДАЄ своє життя заради ближнього". Батьки повинні любити своїх дітей. А що це означає??? Це означає жити заради них, віддавати їм своє життя, терпіти заради них. Діти - це додаток до нашого добробуту, щастя, радості! Дитина - це не об"єкт нашої похвали! Дитина - це окрема людська особистість, яку ми народжуємо для того, щоб вона жила.

Деколи любити - найважча річ! Легше дати гроші, пожаліти, поспівчувати, а любити.... Любов - дуже вимоглива. Вона вимагає. щоб ми не думали про себе (ой, як мені важко, як некомфортно, не приємно мати інваліда в дома, який сором!), а про інших!
Мені дуже соромно за таких батьків , які своїм "недосконалим" мисленням вирішують, хто може з ними жити вдома, кого будуть носити на руках, кого будуть гладити, кому будуть читати казки на ніч, кого будуть цілувати, а кого просто виженуть з хати, бо заважають своєю простою присутністю. Мама повинна любити свою дитину з простої причини, бо це її дитина. Хто стає батьком повинен знати, що що від першого дня вагітності життя міняється, те "жити заради себе" припиняється, а розпочинається життя заради інших...

Ми всі колись були немовлятами... і я особисто дуже радий, що мої батьки не віддали мене в якийсь інтернат, не позбавили мене батьківського тепла..і за вас теж радію... А інші???. :angel:

[Радмила]

Легко сказати, що мама повинна любити дитину. Легко роздумувати, як хто зробив, мав зробити, чи не мав. А хто знає в якій ситуації була сім'я? Можливо в них дійсно не було іншого виходу?
А хто знає, що значить мати інакшу дитину? Сказати, що це тяжко? Це не тяжко, це просто виснажує. Це виснажує і физично і психічно.Якщо поруч не має, кому допомогти, хоч іноді. Хто порахує скільки сліз пролила та мама над своєю особливою дитиною? А кожний раз, коли бачить інших здорових діток, хто з Вас знає як болить її серце?

Зовсім не давно, я була в Бебіко. І так попало, що на заняття прийшло 2 діток-аутистів. Хлопчик побачив незнайомих людей і почав кричати. Він так кричав, десь хвилин з 15. Це не можливо витримати цей крик. Хочеться закрити вуха і тікати як найдалі. Хто з вас міг би витримати такий крик цілий день? І не один день, і не місяць? Не треба говорити, що мама мусить. Підіть побудьте волентером в такій сім'ъ хоча б з тиждень. І користі буде більше чим від обговорень, і судити перехочеться. Мама - теж людина. А люди бувають сильні, а бувають слабкі. Хтось бореться до останього. Вгризається за ту дитину, калатає у всі двері, а в когось бракує на це сил. Руки опускаються. Наступає відчай і безвихідь. Можливо в той самий тяжкий момент, не має поруч людини яка б підтримала і допомогла. Показала інші можливості. От і віддають у інтернат. А ви багато знаєте, людей хто допомагає таким мамам? Може Ви самі? Чи Ваші сусіди? Кому є діло, що там в сусідки дитина хвора? Що може їй навіть в магазин чи аптеку не має як сходити? Зате на лавочці посидіти, пошушукати....
До речі хотіла написати в іншій темі, але напишу тут. Оля, яка працює в Бебіко, не знаю вона власниця чи просто викладач, вчить цих діток безкоштовно, як волонтер.

[Радмила]

Э такий сайт "Особенное детсво" Ось їх форум http://www.osoboedetstvo.ru/x/forumdisplay.php?fid=1
Зайдіть почитайте. Може Ви для себе щось відкриєте нове.

[Ludmila]

Повага і подяка тим Людям, які займаються з такими дітками, зокрема і в Бебіко, безкоштовно. У них Велике Серце.
Справді ніхто з нас не знає як би вчинив в стуації, в якій опинилася сім'я, де ріс хворий хлопчик. Мене хвилює запитання - невже в медицині майбутнього не винайдуть ліків, спеціальних програм для таких діток, щоб вони одужали, мали щасливе дитинство?

[mari]

А ви багато знаєте, людей хто допомагає таким мамам? Може Ви самі? Чи Ваші сусіди? Кому є діло, що там в сусідки дитина хвора? Що може їй навіть в магазин чи аптеку не має як сходити?

Я знаю таких людей. Є багато людей які розуміють, що чужої болі не буває. Співчутливі і великодушні. І не обов"язково бути мамою чи татом такої дитини, щоб це розуміти. Адже не обов"язково бути самому наркоманом щоб лікувати наркоманів, не обов"язково самим розлучатись, щоб зрозуміти інших. Зрозуміло що таким батькам важко і морально і фізично. Що не має сил жити і життя не видно, але...надія є.

[happymami]

Подружжя із США проводить Інтернет-опитування, щоб вирішити - залишити чи вбити свою дитину.
Піт та Аліша Арнольд, обом по 30 років, створили веб-сайт http://www.birthornot.com , щоб люди могли проголосувати "за" чи "проти" аборту, а також поділитися своєю думкою і побачити фото ембріона пари, якому дали прізвисько "вьюнок".
Термін вагітності Аліши - 17 тижнів. Це означає, що дитина вступає в стадію зростання, коли вона вже може смоктати палець і чути голоси.
Пара дала іншим можливість висловитися до 7 грудня, коли залишиться тільки 2 дні до легального межі можливого аборту в їхньому рідному штаті Міннесота - 20 тижнів.
- Уся справа в тому, щоб дати людям реальний шанс висловитися на тему аборту. Їхня думка може вплинути на ситуацію, - пишуть американці.

http://te.20minut.ua/news/10187337

[Любов]

все що я подумала про цих людей вже написали в коментах, нема що додати. шкода що таке є.

[Melisa]

Оце люди не мають чим зайнятись! :fool3: взяли на себе роль Бога.