Marta » 31 січня 2011, 03:36
Я раніше думала, що при ісериці влупити добре по сраці треба....((
Тепер так не думаю...))
Але думка про те, що до дітей треба ставитись, як до особистості, як до дорослого, можна сказати, серйозно їх сприймати- в мене не змінилась.
В принципі, нічого кардинально не змінилось, просто я стала більше розуміти мам. Як важко, коли це ТВОЯ дитина.
Як серце болить за СВОЮ. І коли слухаєш новини, то прсиш в Бога, щоб оберігав ТВОЮ, і щиро співчуваєш, дійсно, ТИМ, бо знаєш, як, напевне, це важко((
Я проти безмірного балування, як була, так і є, але зараз так просто хочеться робити своїй дитині приємне, дарувати позитивні емоції, любов, навіть безмірно купляти те, що принесе їй радість, щоб вона була усміхнена.
Щоб кожен день був казковим, бо це дитинство.
Але й бути строгою там, де потрібно, щоб дитина знала межу.
Раніше мене сильно зачіпало виховання інших дітей, я то перепускала через себе, бо материнський інстинкт не був реалізований, тепер я так само легше реагую, мені вже, можна сказати, все одно, як хто виховує, головне, щоб не було знущань над дитиною, а так- мені б свою добре виховати....
Ото й усе, вроді.