Ну чого я написала шо можна. Спробую зараз пояснити.
Була в мене одна любов, як то кажуть що світа білого не бачила. Ні світа, ні друзів, ні оточуючих, ні батьків, ні того що ми зовсім різні люди. Готова була на все в примому смислі слова. Дякую тій любові що позустрічавшись трохи зі мною, він імєл мене ввіду
Боюся уявити нашу з ним спільну сімю і дякую йому що її нема.
Не подумайте тільки що свого чоловіка я не люблю. Люблю, дуже. Інакше б просто з ним жила, а так шлюб взяли. Просто ця любов вона спокійна, розсудлива, з мозгами так сказать. Я добре думала перед тим як сказати остаточне так в церкві. Я зважувала чи зможу я жити з цією людиною, чи зможе він жити зі мною.
Є люди які називають це розрахунком. Якщо це розрахунок, то у мене стосунки з розрахунку.
А якщо розрахунок то лиш гроші, то за гроші як відомо, любов не купиш