Родинний форум "Сімейка"

"Коли з"являється дитина, чоловік стає "сусідом"....",- що скажете про таке твердження?

а чо сусідом?
я шось не в'їхала.

напевно того, шо чоловік в домі появляється, так як сусід, і відповідно помагає, не як батько дитини, а як сусід. Я чомусь це так зрозуміла.
Мешканка, поясни, а то ми якісь тугодуми

та ось, почула таку фразу і задумалась....взагалі то, малось на увазі, що чоловік для жінки стає не чоловіком, а сусідом, який живе поруч....
Чи відчули ви у власній сім"ї первне "відчуження" чоловіка після народження дитини? Як думаєте, чому в сім"ях так трапляється, що чоловік стає "чужим"? :???:

На мою думку,в деяких сім"ях буває так,тому що мама сама робить таку дистанцію. Тепер є дитина і вся увага їй. А чоловік залишається "за бортом". Щоб цього не сталося,чоловіка треба підключати по догляду за дитиною і старатися не занедбувати свої стосунки як чоловіка та жінки.

от добре Марта сказала.
Чоловіки - вони ж як діти, їх поки два рази не обнімеш і три рази не похвалиш - то не почнуть помагати :) :emphaty:

Чоловік,незважаючи на свою силу, створіння дуже ніжне і вразливе. Деякі чоловіки,я чула, навіть ревнують свою жінку до дитини!
Можливо, в нас материнський інстинкт якось (в кого як) скоріше приходить (в мені він жив завжди,напевно), а в чоловіків він набутий,тобто треба дати йому зрозуміти, що цей комочок з ручками і ножками-його дитина також, а не суперник, і не жінчина "проблема", що чоловік є тепер татом, і що ви тепер разом однаково будете виховувати своє чудо. ;)

я по власній сім"ї бачу, як важко вибудовувати стосунки, будучи молодою мамою.... от коли навчусь сама - тоді і порадити зможу комусь... а, наразі, як є так є.... Помітила тільки те, що, з появою дітей на чоловіка не залишається і крихти терплячості і просто хочеться, щоб ніхто не рухав...не те що "проявляти ніжність і турботу" :(

мешканка написав:я по власній сім"ї бачу, як важко вибудовувати стосунки, будучи молодою мамою.... от коли навчусь сама - тоді і порадити зможу комусь... а, наразі, як є так є.... Помітила тільки те, що, з появою дітей на чоловіка не залишається і крихти терплячості і просто хочеться, щоб ніхто не рухав...не те що "проявляти ніжність і турботу" :(

в нас так сталося, що мій чоловік зараз далеченько від нас. Я зразу думала, що буду скучати, переживати і т.д. А насправді, страшно визнати, мені так набагато комфортніше. Я не зриваюся лишній раз за те чи це, чи не те і не це (причина завжди знайдеться, було б бажання). Спілкуємося, ніби тоді, колись, 10 років тому як лиш починали зустрічатися. Але відчуваю, що віддаляюся віддаляюся, віддаляюся. Вже навіть була думка, заради сина, їхати туда, до нього. Але не можу себе заставити, ну не можу......

ой, крапка, сумні ти речі пишеш. Згідна, що часто комфортніше самій - не потрібно розпилювати увагу, думати як зробити ще комусь добре, лишається часу тільки на себе - як тоді, коли чоловік на роботі (сама так люблю). Це мабуть чисто фізично легше і трохи на голову. Але віддалятися - тут вже категорії почуттів...