налаштовувати стосунки, коли дітки ще малі - дуже і дуже важко...з часом, стає легше. Дітки дорослішають, з"являється більше часу і більше сили. Головне: не відчужитись один від одного за цей час.
Жалівся чоловікові його друг, що, відколи з"явилась дитина він почувається чужим. Жінка вимагає, щоб він розумів її без слів, а він сам ще не знає, що з тою дитиною робити, а тут щей жінка постійно свариться, невдоволена, постійно з претензіями... А як пробує допомогти-то все він робить не так (це жінка так каже) не так тримає, не так переодягає, не так носить, не те каже, заголосно співає, задуже гойдає....і т.д. і т.п.
Казав, що вже й додому йти не хоче... недобре йому там. постійно нервовий ходить, а він ще й характер такий має, що все в собі тримає, а жінка думає - що йому байдуже...
Що ви на таке скажете? Що робити?
