Родинний форум "Сімейка"

Так,звичайно.Поки-що не помагає.Але надії ми не втачаємо.Я багато читала про нашу проблему(лікарі її чітко вказали)і намагаємося використовувати всі знання.Також МОЛИТВА.дякую за відповідь :)

Мені також бракує іскри,романтики,аби глянув так чи сказав щось так ,щоб метелики в животі зявились.Бракує трепету перед ним.Бракує захоплення мною в його очах .Все якось вже як на конвейєрі і надто передбачувано.Звісно,що щодня є багато приємних моментві і цьомкаємось і обіймаємось ,спілкуємось багато,багато часу проводимо разом.Тільки якось то всьо банально і приземленно.Я себе не накручую,тобто насправді не видумую і не шукаю проблем там де їх нема.Вмію цінувати все що маємо та будуємо в наших стосунках на сьогоднішній день,сподіваюсь,що як дітки підростуть і стануть самостійнішими,то наші романтичні стосунки відновляться

Перлинка, 100%. Воно так і є і так і буде. Коли живеш день у день з людиною багато років то все стає буденним. Але в наших руках щось змінити! Внести крихту новизни, робити разом щось нове, щось незнайоме. Маю надію, що коли дітки підростуть ми зможемо реалізувати ті плани, які не змогли досі (подорожувати по Україні, записатись на танці, навчитись їздити верхи...)